Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Алан. А. Мілн - Вінні-Пух (Переклад: Леоніда Солонька) : ПРИГОДА ЧОТИРНАДЦЯТА, У якій з'ясовується, що Тигри не лазять по деревах

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

Алан. А. Мілн - Вінні-Пух (Переклад: Леоніда Солонька):ПРИГОДА ЧОТИРНАДЦЯТА, У якій з'ясовується, що Тигри не лазять по деревах

 

загрузка...

Одного разу трапилося так, що Вінні-Пух про щось думав. І от він подумав, що не завадило б піти провідати Іа, бо вони не бачилися аж з учорашнього дня.

Наспівуючи пісеньку, він пішов до Іа навпрошки крізь зарості вересу, але раптом згадав, що не бачив Сови з позавчорашнього дня. Тому він ще подумав і вирішив по дорозі звернути на хвильку в Дрімучий Праліс та подивитися, чи вдома Сова.

Наспівуючи ту саму пісеньку, він пішов до річки. Але щойно він ступив на третій камінь, по якому переходять річку, як раптом затурбувався - а як же там поживають Кенга, Ру й Тигра, вони ж бо мешкають зовсім в іншому закутку Лісу! І Пух подумав так:

"Я не бачив Крихітки Ру дуже-дуже довго, і якщо не побачу його сьогодні, то буде ще довше".

Після цього він сів на камінь посеред річки і, думаючи, що ж йому тепер робити, проспівав ще один куплет тієї самої пісеньки.

Куплет, який він проспівав, був приблизно такий: [175]

Зранку варто погуляти
В гарну гру:
У м'ячика поганяти
З милим Ру.
Бо щоб далі не товстіти,
Треба більше вправ робити
й переплигати зуміти
Кен-
гу-
ру!

А сонечко було таке ласкаве й тепле, і камінь, який уже давно лежав на сонечку, теж був такий ласкавий і теплий, що Пух просидів би на ньому аж до кінця ранку, коли б не згадав про Кролика.

- Кролик! - сказав Пух сам до себе.- От із ким любо погомоніти. Він завжди каже про все зрозуміло. Він не любить довгих, важких слів, не те що Сова. Він любить прості, легкі слова, наприклад: "пообідаємо" або "пригощайся, Пуше!" Мабуть-таки, спершу слід провідати Кролика!

І тут до пісеньки додався ще один куплет:

Знають всі, що братик Кролик -
Справжній друг.
Радий сісти з ним за столик
Вінні-Пух. [176]
Кролик любить пригостити...
Любо з ним погомоніти,
Вміє він підбадьорити
Ті-
ло
й дух! Ух!

І коли Пух доспівав цей куплет до кінця, він підвівся з каменя, повернувся на берег і рішуче пішов до Кроликової хатки.

Але не встиг він ступити й кількох кроків, як почав запитувати себе (бо йому більше нікого було запитувати):

"А що, як Кролика немає вдома?

Ану ж я знову застрягну в його дверях, як минулого разу? Я ж точно знаю, що я не розтовстів, а от його двері могли ще більше схуднути!.. "Мабуть-таки, найкраще буде, якщо я..."

І весь цей час, поки Пух отак розмірковував, він непомітно збочував дедалі лівіше й лівіше і опинився нарешті на свій превеликий подив... біля власних дверей!

Була саме одинадцята година ранку. Був саме підходящий час, щоб трохи... Одне слово, за півгодини Пух вийшов з дому й пішов туди, куди йому й справді хотілося піти - до свого друга Паця. А, йдучи, він витирав лапкою губи й наспівував таку собі досить пухнасту пісеньку.

Ось яку: [177]

Вінні-Пух живе щасливо,
Як вві сні.
Через те й рояться в ньому
Ці пісні.
Ладен він усе робити,
Тільки б далі не товстіти.
І не буде він товстіти,
А навпаки -
стане гінкий та стрункий,
як Крістофер Робін!

Звісно, надрукована тут ця пісенька, може, й не здасться вам дуже вдалою, але Пух співав її чудового сонячного ранку, після того, як добре підкріпився, і тому був певен, що це - одна з найкращих пісеньок, які він склав у своєму житті. І він співав її залюбки.

....................................

Паць копав ямку під самим порогом своєї хатки.

- Привіт, Пацю,- сказав Пух.

- Ой, здоров, Пуше! - сказав Паць, підстрибнувши з несподіванки. - А я знав, що це ти!

- І я теж,- сказав Пух.- А що ти робиш?

- Я, Пуше, саджу жолудя: з нього виросте дуб, і тоді в мене просто біля порога буде багато-багато жолудів і мені не треба буде ходити по них хтозна-куди! Розумієш? [178]

- А що, як не виросте? - спитав Пух.

- Виросте! Крістофер Робін сказав - неодмінно виросте, через те я й саджу.

- Ну,- сказав Пух,- а я тоді... я посаджу біля свого порога стільник з медом, і з нього виросте цілий вулик!

Паць був у цьому не зовсім певен.

- Або краще - шматочок стільника,- сказав Пух,- бо стільниками розкидатися не варто. Але тоді може вирости не цілий вулик, а шматочок... та ще раптом не той шматочок, який мені треба, а той, де бджоли тільки гудуть, а меду не дають... От шкода!

Паць погодився, що справді-таки буде шкода.

- До речі, Пуше, садити дуже важко, особливо, коли ти не знаєш як,- сказав він,- це треба вміти.- І він поклав жолудь у викопану ямку, присипав його землею, а тоді на тому місці пострибав.

- Садити я вмію,- сказав Пух,- бо Крістофер Робін дав мені насіння носиків, і я їх усіх посадив: тепер у мене біля порога буде багато-багато різних носиків.

- А я думав, що вони звуться ротиками,- невпевнено сказав Паць, все ще підстрибуючи.

- Ні,- сказав Пух,- мої квіти звуться носиками!

Удосталь настрибавшись, Паць витер лапки об живіт і сказав:

- Що ми будемо робити тепер? [179]

Пух сказав:

- Давай провідаємо Кенгу, Крихітку Ру та Тигру.

А Паць сказав:

- Га-га-гаразд, про-про-відаймо,- бо він ще й досі трішечки побоювався Тигри.

Тигра був страшенно стрибучий і мав жахливу звичку - вітався так, що потім у вас завжди були повні вуха піску, навіть після того, як Кенга скаже "Тигро, серденько, обережніше!" і допоможе вам підвестися на ноги.

Отож вони подалися до Кенжиної хатки.

......................................

А сталося так, що того ранку в Кенги був саме прибирально-господарський настрій. Вона вирішила скрізь навести порядок і порахувати всю білизну, і з'ясувати, скільки лишилося в неї брусків мила, і скільки лишилося в Тигри чистих серветок, і скільки лишилося в Крихітки Ру чистих слинявчиків. Для цього вона випровадила їх обох із дому, давши Крихітці Ру пакет бутербродів із салатом, а Тигрі - пакет бутербродів із риб'ячим жиром, щоб вони гарно погуляли в Лісі - тільки без пустощів!

І вони пішли собі в Ліс, і дорогою Тигра розповідав Крихітці Ру (якого це дуже цікавило) про все, що Тигри вміють робити.

- А літати вони вміють? - спитав Крихітка Ру. [180]

- Аякже! - сказав Тигра.- Щоб Тигри та не літали? Та вони знаєш, як літають!

- О! - сказав Крихітка Ру.- І вони вміють літати не гірше за Сову?

- Куди там Сові. Краще! - сказав Тигра.- Тільки вони не хочуть.

- А чого вони не хочуть?

- Ну, їм це чомусь не подобається.

Ру ніяк не міг цього зрозуміти, бо самому йому страшенно кортіло політати, але Тигра пояснив, що треба бути Тигрою, щоб це зрозуміти.

- А стрибати? - спитав Крихітка Ру.- Чи вміють Тигри стрибати, як Кенги?

- Питаєш! - сказав Тигра.- Ще й як! Але, звісно, коли захочуть.

- Ой, а я так люблю стрибати! - сказав Крихітка Ру.- Нумо, позмагаймося, хто далі стрибне - ти чи я?

- Звісно, я,- сказав Тигра,- тільки зараз ми не будемо гаяти часу, бо ще спізнимося.

- Куди спізнимося?

- Туди, куди нам треба прийти вчасно,- сказав Тигра, і наддав ходи.

Невдовзі вони добралися до Шести Сосен.

- А я вмію плавати,- сказав Крихітка Ру.- Одного разу я впав у річку й плавав. А Тигри вміють плавати?

- Ще б пак! Тигри все вміють!

- І по деревах вони вміють лазити краще [181] за Пуха? - спитав Крихітка Ру, зупинившись перед найвищою сосною і задерши голову.

- По деревах вони лазять краще за всіх на світі,- сказав Тигра,- значно краще за всяких там Пухів.

- А на оце дерево вони зуміють залізти?

- Вони завжди лазять саме по таких деревах,- сказав Тигра.- Цілими днями: то вгору, то вниз.

- Ой Тигро, це правда?

- Ось зараз сам побачиш! - рішуче сказав Тигра. - Сідай мені на спину та вчися.

Тигра раптом відчув страшенну впевненість, що Тигри лише для того й створені, аби лазити по деревах.

- Ой Тигро! Ой Тигро! Ой Тигро! - захоплено пищав Крихітка Ру. Він умостився Тигрі на спину, й вони полізли.

До першого сучка Тигра радісно повторював (у думці): "А ми ліземо!"

Добравшись до наступного сучка, він з гордістю сказав (у думці): "Ну, хіба я не казав, що Тигри вміють лазити по деревах?"

Видершись іще вище, він сказав (у думці);

"Правда, це не так легко..."

А ще вище він сказав (уголос):

- Тільки злазити вниз теж доведеться.

А тоді ще-ще вище додав:

- А це вже буде зовсім нелегко...

- ... якщо не впасти... [182]

- ... бо тоді це, мабуть, буде зовсім...

- ... легко!

І тільки-но він сказав "легко", гілка, на якій він стояв, зненацька обламалася, і він, відчуваючи, що падає, ледве встиг зачепитися за вищу гілку...

Потому він обережно й повільно підвів голову й зачепився за цю гілку підборіддям... Далі підтягнув одну задню лапу... за нею другу... і, зрештою, сів на цю гілку, важко дихаючи й глибоко шкодуючи, що замість усього цього не спробував своїх сил у плаванні.

Ру зліз із Тигри і примостився поруч.

- Ой Тигро! - захоплено вигукнув він.- Ми вже на самісінькій верхівці?

- Ні,- сказав Тигра.

- А ми поліземо на верхівку?

- Ні,- пробурчав Тигра,

- У-у! - засмучено сказав Крихітка Ру, але враз після цього весело зацокотів: - Тигро, чуєш, Тигро! А хвацько в тебе вийшло, коли ти для сміху ніби став падати, а потім узяв та й не впав. Зроби так ще!

- Ні!!! - прогарчав Тигра.

Ру хвилинку помовчав, а тоді сказав:

- Тигро, а можна, ми з'їмо наші бутерброди, га?

- А чом би й ні? З'їмо. А де вони?

- Там унизу, під деревом,- сказав Крихітка Ру. [183]

- Тоді, я гадаю, їх краще трохи поберегти,- сказав Тигра.

Так вони й зробили.

....................................

Тим часом Вінні-Пух та Паць чалапали собі Лісом. Пух віршами розповідав Пацеві про те, що він ладен усе робити, тільки б далі не товстіти, і що він не буде товстіти, а навпаки... а Паць думав про те, чи скоро виросте жолудь, якого він посадив.

- Пуше, диви! - раптом кувікнув Паць.- Онде на Сосні хтось сидить!

- А й справді,- сказав Пух, із цікавістю придивляючись, хто ж то може бути.- Там якийсь звір!

Паць схопив Пуха за лапу, мабуть, для того, щоб Пух не дуже лякався:

- А то якийсь Лютий Звір? - спитав він, намагаючись дивитися в інший бік.

Пух кивнув:

- То Ягуляр,- сказав він.

- А що Ягуляри роблять? - спитав Паць, у глибині душі сподіваючись, що зараз Ягуляри цього робити не стануть.

- Вони ховаються між гіллям на деревах і звідти кидаються на тебе, коли ти проходиш під деревом,- пояснив Пух.- Крістофер Робін мені все-все про них розповідав.

- Тоді ми краще не будемо підходити до [184] цього дерева, бо Ягуляр ще кинеться звідти й заб'ється.

- Вони не забиваються,- сказав Пух,- вони ого як уміють кидатися!

Але Паця це чомусь не заспокоїло. Він усе ж відчував, що не слід підходити до дерева, з якого - так і чекай - хтось кинеться (бодай навіть дуже вміло).

Паць уже збирався побігти додому в якійсь страшенно невідкладній справі, коли Ягуляр подав голос.

- Поможіть! Поможіть! - закричав він.

- Ягуляри - вони завжди так,- сказав Пух, радий, що може похизуватися своїми знаннями.- Вони кричать "Поможіть, поможіть", а коли ти подивишся вгору - кидаються на тебе.

- Я дивлюся вниз, униз! - пронизливо заверещав Паць, щоб Ягуляр випадково не помилився.

У відповідь почувся чийсь захоплений писк із тієї ж гілки, де сидів Ягуляр:

- Пух і Паць! Пух і Паць!

І Паць раптом відчув, що сьогодні чудовий день, набагато кращий, ніж йому щойно здавалося. Такий сонячний, теплий...

- Пуше! - зраділо кувікнув він.- По-моєму, там Тигра й Крихітка Ру!

- По-моєму, теж,- сказав Пух.- А я думав, що то Ягуляр і... ще такий собі Ягулярчик. [185]

- Агов, Ру! - гукнув Паць.- Що ви там робите?

- Ми не можемо злізти! Ми не можемо злізти! - пищав Крихітка Ру. - Правда, смішно? Пуше, от здорово - ми з Тигрою живемо на дереві, як Сова! І тепер ми будемо жити тут завжди!.. А я бачу Пацеву хатку!.. Пацику, я звідси бачу твою хатку! От високо ми залізли, правда? Навіть Сова, і та нижче живе!

- Ру, а як ти там опинився? - спитав Паць.

- Мене Тигра привіз на спині! А Тигри вниз лазити не вміють, бо їм дуже плутаються між ногами хвости. Вони вміють тільки вгору. А коли ми полізли, Тигра про це забув, а тепер він уже згадав, та пізно. І тепер ми назавжди-назавжди зостанемося тут. А, може, заліземо ще й вище!.. Що ти сказав, Тигро? А-а!.. Тигра каже, що, коли ми заліземо вище, нам не так добре буде видно Пацеву хатку... Ми краще залишимося тут!..

Вислухавши усе це, Вінні-Пух урочисто сказав:

- Пацю, що будемо робити? - і заходився наминати Тигрині бутерброди.

- Вони піймалися? - стривожено спитав Паць.

Пух мовчки кивнув.

- А ти можеш вилізти до них?

- Та вилізти я можу, Пацику... Я можу навіть зняти звідти Крихітку Ру, а от Тигру [186] зняти не зможу - не дотягну. Треба нам щось придумати. - І він замислено заходився наминати бутерброди Крихітки Ру.

Не знаю, можливо. Пух і встиг би щось придумати, доївши останнього бутерброда, та тільки-но він за нього взявся, як у сусідніх кущах затріщало, і на галявку вийшов Крістофер Робін у супроводі Іа.

- Я анітрохи не здивуюсь, якщо завтра випаде град,- торочив Крістоферові Робіну Іа.- І оком не змигнеш, як налетять хуги, буревії, бурани і таке інше. Сьогодні, щоправда, гарна погода, але це ще нічого не значить. Це ще не обіцяє доброго прогносу чи проносу - чи як там воно зветься. Одне слово, нічого не обіцяє... Це просто невеличкий шматочок погоди. Ото й усе.

- А ось і Пух,- сказав Крістофер Робін, якому було байдуже, чи випаде завтра град,- головне, аби сьогодні була гарна погода.- Привіт, Пуше!

- Та це ж Крістофер Робін! - сказав Паць.- Ось хто знає, що нам робити! І вони помчали йому назустріч.

- Біда, Крістофере Робіне! - почав Пух.

- А також Іа,- додав Іа.

- Тигра й Крихітка Ру залізли прямо на Шість Сосен, а злізти не можуть, і от...

- Я саме казав,- перебив його Паць,- що коли б тільки Крістофер Робін... [187]

- А також Іа,- вставив Іа.

- Коли б ви обидва були тут, то ми змогли б щось придумати.

Крістофер Робін подивився на дерево, де сидів Тигра із Крихіткою Ру, і спробував щось придумати.

- Я думаю, - глибокодумно сказав Паць,- що коли б Іа став під деревом, а Пух став йому на спину, а я став Пухові на плечі...

- І коли б спина Іа-Іа зненацька тріснула, то ми б усі добряче пореготали. Ха-ха-ха!.. Гарненькі жарти! - сказав Іа.- Дуже смішно, але боюся, що не дуже приємно.

- Ну,- сказав Паць жалібно,- я тільки думав...

- Ти гадаєш, твоя спина зламалася б, Іа? - спитав Пух, страшенно здивований.

- Заздалегідь тут нічого не можна сказати, Пуше. І це, звичайно, найцікавіше.

Пух сказав "Ох", і всі знову почали напружено думати.

- Ура, я придумав! - закричав раптом Крістофер Робін.

- Слухай уважно, шановний Пацику,- сказав Іа-Іа,- і ти скоро втямиш, що ми надумали.

- Я скину сорочку, - сказав Крістофер Робін, - і ми всі візьмемо її за краї, і тоді Крихітка Ру й Тигра зможуть туди плигати, як на батут!.. Вони тільки трошки попідстрибують і ні крапельки не заб'ються. [188]

Але шановний Паць нічого не чув, бо раптом зрозумів, що він знову побачить голубі підтяжки Крістофера Робіна!.. Він уже бачив їх одного разу, і вони йому страшенно сподобалися!.. Відтоді він завжди мріяв ще раз упевнитися, чи й справді вони такі голубі й такі підтягальні.

Отож коли Крістофер Робін скинув сорочку і Паць побачив, що саме такі вони і є, він приязно посміхнувся до Іа і навіть узявся разом із ним за той самий краєчок сорочки.

А Іа йому прошепотів:

- Навіть зараз не можна гарантувати, що не станеться нещасливого випадку. Це кажу тобі я. Нещасливі випадки - дуже цікаві штуки. Вони завжди стаються зовсім випадково.

......................................

Коли Крихітка Ру зрозумів, що його чекає, він страшенно розвеселився і запищав:

- Тигро, Тигро, а ми зараз будемо стрибати! Тигро, ти тільки поглянь, як я стрибаю! Я зараз просто полечу, от побачиш! А Тигри так уміють, га?.. Крістофере Робіне, я пішов! - пронизливо запищав Ру і стрибнув!

Його стрибок припав на самісінький центр рятувальної сорочки. Летів він так прудко, що його знову підкинуло майже на ту ж висоту, і він ще довго підлітав то вгору, то вниз, вигукуючи: "О! о! о-о!.." [189]

Нарешті він зупинився і сказав: "Ой, як чудо-о-во!" - і його зсадили на землю.

- Стрибай, Тигро! - гукнув Крихітка Ру.- Це дуже легко!

Але Тигра щосили тримався за гілку і промовляв сам до себе: "Атож, для тварин-стрибунів, таких, як Кенги й Ру, це легко, а для тварин-плавунів, таких, як Тигри, це зовсім інша справа".

І йому раптом уявилося, як він пливе на спині за течією ріки або як він весело пірнає від острова до острова, - і він відчув, що то і є справжнє життя для Тигри.

- Стрибай! - гукнув Крістофер Робін.- Не бійся, все буде гаразд!

- Зараз, хвилиночку,- знервовано сказав Тигра,- мені запорошило око!

І він повільно-повільно поповз по гілляці.

- Давай, стрибай, це дуже просто! - пропищав Крихітка Ру.

І раптом Тигра відчув, як це просто.

- Ой! - крикнув він, побачивши, як дерево летить повз нього.

- Стережіться! - гукнув Крістофер Робін рятівникам.

Почулося - гуп! - а далі - трісь!!! - і на землі зробилася "весела купочка".

Крістофер Робін, Пух та Паць підвелися першими, потім вони підняли Тигру, а на самому споді був, звісно, Іа. [190]

- Ой Іа! - вигукнув Крістофер Робін.- Ти не забився?

Він турботливо обмацав ослика з голови до ніг, струсив з нього пилюку і допоміг йому стати на ноги.

Іа-Іа довго мовчав.

Потому він спитав:

- Тигра тут?

Тигра був тут і знову в чудовому настрої.

- Так,- сказав Крістофер Робін.- Тигра тут.

- Що ж, тоді подякуйте йому від мого імені,- сказав Іа-Іа. [191]

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170