Вінні-Пух зненацька прокинувся серед ночі й насторожився. Потому він скотився з ліжка, засвітив свічку і почалапав через усю кімнату до свого буфета - перевірити, чи ніхто не добирається до меду. Але там нікого не було, і він, заспокоєний, повернувся назад, дмухнувши, загасив свічку й ліг спати. Але нараз він знову почув той самий звук, який його розбуркав і насторожив.

- То ти, Пацю? - спитав він.

Але то був не Паць.

- Заходь, Крістофере Робіне! - сказав Пух.

Але Крістофер Робін не зайшов.

- Завтра розкажеш, Іа,- сказав Пух сонним голосом.

Але шум не вщухав.

- ВАРРИВАРРИВАРРИВАРРИВАРРИ, казав Невідомо Хто, і Пух раптом відчув, що йому, між іншим, перехотілося спати.

"Що ж то таке? - подумав він,-У нашому Лісі буває дуже багато різних звуків, але цей якийсь дивний. Це й не гарчання, і не скавчання, і не нявчання... Це навіть не той звук, який робиш перед тим, як прочитати уголос вірша. Це якийсь незнайомий шум, і шумить [148] якийсь невідомий звір. А головне, він шумить під моїми дверима. Мабуть, доведеться встати та попросити, щоб він перестав.

Вінні-Пух вибрався з ліжка й відчинив двері:

- Привіт! - сказав Пух, звертаючись Невідомо до Кого.

- Привіт! - сказав Невідомо Хто.

- Ти ба! - сказав Пух.- Привіт!

- Привіт!

- А-а, то це ти! - сказав Пух.- Привіт!

- Привіт! - сказав Чужий Звір, дивуючись, доки триватиме цей обмін привітами.

Пух намірився був сказати "Привіт!" учетверте, але подумав, що не варто, і натомість він запитав:

- А хто там?

- Я,- відповів голос.

- Ти ба! - сказав Пух.- Тоді заходь.

Невідомо Хто увійшов, і при світлі свічки Він та Пух вирячилися одне на одного.

- Я - Пух,- сказав Пух.

- А я - Тигра,- сказав Тигра.

- Ти ба! - сказав Пух, бо він ще ніколи не зустрічав таких звірів.- А Крістофер Робін знає про тебе?

- Звісно, що знає! - сказав Тигра.

- Ну,- сказав Пух,- зараз уже перевалило за північ, і це найкращий час, щоб лягти спати. А вранці на сніданок у нас буде мед. Тигри люблять мед? [149]

- Тигри все люблять! - весело сказав Тигра.

- Тоді, якщо вони люблять спати на підлозі, я піду знову ляжу в ліжко,- сказав Пух,- а зранку ми візьмемося за справи. На добраніч! - і він ліг у ліжко й хутенько заснув.

А вранці, прокинувшись, перше, що він побачив, був Тигра, який сидів на підлозі й видивлявся сам на себе у дзеркало.

- Доброго ранку! - сказав Пух.

- Доброго ранку! - сказав Тигра.- Диви, тут є ще хтось такий - точнісінько такий, як я. А я думав, я тут один такий.

Пух вибрався з ліжка й почав пояснювати Тигрі, що таке дзеркало, але тільки він дійшов до найцікавішого, Тигра сказав:

- Хвилинку, пробач, але отам хтось лізе на твій стіл.- Потому, голосно прогарчавши "варриварриварриварриварри", він плигнув до столу, схопив скатертину за край, стягнув її на підлогу, тричі загорнувся в неї, перекотився в протилежний куток кімнати і після запеклої боротьби вистромив голову назовні й весело сказав:

- Ну, хто переміг? Я?

- Це моя скатертина,- сказав Пух і почав розгортати Тигру.

- А я думав, хто ж це такий? - сказав Тигра.

- Її стелять на стіл, а тоді на неї все ставлять. [150]

Пух простелив скатертину на стіл, поставив на неї великий горщик меду, і вони сіли снідати. І щойно вони сіли, Тигра набрав повен рот меду... й подивився на стелю, схиливши голову набік... А далі він заплямкав - і то було здивоване плямкання, задумливе плямкання, - плямкання, яке означало: "Цікаво, що ж це мені дали?.." А після цього він сказав дуже рішучим голосом:

- Тигри не люблять меду!

- Ой-ой-ой! - сказав Пух, намагаючись показати, що це його страшенно засмутило.- А я гадав, вони люблять усе.

- Усе, крім меду,- сказав Тигра.

Правду кажучи. Пух не тільки не засмутився, а навіть зрадів і чимшвидше сказав, що, тільки-но він покінчить зі своїм сніданком, він поведе Тигру в гості до Паця, і там Тигра зможе пригоститися Пацевими жолудями.

- Дякую, Пуше,- сказав Тигра,- бо саме жолуді Тигри й люблять понад усе на світі!

І ось після сніданку вони подалися в гості до Паця, і дорогою Пух пояснив, що Паць - Дуже Маленьке Створіння, яке не любить, коли на нього наскакують, так що він, Пух, просить Тигру не дуже розскакуватися для першого знайомства. А Тигра, який цілу дорогу то ховався за дерева, то зненацька вискакував із засідки, намагаючись упіймати Пухову тінь, відповідав, що Тигри наскакують тільки [151] до сніданку, але варто їм з'їсти жменьку жолудів, і вони враз стають Тихі й Страшенно Ввічливі. Отак розмовляючи, вони непомітно підійшли до Пацевої хатки й постукали у двері.

- Привіт, Пуше,- сказав Паць.

- Привіт, Пацику. Оце ось - Тигра.

- Ой! Сп-сп-спрравді? - сказав Паць, задкуючи до протилежного кінця столу. - А я думав, що Тигри не такі великі.

- Хе! - сказав Тигра.- Ти ще не бачив великих.

- Вони люблять жолуді, - сказав Пух.- Заради них ми й прийшли, бо бідолашний Тигра досі ще зовсім нічого не снідав.

Паць підсунув полумисок із жолудями до Тигри й сказав:

- Пригощайтесь, будь ласка.

А сам щільніше присунувся до Пуха й, відчувши себе так значно хоробрішим, сказав майже безтурботним голосом:

- То ти, значиться, Тигра? Гай-гай!..

Але Тигра нічого не відповів, бо рот у нього був ущерть напханий жолудями.

Він довго й голосно жував, а тоді сказав:

- Мимли не мюмлять момумів.

А коли Пух із Пацем спитали: "Що, що?" - він сказав: "Мимачте меме",- й прожогом вискочив із хатки.

Майже тієї ж миті він повернувся назад і впевненим голосом пояснив: [152]

- Тигри не люблять жолудів!

- Але ж ти казав, вони люблять усе, крім меду,- сказав Пух.

- Усе, крім меду та жолудів, - заявив Тигра.

Почувши це, Пух сказав:

- А-а, ясно!

А Паць, який досить-таки зрадів, що Тигри не люблять жолудів, спитав:

- То, може, вони люблять будяки?

- Будяки? - сказав Тигра. - О, будяки Тигри справді люблять понад усе на світі!

- Тоді ходімо в гості до Іа,- запропонував Паць.

І всі троє негайно рушили далі шукати сніданку Тигрі. Вони йшли, йшли і йшли і нарешті прийшли в той закуток Лісу, де пасся Іа.

- Привіт, Іа! - сказав Пух.- Оце ось - Тигра.

Іа обійшов навколо Тигри з одного боку, потім повернувся й обдивився його з другого боку.

- Як, ви сказали, оце ось зветься? - спитав він.

- Тигра.

- Угу,- сказав Іа.

- Він щойно прийшов сюди,- пояснив Паць.

- Угу,- ще раз сказав Іа.

Він довго-довго розмірковував, а тоді додав:

- А коли він піде звідси? [153]

Пух став пояснювати, що Тигра - великий друг Крістофера Робіна і що він прийшов у Ліс назавжди; а Паць пояснював Тигрі, що він, тобто Тигра, не повинен ображатися на те, що сказав Іа, бо він, тобто Іа, завжди такий понурий; а Іа-Іа пояснював Пацеві, що - навпаки - сьогоднішнього ранку він надзвичайно веселий; а Тигра всім пояснював, що він досі ще не снідав.

- Тут, певне, щось знайдеться для нього, - сказав Пух.- Тигри завжди їдять будяки - через те ми й прийшли до тебе в гості, Іа.

- Красненько дякую за увагу, Пуше.

- Ой Іа, я не хотів сказати, що ми не хотіли тебе бачити...

- Ясно, ясно. Але ваш новий смугастий друг, він, цілком зрозуміло, хоче поснідати. Як, ви сказали, його звати?

- Тигра.

- Ну, ходімо зі мною, Тигро.

Іа підвів Тигру до найколючішого будяка й показав на нього копитом.

- Цей кущик я беріг до свого Дня Народження,- сказав він.- Але, зрештою, що таке день народження? Сьогодні він є, а завтра - нема. Пригощайся, будь ласка, Тигро.

Тигра подякував і насторожено зиркнув на Пуха.

- Оце такі будяки? - пошепки спитав він.

- Точно такі,- сказав Пух. [154]

- Ті самі, які Тигри люблять понад усе на світі?

- Саме ті,- сказав Пух.

- Зрозуміло,- сказав Тигра і відкусив найбільшу гілку й голосно захрумтів.

- Ой! - раптом скрикнув Тигра. Він сів на землю й засунув лапу в рота.

- Що трапилося? - запитав його Пух.

- Пече! - пробурмотів Тигра.- Тигри не люблять будяків.

- Тоді навіщо було псувати такий чудовий кущ? - суворим голосом запитав Іа-Іа.

- Але ж ти сам, Тигро, казав,- почав Пух,- що Тигри люблять усе, крім меду та жолудів.

- І будяків! - крикнув Тигра, який тепер бігав, висолопивши язика, й робив коло за колом. Пух сумно подивився на нього.

- Що ж нам робити? - спитав він Паця.

Паць знав, що робити. Не вагаючись ані хвильки, він сказав, що треба йти до Крістофера Робіна.

- Ви знайдете його в Кенги,- сказав Іа.

- Тигро,- покликав Пух.- Іди-но сюди! Ми зараз підемо до Кенги. У неї вже напевне знайдеться для тебе ціла купа сніданків.

Тигра докінчив останнє коло й підбіг до Пуха.

- Пече! - пояснив він, широко й привітно усміхаючись.- Гайда! - і побіг першим. Пух та Паць повільно почалапали за ним. [155]

Дорогою Паць мовчав, бо не міг придумати, про що поговорити, а Пух також мовчав, бо він саме обдумував нову пісню. І коли він її добре обдумав, то заспівав:

Наш маленький Тигра -
Бідолашний Тигра.
Ох, ну чим йому допомогти?
Він не їсть нічого!
Хто ж не їсть нічого -
Той не може, звісно, і рости.

Він не любить меду
(Жах - не любить меду!),
Ані жолудів.
Пожувавши трохи
Кущ чортополоху,
Тигра ледве-ледве не зомлів.

Наш маленький Тигра -
Бідолашний Тигра.
Чим же нам йому допомогти?
Він не їсть нічого
Нашого, смачного,
А йому ще ж треба підрости!

- Він уже й так дуже великий,- сказав Паць.

- Правду кажучи, він ще не дуже великий.

- Може, й так, але він здається дуже великим. Просто велетенським. [156]

Пух, почувши це, глибоко замислився і пробурмотів сам до себе:

Скільки в Тигрі кілограмів,
літрів, метрів і бананів?
Го-го-го...
Та в той час, як він плигає,
Він велетнем виглядає!
Го-го-го!!!

- От і весь віршик,- сказав він.- Тобі подобається, Пацю?

- Усе, окрім літрів та бананів,- сказав Паць.- По-моєму, вони там ні до чого.

- А їм обов'язково закортіло стати обабіч метрів,- пояснив Пух,- от я й пустив їх туди. Між іншим, це найкращий спосіб складати вірші - дозволяти словам ставати там, де вони хочуть.

- Справді? А я й не знав,- сказав Паць.

Тигра увесь цей час весело вистрибував попереду, раз по раз вертаючись назад, аби запитати: "Сюди йти?.." Та ось нарешті показалася хатка Кенги. Біля хатки стояв Крістофер Робін. Тигра щодуху помчав до нього.

- Ага, ось ти й прибіг, Тигро! - сказав Крістофер Робін.- Я знав, що ти десь гасаєш.

- А я стільки всього знайшов у Лісі! - похвалився Тигра. - І пух знайшов, і пацю знайшов, і якесь іа знайшов. Тільки сніданку не знайшов. [157]

Пух та Паць підійшли до Крістофера Робіна, міцно обнялися-привіталися і пояснили в чому справа.

- Ти, мабуть, знаєш, що люблять Тигри? - спитав Пух.

- Якщо я дуже постараюся, то, мабуть, згадаю,- сказав Крістофер Робін.- Але мені здається, Тигра сам знає.

- Звісно, знаю,- сказав Тигра.- Тигри люблять усе на світі, окрім меду, жолудів та ще... як звуться оті пекучки?

- Будяки.

- Еге, та ще окрім них.

- Ну, що ж, і то добре. Кенга знайде тобі щось поснідати.

Вони зайшли в хатку до Кенги, і коли Крихітка Ру сказав:

"Привіт, Пуше" і "Привіт, Пацю (по одному разу) і "Привіт, Тигро" (двічі, бо так він ще ніколи не вітався й, до того ж це звучало досить кумедно), - вони пояснили Кензі, чого прийшли, і Кенга дуже лагідно й ніжно сказала:

- Ну що ж, любий Тигро, зазирни в мій буфет і подивися, що тобі припаде до душі.

Кенга одразу збагнула, що хоч Тигра й здається великим, але він так само, як і її Крихітка Ру, потребує ласки й турботи.

- А мені теж можна зазирнути? - спитав Пух, який уже став почувати себе трохи одинадцятигодинно, [158] й, діставши дозвіл, розшукав у буфеті невеличку бляшанку згущеного молока. Мабуть, щось йому підказало, що Тигри не люблять згущеного молока, тому він нишком потягнув бляшанку в тихий куток, де йому ніхто не заважатиме їсти, та й почав собі підкріплятися.

А Тигра? Що довше він тицяв свого носа і лапи то в одну, то в іншу банку, тим більше знаходив речей, яких Тигри не люблять. І коли він перекопирсав увесь буфет і знайшов усе, що там було, але не знайшов нічого собі до смаку, він спитав Кенгу:

- Що ж тепер буде?

Але Кенга, Крістофер Робін та Паць у цей час обступили Крихітку Ру, умовляючи його випити риб'ячий жир. І Ру казав: "А може, не треба?", а Кенга казала: "Та як же, серденько Ру, згадай, що ти мені обіцяв".

- А що то таке? - пошепки спитав Тигра Паця.

- То йому дають Здоров'ячі Ліки,- пояснив Паць.- А він їх страшенно не любить.

Тигра підійшов ближче й перехилився над спинкою стільчика Крихітки Ру. Раптом він вистромив язика, і почулося голосне "буль-буль!"

Кенга з несподіванки підскочила, скрикнула "ой!" і вихопила ложку якраз у ту мить, коли вона зникала в Тигриній пащі. Ложку вона врятувала, але риб'ячий жир щез. [159]

- Хіба ж так можна, серденько Тигро! - сказала Кенга.

- Він випив мої ліки! Він випив мої ліки! Він випив мої ліки! - захоплено заспівав Крихітка Ру.

А Тигра подивився на стелю, потім заплющив очі, і язик йому сам по собі заходився облизувати губи на той випадок, якщо там щось залишилося. А ще трохи згодом його писок осяяла щаслива, вдоволена усмішка, і він сказав:

- Оце таки справді те, що Тигри люблять понад усе на світі!..

Тепер нас не здивує, що Тигра назавжди зостався жити в хатці Кенги і щодня пив риб'ячий жир на сніданок, обід та вечерю. Лиш іноді, коли Кенга вважала, що йому слід зміцніти, він замість ліків з'їдав після жиру ложечку-другу манної каші, якою годували Крихітку Ру. [160]