Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Алан. А. Мілн - Вінні-Пух (Переклад: Леоніда Солонька) : ПРИГОДА ТРИНАДЦЯТА, У якій всі йдуть на розшуки і Паць знову зустрічає Слонопотама

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

Алан. А. Мілн - Вінні-Пух (Переклад: Леоніда Солонька):ПРИГОДА ТРИНАДЦЯТА, У якій всі йдуть на розшуки і Паць знову зустрічає Слонопотама

 

загрузка...

Одного разу Пух сидів удома і зосереджено перелічував свої горщики з медом. Раптом хтось постукав у двері.

- Чотирнадцять,- сказав Пух.- Прошу заходити. Чотирнадцять. Чи, може, п'ятнадцять? От морока. Зовсім збився через цей стукіт.

- Привіт, Пуше! - сказав Кролик.

- Привіт, Кролику! Правда ж, п'ятнадцять чи ні?

- Чого?

- Моїх горщиків з медом, які я лічив.

- А може, чотирнадцять?

- Ти певен?

- Ні,- сказав Кролик.- А хіба це важливо?

- Та я просто так хотів знати,- скромно сказав Пух,- щоб завжди можна було собі сказати: "У мене ще є чотирнадцять горщиків меду". Чи п'ятнадцять, якщо їх п'ятнадцять. Що більше, то на душі спокійніше.

- Ага, тоді вважай, що їх шістнадцять,- сказав Кролик.- Тільки я прийшов не для цього. Я прийшов спитати: ти часом не зустрічав Кузьки?

- Зараз не пригадую,- сказав Пух. [161]

І далі, гарненько подумавши, додав:

- А хто цей Кузька?

- Та один із моїх Родичів та Знайомих,- недбалим голосом пояснив Кролик.

Однак це пояснення нічого не пояснило Пухові, бо Кролик мав так багато Родичів та Знайомих і всі вони були такі різні на вигляд і зріст, що Пух навіть не уявляв, де можна було б зустріти того Кузьку - на верхівці дуба чи на пелюстці якоїсь квітки.

- Сьогодні я нікого не зустрічав,- сказав Пух,- принаймні так близько, щоб сказати: "Привіт, Кузько!" А він тобі на щось потрібен?

- Ні, він мені не потрібен,- сказав Кролик.- Але завжди корисно знати, де твої Родичі та Знайомі, потрібні вони тобі чи ні.

- А-а, ясно,- сказав Пух.- То він що, загубився?

- Та розумієш,- сказав Кролик,- його вже довгий час ніхто ніде не зустрічав, і я побоююсь, що, може, він і справді-таки загубився або заблукав. У кожному разі,- додав він поважним голосом,- я обіцяв Крістоферові Робіну організувати його розшуки. Отож збирайся швидше та й ходім.

Пух ніжно попрощався зі своїми чотирнадцятьма горщиками меду, сподіваючись, що їх п'ятнадцять, і вони з Кроликом подалися до Лісу.

- Ну от,- сказав Кролик,- зараз ми почнемо Розшуки, і ці Розшуки я організував... [162]

- Що ти з ними зробив? - спитав Пух.

- Організував. Ну, це значить... Розумієш, так роблять з розшуками завжди, коли треба, щоб не всі розшукували водночас на одному й тому ж місці. Через те, Пуше, я хочу, щоб ти порозшукував спершу біля Шести Сосен, а тоді посувався в напрямку Совиного Замку "Каштани",- там ти розшукаєш мене. Зрозумів?

- Ні,- сказав Пух.- А що...

- Ну, то я розшукаю тебе біля Совиного Замку "Каштани" - десь за годину.

- А Паць організований теж?

- Усі організовані, всі! - сказав Кролик і помчав геть.

Коли вже Кролик зник з очей. Пух раптом згадав, що він забувся спитати, а хто ж такий Кузька - чи він із тих Кроликових Родичів та Знайомих, які можуть сісти тобі на носа, чи з тих, на котрих ти сам можеш ненароком наступити й не помітити.

Але тепер було пізно питати, і тому Пух подумав, що найкраще буде почати ці Лови з розшуків Паця, аби розпитати в нього, кого вони розшукують, а тоді взятися за розшуки й самому.

- Тільки ж марно розшукувати Паця біля Шести Сосен,- сказав сам собі Пух.- Бо Паця організовано в іншому, спеціально для нього визначеному місці. Отже, передовсім [163] треба порозшукувати Паця в цьому Спеціальному Місці. Цікаво, де ж воно є?

І він накреслив у голові такий

ПЛАН
що після чого розшукувати

1. Спеціальне місце (Розшукати Паця).
2. Паць (Дізнатися, хто такий Кузька).
3. Кузька (Розшукати Кузьку).
4. Кролик (Розшукати Кролика і сказати йому, що я розшукав Кузьку).
5. Кузька знову (Сказати Кузьці, що я розшукав Кролика).

"Так, так,- подумав Пух, чалапаючи вперед,- клопітний буде сьогодні день".

І день справді виявився дуже клопітним уже наступної миті. А сталося це тому, що Пух був дуже заклопотаний обмірковуванням свого плану розшуків і зовсім не дивився собі під ноги. Отож він і не помітив, як перечепився об якийсь корч, і зауважив це лише тоді, коли вже падав.

"Диви, - подумав Пух, - я лечу! Неначе Сова! Цікаво, а як вона приземляється?"

І тієї миті він теж приземлився.

Бум!

- Ой! - вереснуло щось.

"Дивно,- подумав Пух.- Я сказав "Ой!", хоч насправді й не збирався ойкати". [164]

- Рятуйте! - сказав тоненький, писклявий голосок.

"Гм, тепер я сказав "Рятуйте!" - подумав Пух.- Зо мною сталася аварія: я впав у колодязь і через те мій голос зробився такий писклявий і виривається з мене раніше, ніж я починаю говорити. Мабуть, щось зіпсувалося в мене всередині. Ото клопіт!"

- Рятуйте, ґвалт!

"Знову те саме! Я пищу-верещу без власного відома. Мабуть, це дуже Серйозна Аварія".

А потім він подумав, що, може, коли він спробує заговорити, то в ньому все налагодиться. І, щоб перевірити це, він голосно промовив:

- Дуже Серйозна Аварія спіткала бідолашного Ведмедя.

- Пуше! - заверещав тоненький голосок.

- Та це ж Паць! - радісно вигукнув Пух.- Де ти є?

- Під сподом,- сказав Паць, і голос його справді долинав звідкілясь зісподу.

- Під сподом чого?

- Тебе! - вереснув Паць.- Устань з мене!

- Ох! - сказав Пух і, крекчучи, хутенько зіп'явся на ноги.- Хіба я впав на тебе, Пацю?

- Ти впав на всього мене,- сказав Паць, обмацуючи себе від рильця до кінчика хвоста.

- Але ж я не хотів,- співчутливо сказав Пух. [165]

- І я теж не хотів бути насподі,- сумно сказав Паць.- Але тепер усе гаразд, Пуше, і я дуже радий, що це був ти.

- А що з нами скоїлося? - спитав Пух.- Куди ми вскочили?

- Здається, ми вскочили в халепу, чи то пак, у яму. Я йшов собі, декого розшукуючи, і раптом - пурх! - полетів. І тільки-но хотів роздивитися, де я опинився, як тут на мене щось звалилося. А то був ти!

- Еге,- сказав Пух.

- Авжеж!

Після цього Паць підступив ближче до Пуха й занепокоєно прошепотів:

- Пуше, ти думаєш, ми вскочили в Пастку?

Пух так не думав, але згідливе кивнув головою, бо раптом згадав, як вони з Пацем колись викопали Пухову Пастку на Слонопотамів. І тепер він точно здогадався, що з ними скоїлося, - вони з Пацем упали в Слонопотамову Пастку на Пухів! Ось куди вони щойно впали!

- А що ж буде, коли прийде Слонопотам? - тремтячим голосом спитав Паць.

- Не хвилюйся. Пацю, тебе він, мабуть, і не помітить,- підбадьорливо сказав Пух,- бо ти Дуже Маленьке Створіння.

- Але він помітить тебе, любий Пуше!

- Він помітить мене, а я помічу його,- сказав Пух, уявляючи, як це в них вийде,- [166] і ми будемо помічати один одного довго-довго, а тоді він скаже: "Хо-хо!"

Паць дрібно затремтів, уявивши собі те "Хохо!", і вуха в нього швидко-швидко заворушилися:

- А... а... а що скажеш ти? - запитав він.

Пух подумав, що скаже він, але не зміг придумати гідної відповіді на те грізне "Хо-хо!" та ще й сказане Слонопотамовим голосом.

- Я не скажу нічого,- сказав нарешті Пух.- Я просто почну мугикати пісеньку, ніби когось тут чекаю.

- Тоді він, певне, знову скаже "Хо-хо"? - схвильовано спитав Паць.

- Авжеж, скаже,- відповів Пух.

Вуха у Паця заворушилися ще швидше, і він змушений був притиснути їх до стіни Пастки, щоб вони втихомирилися.

- Він знову скаже "Хо-хо!",- вів далі Пух,- а я собі мугикатиму пісеньку. І це його спантеличить. Бо коли хтось двічі скаже "Хохо!" і вважає, що він уже переміг, а ти собі мугикаєш пісеньку, тоді той хтось, намірившись сказати "Хо-хо!" втретє, раптом відчуває, що він... ну, що він... відчуває, що він...

- Що "що він"?

- Ну, що він не може,- закінчив Пух.

- Чого не може?

Пух знав, чого той Хтось не може, але в голові в нього була тирса, в якій він не міг [167] одразу знайти потрібні слова, щоб усе пояснити.

- Ну, не може, і край,- повторив він.

- Ти хочеш сказати, що він не зможе більше хохокати? - з надією спитав Паць.

Пух захоплено подивився на друга і сказав, що саме це він і мав на увазі: якщо ти безперестану будеш мугикати пісеньку, інший перестане хохокати, бо йому нікуди буде вставляти свої хохоки.

- Але він тоді скаже щось інше,- припустив Паць.

- Мені цього й треба! Він скаже: "Що все це означає?" І тоді вже Я йому скажу - це чудова думка, Пацю, вона щойно мені сяйнула. Я йому скажу: "Оце я зробив пастку на Слонопотама і чекаю, доки в неї впаде потрібний мені Слонопотам". І мугикатиму собі далі. А його це зовсім приголомшить.

- Пуше! - вигукнув Паць (тепер настала його черга захоплюватися другом).- Пуше, ти врятував нас!

- Уже врятував? - спитав Пух не зовсім упевнено.

Але Паць був цілком-цілком певен. І йому враз уявилася картина, як його хоробрий друг Вінні-Пух розмовляє зі страшним Слонопотамом. І тут Пацеві зробилося трішечки сумно, бо він раптом подумав, що було б краще, аби така Серйозна Розмова відбулася між ним, [168] Пацем, і Слонопотамом, а не між Слонопотамом і Пухом, хоч він, Паць, ого як любить Пуха. Та що не кажи, а він, Паць, кмітливіший за Пуха, і розмова зі Слонопотамом вийшла б у нього цікавішою, ніж у Пуха, а потім, пізніше, приємно було б згадувати вечорами той день, коли він, Паць, відповідав Слонопотамові так безстрашно, ніби жодного Слонопотама перед ним і не було. Зараз Пацеві все це здавалося простим і легким. Він навіть знав уже ту розмову напам'ять:

СЛОНОПОТАМ (зловтішно). Хо-хо!

ПАЦЬ (безтурботно). Тара-тара-тара-ра...

СЛОНОПОТАМ (здивовано і вже не так упевнено). Хо-хо!

ПАЦЬ (іще безтурботніше). Трам-пам-пам, тірлім-пім-пі...

СЛОНОПОТАМ (намірився був утретє сказати "Хо-хо!", але замість того лише розгублено закашляв). Кахи-кахи! Що все це означає?

ПАЦЬ (удавано здивованим голосом). О, ти вже прийшов? Привіт! Це я зробив пастку і чекаю, поки в неї впаде Слонопотам.

СЛОНОПОТАМ (стривожено). Ох! (Після довгої-довгої мовчанки). А ти певен, що її зробив ти?

ПАЦЬ. Звісно, аякже!

СЛОНОПОТАМ. Ох! (Налякано). А я... я думав, що це... що це та пастка, яку я зробив на Паців.

ПАЦЬ (здивовано). Ні, це пастка, але не та!

СЛОНОПОТАМ. Ох! (Вибачливо). Та я, мабуть... мабуть, я помилився... [169]

ПАЦЬ. Авжеж, помилився. (Ввічливо). Та я тобі пробачаю. (Мугикає свою пісеньку далі).

СЛОНОПОТАМ. Спасибі... Дуже вам вдячний... я... мені... мені краще, мабуть, піти?

ПАЦЬ (іще безтурботніше). Авжеж, краще. І чим швидше, тим краще. Тільки слухай: якщо десь здибаєш Крістофера Робіна, скажи йому, що він мені потрібен!

СЛОНОПОТАМ (догідлива й покірно). Обов'язково скажу! Обов'язково! (Чимдуж тікає геть).

ПУХ (якого там не було, але без якого, як ми знаємо, ніде не можна обійтися). Ой Пацю, який же ти хоробрий та розумний!

ПАЦЬ (скромно). Нічого особливого, Пуше. Для мене це дрібниці. (А потім, коли прийде Крістофер Робін, Пух розкаже йому все-все).

Поки Паць отак мріяв, а Пух пригадував, скільки ж у нього залишилось горщиків з медом - чотирнадцять чи п'ятнадцять, по всьому Лісі йшли розшуки Кузьки. Справжнє ім'я Кузьки було Маленький Кузька, та поміж себе, коли про нього заходила мова, всі звали його просто Кузькою, хоч мова про нього майже ніколи не заходила (хіба вряди-годи хто скаже: "Він і справді-таки дуже маленький!"). Щойно він крутився біля Крістофера Робіна, а тоді йому заманулося швиденько оббігти довкола кущика трави - так, для забави. І він побіг, і всі його чекали, чекали, а він наче у воду впав, і ніхто не знав, куди він подівся. [170]

- Мабуть, він подався додому,- сказав Крістофер Робін Кроликові.

- А він сказав "До побачення, спасибі за компанію"? - спитав Кролик.

- Ні, він сказав лише "Вітаю тебе",- відповів Крістофер Робін.

- Хе! - сказав Кролик. І, трохи подумавши, додав:

- А він залишив листа, в якому написано: "Мені було дуже приємно з тобою, я награвся і вибачаюся, що мусив так раптово піти"?

Крістофер Робін сказав, що, здається, Кузька не залишив такого листа.

- Хе! - сказав Кролик і враз став поважним-поважним.- Це дуже серйозно. Він заблукав. Або загубився. Треба негайно почати його розшуки.

Крістофер Робін, який у цей час думав не тільки про Кузьку, спитав:

- А де ж це Пух?

Та за Кроликом уже й слід прохолов.

Тоді Крістофер Робін пішов додому, намалював малюночок "Пух на прогулянці в Лісі о сьомій годині ранку", заліз разок на своє улюблене дерево й подумав: "Що зараз робить Вінні-Пух?"

Після цього він подався до Лісу.

Невдовзі він уже був біля Ями й зазирнув усередину. Там, спиною до нього, стояли Пух із Пацем і про щось солодко мріяли. [171]

- Хо-хо! - голосно і зненацька сказав Крістофер Робін.

Паць із несподіванки й страху підскочив вище власної голови, а Пух, напівсонний, і далі мріяв про свій мед.

"Це Слонопотам! - злякано подумав Паць.- Ну що ж, я йому зараз покажу!"

Він гарненько прокашлявся, аби слова не застрявали в горлянці, і найчарівнішим голоском закувікав те, що раніше задумав: "Таратара-тара-ра..."

Але він не підводив очей і не обертався, бо знав, що коли ти обертаєшся й бачиш перед собою Страшного, Лютого Слонопотама, то ненароком можеш усе забути.

- Трам-пам-пам, тірлім-пам-па! - сказав Крістофер Робін голосом Пуха, бо це Пух вигадав пісеньку, яка починалася так:

Тара-тара-тара-ра!
Трам-пам-пам, тірлім-пам-па!
Тірлі-мірлі-тірлі-лі,
Трам-пам-пам, тірлім-пім-пі!

І коли Крістофер Робін хотів заспівати цю пісеньку, він завжди співав її голосом Пуха - тоді вона здавалася ще кращою.

"Він каже зовсім не те! - занепокоєно подумав Паць. - Він же мав іще раз сказати "Хохо". Ну, коли так, тоді я йому скажу "Хо-хо". [172]

І найстрашнішим, найлютішим голосом Паць сказав:

- Хо-хо!

- Як ти там опинився, Пацику? - спитав Крістофер Робін своїм звичайним голосом.

"Який жах! - подумав Паць. - Спершу Слонопотам говорив Пуховим голосом, а тепер промовляє голосом Крістофера Робіна. Це він робить для того, щоб мене спантеличити й приголомшити!"

І, вже насправді спантеличений та приголомшений, він квапливо закувікав:

- Це пастка на Пухів, і я чекаю, поки в неї впаде... хо-хо!.. Ось що це таке... хо-хо!.. хо-хо!..

- Що, що? - спитав Крістофер Робін.

- Пастка на хохоків,- охриплим голосом сказав Паць.- Це я її зробив і чекаю, доки в неї впаде хо-хо... беркиць... хо-хо...

Не знаю, скільки б іще Паць хохокав, але цієї миті Пухові намріялося-наснилось, ніби в нього аж шістнадцять горщиків меду, і він зненацька прокинувся.

Власне, він прокинувся від того, що йому засвербіло в дуже незручному місці - саме посеред спини, де йому й раніше частенько свербіло. Пух саме озирнувся і був готовий почухатися, коли це раптом він угледів Крістофера Робіна.

- Привіт! - радісно закричав Пух.

- Привіт, Пуше. [173]

Паць зиркнув угору і знов одвернувся, йому зробилося так соромно, так ніяково, що він майже остаточно вирішив утекти на море і стати моряком.

Але нараз він щось помітив.

- Пуше! - вигукнув він.- У тебе по спині щось повзе!

- А я думав - що там повзе? - сказав Пух.

- Та це ж Кузька! - вигукнув Паць.

- Ага, так он хто це такий! - сказав Пух.

- Крістофере Робіне, я знайшов Кузьку! - закричав Паць.

-Чудесно, Пацику,- сказав Крістофер Робін.

Підбадьорений цими словами, Паць знову відчув себе щасливим і передумав утікати на море, аби стати моряком. І коли Крістофер Робін повитягав їх із ями, вони всі троє, побравшись за руки, пішли додому.

За два дні Кролик випадково зустрів у Лісі Іа-Іа.

- Привіт, Іа,- сказав він.- Що ти тут шукаєш?

- Кузьку, звичайно,- сказав Іа.- Хіба не бачиш?

- Ой, а хіба я тобі не казав? - здивувався Кролик.- Кузьку знайшли ще два дні тому.

Запала довга мовчанка.

- Кумедія,- сказав нарешті з гіркотою в голосі Іа.- Тики-мики-викибрики. Але не треба вибачатися. Так воно й мусило бути. [174]

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170