Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Алан. А. Мілн - Вінні-Пух (Переклад: Леоніда Солонька) : ПРИГОДА ШІСТНАДЦЯТА, У якій Вінні-Пух вигадує нову гру і до неї прилучається Іа-Іа

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

Алан. А. Мілн - Вінні-Пух (Переклад: Леоніда Солонька):ПРИГОДА ШІСТНАДЦЯТА, У якій Вінні-Пух вигадує нову гру і до неї прилучається Іа-Іа

 

загрузка...

На той час, коли річечка добралася до краю Лісу, вона дуже виросла - виросла майже у справжню Річку. І, ставши дорослою, вона перестала крутитися, перекидатися і скакати, як раніше, в дитинстві, а плинула тихо й спокійно. Бо ж тепер вона знала, куди прямує, і казала сама до себе: "Поспішати не варто. Колись усі там будемо".

Зате всі маленькі струмки, які впадали у неї, невтомно гасали лісом туди й сюди, бо їм ще треба було так багато побачити і так багато пізнати!

Широка стежка, - така широка, що її можна було б назвати навіть битим шляхом, - вела із Широкого Світу в Ліс, але перед тим, як потрапити до Лісу, вона мала перейти через цю Річку. І от саме на тому місці, де Битий Шлях зустрічався з Річкою, був дерев'яний місток - завширшки, як і сам Битий Шлях - з дерев'яними бильцями по обидва боки.

Крістофер Робін, коли б захотів, міг вільно покласти підборіддя на верхню поперечку билець, але куди цікавіше було стати ногами на [208] нижню поперечку, перехилитися через бильце й дивитися вниз на Річку, що повільно плине кудись у далечінь.

Вінні-Пух, коли б захотів, міг вільно покласти підборіддя на нижню поперечку; але куди цікавіше було лягти на живіт, просунути голову під поперечку й дивитися вниз на Річку, що повільно плине кудись у далечінь.

Що ж до Паця та Крихітки Ру, то вони тільки так і могли помилуватися Річкою, бо були надто маленькі й не діставали до жодної поперечки. Вони просто лягали під поперечку й дивилися вниз на Річку... А Річка текла собі й текла, повільно й тихо, бо ж поспішати їй було нікуди.

Одного разу дорогою до містка Вінні-Пух надумався скласти якогось віршика про шишки, бо скрізь довкола лежало безліч ялинових шишок, а у Вінні-Пуха був поетичний настрій. Він підняв одну шишку, подивився на неї і промовив:

- Це дуже гарна шишка, і звичайно, вона мусить із чимось римуватися.

Спочатку Вінні-Пух нічого не міг придумаги, але згодом у його голові викрутилося таке:

Яка велика шишка! -
Як голова у Пушка!
Ото б такі малини
Родили ці ялини! [209]

- Хоч це й неточно,- сказав він,- бо шишка, усе ж трохи менша, ніж моя голова.

У цей час Пух зійшов на місток, але через те, що він не дивився собі під ноги, він об щось спіткнувся - шишка вислизнула в нього з лап і впала в Річку.

- От напасть,- сказав Пух, побачивши, як шишка повільно запливає під міст. Він рушив назад, щоб узяти іншу шишку, котру також можна було б заримувати. Але раптом він подумав, що краще просто помилуватися Річкою, бо день же такий ясний та погожий. Отож Вінні-Пух ліг на живіт і став дивитися вниз на Річку, що повільно плинула кудись у далечінь...

І зненацька з-під мосту з'явилася його шишка, яка також повільно плинула кудись у далечінь!

- От чудасія! - сказав Вінні-Пух.- Я впустив її з того боку, а вона випливла з цього! Цікаво, чи всі шишки так роблять?

Він пішов і назбирав повні лапи шишок...

Так! Усі вони робили те саме, що й перша!

Тоді він кинув дві шишки одразу, перебіг на протилежний бік мосту і став чекати, яка з них випливе першою. І одна з них справді випливла першою, а що шишки були однакові, Пух не знав, чи то була та сама, на яку він загадав, чи інша. Тоді він ще раз кинув дві шишки, тільки одну більшу, а другу меншу, [210] і більша випливла першою, як він і загадав, а маленька випливла останньою, як він теж загадав, - отже Пух виграв аж двічі!..

І на той час, коли Вінні-Пух пішов додому полуднувати, він уже виграв тридцять шість разів і програв двадцять вісім. Інакше кажучи, він виграв... Спробуйте самі відняти від тридцяти шести двадцять вісім, і ви дізнаєтесь, на скільки разів Пух виграв більше. Або на скільки менше програв, якщо вам так цікавіше...

Так народилася гра, яку потім назвали "Пушишка", на честь Вінні-Пуха, який її винайшов і навчив у неї гратися всіх своїх друзів. Але пізніше замість шишок вони стали кидати в Річку палочки, бо палочки легше розрізняти, а гру назвали просто "Палочки", і в цій назві від Пуха зосталася одна лише буква "П", а від шишок не зосталося взагалі нічого.

Одного чудового дня Пух, Паць, Кролик та Крихітка Ру гралися в Палочки. Вони кидали їх у воду за командою Кролика, а потім чимдуж бігли на протилежний бік мосту, і всі разом дивилися вниз, чекаючи, чия палочка випливе першою. Чекати доводилося довго, бо Річка того дня була дуже й дуже лінива.

- А ось моя! - вигукнув Крихітка Ру.- Ні, не моя, чиясь інша! То не твоя, Пацю? Я думав, то моя, а вона не моя. Ось моя!.. Ні, теж не моя. То не твоя, Пуше?

- Ні,- сказав Пух. [211]

- Мабуть, моя десь застрягла,- сказав Ру.- Кролику, в мене палочка-застрягалочка! Пацю, а твоя палочка - застрягалочка?

- Вони завжди пливуть довше, ніж вам здається,- сказав Кролик.

- Пацю, он твоя!.. - раптом сказав Пух.

- Моя сірувата,- сказав Паць, не наважуючись перехилятися далі, щоб не впасти в Річку.

- От, от! Я бачу саме її! Вона пливе в мій бік.

Кролик вистромився далі за всіх, виглядаючи свою паличку; Крихітка Ру підскакував, мов гумовий, і все наспівував:

Палочко, палочко,
люба застрягалочко!
Приплинь, приплинь,
до мене прилинь!

А Паць страшенно розхвилювався, бо з'явилася тільки його паличка, а це означало, що він виграє.

- Випливає! Он вона, о-о-н! - сказав Пух.

- А ти певен, що то моя? - схвильовано кувікнув Паць.

- Звичайно, певен, бо вона сіра. І велика. Ось вона підпливає! Дуже, дуже велика і... сіра... Ой, ні, це не вона. Це - Іа...

З-під мосту справді виплив Іа-Іа.

- Іа! Іа-а! - загукали всі разом.

Спокійно і незворушно, задерши до неба всі чотири ноги, Іа-Іа повагом плив за течією. [212]

- Та це ж наш Іа! - захоплено запищав Крихітка Ру.

- Невже? - озвався Іа. - А я все думав: "Хто ж це такий?" - Іа потрапив у невеличкий вир і тричі обкрутився на одному місці.

- Я зовсім не знав, що ти також граєшся,- сказав Крихітка Ру.

- Я не граюся,- відповів Іа-Іа.

- Іа, що ти там робиш? - спитав Кролик.

- Можеш відгадувати до трьох разів, любий мій Кролику. Рию нірки в землі? Не вгадав. Скачу по гілках молодого дуба? Теж не вгадав. Чекаю, щоб хтось допоміг мені вибратися з Річки? Точно! Дайте Кроликові час подумати, і він завжди все відгадає!

- Ой Іа! - з розпачем вигукнув Пух.- А що ж ми... я хочу сказати, а як же ми... ти гадаєш, якщо ми...

- Саме так, - сказав Іа-Іа.- Одна з твоїх думок буде цілком слушна. Дякую тобі, Пуше.

- Диви, диви! Він крутиться на одному місці! - сказав Крихітка Ру, до нестями захоплений таким цікавим видовищем.

- А чом би й ні? - холодно озвався Іа-Іа.

- І я теж умію плавати! - гордо сказав Крихітка Ру.

- Тільки не крутячки,- відповів Іа-Іа.- Крутячки набагато важче. Сьогодні я взагалі не збирався плавати,- вів далі Іа, повільно обертаючись у тихому вирі,- та коли вже так [213] сталося, то невимушене обертання справа наліво... чи, точніше, зліва направо - це моя особиста справа.

Настала тривала мовчанка, поки всі думали.

- Здається, я щось придумав,- озвався нарешті Вінні-Пух.- Але я не певен, що це те, що треба.

- Я теж,- сказав Іа-Іа.

- Кажи, Пуше,- сказав Кролик.- Що ти там придумав?

- Ну, якщо ми всі разом кидатимемо в річку каміння і все таке інше з одного боку, то здіймуться хвилі, які приб'ють Іа-Іа до берега.

- Це просто чудова думка,- сказав Кролик, і Вінні-Пух знову повеселішав.

- Дуже чудова! - сказав Іа.- Коли я захочу, щоб мене прибили, Пуше, я про це обов'язково повідомлю.

- А що, як ми ненароком поцілимо в Іа? - занепокоєно спитав Паць.

- Або що, як ми ненароком не поцілимо в нього? - сказав Іа.- Добре обміркуйте всі ці можливості, Пацику, перш ніж почнете розважатися.

Та Вінні-Пух уже притяг найбільшу каменюку, яку лиш спромігся підняти, і перехилився над водою, тримаючи її в лапах.

- Я її не кину, я її просто впущу, Іа,- пояснив він.- Так я точно не промахнуся, тобто я хочу сказати, що так я не потраплю [214] в тебе. Можеш ти на хвилину перестати крутитися, бо це мені заважає?

- Ні,- сказав Іа-Іа.- Мені подобається крутитися.

Кролик відчув, що час йому взяти на себе командування.

- Слухай, Пуше,- сказав він,- коли я скажу "Давай!", ти впускай каменюку. Чуєш, Іа, коли я скажу "Давай!", Пух упустить свою каменюку.

- Щиро тобі вдячний, Кролику, але вірю, що про це я дізнаюся й без тебе.

- Пуше, ти готовий? Пацю, посунься трішечки вбік, ти йому заважаєш. Ру, відступися назад. Ну, всі готові?

- Ні,- сказав Іа-Іа.

- Давай! - скомандував Кролик.

Пух упустив каменюку. Почувся лункий сплеск, й Іа-Іа... зник.

Настала хвилююча мить, особливо для тих, що були на мості. Вони напружено вдивлялися у воду... І навіть Пацева паличка, яка в цей час випливла трохи попереду Кроликової палички, не втішила їх так, як можна було сподіватися.

А трошки згодом - саме тоді, як Вінні-Пух уже почав думати, що, мабуть, він обрав не ту каменюку або не ту річку, або ж не той день для своєї Блискучої Думки,- біля самого берега вигулькнуло щось сіре... Поволі воно [215] все більшало й більшало... і нарешті стало ясно, що то Іа-Іа виходить з води.

Із радісним криком всі кинулися до нього і так дружно й завзято тягли його й підштовхували, що невдовзі Іа твердо став на сухе.

- Ой Іа, який же ти мокрий! - сказав Паць, помацавши ослика.

- Молодець, Пуше, - великодушно сказав Кролик.- Що правда, то правда: нам з тобою спала таки непогана Думка!

- Яка ще там Думка? - спитав Іа-Іа.

- Отак прибити тебе до берега.

- Прибити? Мене? - здивувався Іа-Іа.- Мене? Прибити? То ви гадаєте - мене прибили? Га? Та я просто пірнув! Пух пожбурив на мене велетенську каменюку, і, щоб вона, бува, не гепнула мені на груди, я пірнув і поплив до берега.

- Це неправда, ти не жбурляв,- прошепотів Паць Пухові, щоб утішити друга.

- Мені теж так здається,- схвильовано озвався Пух.

- Іа-Іа - він завжди так,- сказав Паць.- А я особисто вважаю, що ти придумав якнайкраще.

Це трохи втішило Пуха, бо коли ти Ведмідь із тирсою в голові й думаєш про справи, то іноді виявляється, що думка, яка здавалася тобі дуже розумною, поки вона була в тебе в голові, стає зовсім не такою, коли вона виходить [216] назовні й на неї дивляться інші. Чи так це, чи ні, але Іа-Іа був щойно в Річці, а тепер його там не було, отже, нічого поганого Пух не вчинив.

- Як же ти туди впав? - спитав Кролик, витираючи ослика Пацевим носовичком.

- Я не впав,- відповів Іа-Іа.

- Але ж як ти...

- Мене пхнули,- сказав Іа-Іа.

- Ой,- зацікавлено писнув Крихітка Ру,- тебе хтось штурхонув?

- Мене хтось пхнув. Я стояв на березі Річки й думав. Завважте - думав! - якщо хоч хтось із вас тямить, що означає думати. І раптом я відчув, що мене страшенно пхнули.

- Ой Іа! - зойкнули всі в один голос.

- А ти певен, що ти не посковзнувся? - розсудливо спитав Кролик.

- Авжеж, я посковзнувся. Коли ти стоїш на слизькому березі Річки і хтось зненацька тебе пхне у спину, ти неодмінно посковзнешся. Хіба може бути інакше?

- Але хто ж це зробив? - спитав Крихітка Ру.

Іа-Іа не відповів.

- Мабуть, то Тигра,- знервовано сказав Паць.

- А як, по-твоєму, Іа,- спитав Вінні-Пух,- то був жарт, чи хтось ненавмисне?..

- А я не встиг подумати, Пуше. Навіть на дні Річки я не встиг себе запитати: "Що це - [217] дружній жарт чи якась випадковість?" Лиш коли я виплив на поверхню, то впевнено сказав: "Мокра справа". Якщо ви тямите, до чого я веду.

- А де був Тигра? - спитав Кролик.

Але перш ніж Іа встиг відповісти, за спиною в них затріщав очерет, і звідтіля вийшов Тигра.

- Привіт товариству! - весело сказав Тигра.

- Привіт, Тигро,- сказав Крихітка Ру.

Кролик раптом страшенно набундючився.

- Тигро,- врочисто мовив він,- скажи по-чесному, що оце щойно сталося?

- Коли щойно? - спитав Тигра, трохи зніяковівши.

- Коли ти пхнув Іа й він упав у Річку.

- Я не пхнув.

- Ні, ти пхнув,- понуро буркнув Іа.

- Ні, не пхнув. Я чхнув. Не "п", а "ч" - ап-чхнув. Мені просто закрутило в носі, а я випадково стояв позаду Іа-Іа й сказав: "Гррррра-а-а-апчччч-хи!!!"

- Що з тобою? - спитав Кролик, допомагаючи Пацеві підвестися з землі й обтрушуючи його.- Не треба лякатися, Пацю.

- Це я з несподіванки,- тремтячим голосом промовив Паць.

- Бачите, а каже не пхнув! - озвався Іа-Іа.- А це що? Отак зненацька лякати! Дуже неприємна звичка. Мені байдуже - хай собі Тигра живе в Лісі,- вів далі Іа-Іа,- бо це [218] великий Ліс і в ньому є вдосталь місця і для плигання, і для чхання. Але я не розумію, чому він повинен приходити в мій крихітний закуток Лісу, щоб мене пхнути? Головне, що в моєму закутку немає нічого вартого уваги. Звісно, для тих, кому смакує холод, сирість та колючки, він має свої принади, але в усьому іншому - це зовсім непримітний куточок, і якщо кому забагнеться пха...

- Я не п-хав, я ч-хав,- уперто сказав Тигра.

- А хто тебе зна,- сказав Іа-Іа,- на дні Річки в цьому важко розібратися.

- Отож-бо й воно,- сказав Кролик.- Це все, що я можу сказати з цього приводу... Ага, ось іде сам Крістофер Робін, нехай скаже він.

Крістофер Робін наближався до Мосту в такому сонячному й безхмарному настрої, ніби, наприклад, двічі по дев'ятнадцять - це просто дрібниці, і думав про те, що коли він стане в такий день на нижню поперечку і перехилиться над Річкою, яка повільно тече кудись у далечінь, то він одразу дізнається про всевсе на світі, і тоді він все це розповість Пухові, який поки що знає не все на світі.

Та коли Крістофер Робін підійшов до Мосту й побачив усіх своїх друзів, він зрозумів, що сьогодні день не такий, а геть зовсім інший, - день, коли щось треба зробити.

- Отже, справа така, Крістофере Робіне, - почав Кролик, - Тигра... [219]

- Ніякий не Тигра, - заперечив Тигра.

- Хоч так, хоч сяк, а я опинився там, - сказав Іа-Іа.

- Але ж він, мабуть, не хотів цього,- сказав Пух.

- Він просто такий стрибучий,- сказав Паць, - і нічого не може із собою вдіяти.

- Тигро, ану, спробуй апчхнути на мене! - запищав Крихітка Ру. - Іа, зараз Тигра спробує апчхнути на мене, як на тебе. Пацику, як ти гадаєш...

- Ну годі, годі,- сказав Кролик,- не можна говорити всім одночасно. Головне - що скаже на це сам Крістофер Робін.

- Я просто чхнув,- сказав Тигра.

- Він пхнув,- сказав Іа-Іа.

- Ну, може, я трішки п-чхнув,- сказав Тигра.

- Помовчте! - сказав Кролик, підвівши лапку.- Що думає про це Крістофер Робін? Ось що головне!

- Ну,- сказав Крістофер Робін, не зовсім розуміючи, про що йдеться.- Я думаю...

- Що-що? - сказали всі.

- Я думаю, що зараз ми всі разом підемо гратися в Палочки.

Так вони і зробили.

І вірите, Іа, який досі ніколи не грав у цю гру, вигравав найчастіше!

А Крихітка Ру аж двічі впав у Річку. [220]

Першого разу випадково, а вдруге зумисне, бо він побачив, що з Лісу виходить Кенга, і зрозумів, що йому все одно доведеться негайно йти спати. Тоді Кролик сказав, що й він піде з ним, а Тигра та Іа також пішли разом, бо Іа хотів розтлумачити Тигрі, як вигравати в Палочки ("Треба пускати палочку з вихилясом, якщо ти, Тигро, тямиш, до чого я веду").

Отже, Крістофер Робін, Пух та Паць зосталися на Мосту самі. Довго-довго вони дивилися вниз на Річку, не промовивши жодного слова, і Річка також за цей час не промовила жодного слова, бо їй було дуже спокійно та гарно цього літнього теплого дня.

- А Тигра загалом - друзяка хоч куди,- спроквола сказав Паць.

- Звичайно,- сказав Крістофер Робін.

- Усі ми хоч куди,- сказав Пух.- Це моя така думка,- додав він.- Хоч я не певен, що я не помиляюся.

- Звичайно, ти не помиляєшся,- сказав Крістофер Робін. [221]

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170