Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Алан. А. Мілн - Вінні-Пух (Переклад: Леоніда Солонька) : ПРИГОДА ДРУГА, У якій Вінні-Пух пішов у гості, а потрапив у безвихідь

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

Алан. А. Мілн - Вінні-Пух (Переклад: Леоніда Солонька):ПРИГОДА ДРУГА, У якій Вінні-Пух пішов у гості, а потрапив у безвихідь

 

загрузка...

Одного дня знайомий уже нам ведмедик Вінні-Пух (чи просто Пух, як його часто звали для зручності) неквапливо прогулювався Лісом, мугикаючи собі під ніс нову пісеньку. Він з радістю наспівував цю пісеньку, яку склав лише нинішнього ранку, поки робив перед дзеркалом свої щоденні Атлетичні Вправи. Річ у тім, що Пух дуже хотів схуднути, стати Атлетом і тому він вельми старанно робив ранкову гімнастику. Він спинався на кінчики пальців, випростувався як тільки міг і заодно співав так:

Тара-тара-тара-ра!

А далі, коли він нахилявся, силкуючись дотягтися передніми лапками до пальців ніг, то співав так:

Тара-тара...
Ох, мамонько!
Трам-пам-па!

Отак і склалася пісенька. Тож після сніданку Вінні-Пух все накручував і накручував її у своїй голові, аж поки вивчив напам'ять. Тепер він знав її геть усю - від першого аж до [19] останнього рядка. Слова в цій пісеньці були приблизно такі:

Тара-тара-тара-ра!
Трам-пам-пам, тірлім-пам-па!
Тірлі-мірлі-тірлі-лі,
Трам-пам-пам,
Тірлім-пім-пі!

Так от, мугичучи собі під ніс цю пісеньку, Вінні безжурно чимчикував лісовою стежиною і думав. А думав він про те, що було б, якби він, Вінні-Пух, був не Вінні-Пухом, а кимось зовсім-зовсім іншим. Нараз він опинився перед піщаним пагорком на березі річки, а в тому пагорку була велика дірка.

- Ага! - сказав Пух.- (Трам-пам-пам, тірлім-пам-па!) Якщо я щось у чомусь тямлю, то дірка - це нора, а нора - це Кролик, а Кролик - це добра компанія, а добра компанія - це така компанія, де мене пригостять-почастують та ще й залюбки послухають мою пісеньку, і все таке інше. (Тірлі-мірлі-тірлі-лі!)

І він без зайвих слів нагнувся, просунув голову в дірку й гукнув:

- Агов! Чи є хто вдома?

Замість відповіді з нори долинуло якесь шарудіння, а тоді знову стало тихо.

- Я питаю: "Агов! Чи є хто вдома?" - повторив Пух голосно-голосно.

- Нема! - відповів чийсь голос. А далі додав: [20]

- І не треба так кричати! Я й першого разу чудово тебе зрозумів.

- Отакої! - сказав Вінні-Пух.- Невже вдома немає нікого-нікогісінько?

- Нікого-нікогісінько!

Тоді Пух витягнув голову з дірки й замислився. Він подумав так: "Усе ж там хтось таки є, бо мусив же хтось сказати "нікого-нікогісінько!" І він знову встромив голову в дірку й сказав:

- Слухай, Кролику, а хіба то не ти?

- Ні, не я! - сказав Кролик, змінивши голос.

- А той голос - хіба він не твій?

- По-моєму, ні,- сказав Кролик.- По-моєму, він анітрохи не схожий на мій!

- Чудасія! - сказав Пух.

Він знову витягнув голову з дірки, трохи подумав, по тому втретє засунув голову й запитав:

- Будьте ласкаві, скажіть, а де зараз Кролик?

- Він пішов у гості до свого друга Вінні-Пуха. Вони, знаєш, які друзі!

Вінні-Пух аж рота роззявив із подиву.

- Та це ж я! - сказав він.

- Хто "я"? "Я" різні бувають.

- "Я" - це я! Вінні-Пух!

Тепер здивувався Кролик. Він здивувався ще дужче за Пуха.

- А ти в цьому певен? - запитав він.

- Абсолютно певен! - сказав Вінні-Пух.

- Ну, гаразд, тоді заходь!

І Вінні поліз у нору. [21]

Він пропихався, протискався, просувався і, врешті-решт, опинився у Кроликовій оселі.

- Твоя правда,- сказав Кролик, оглянувши його з голови до п'ят.- Це таки ти! Дуже радий тебе бачити!

- А ти думав - хто це?

- Ну, думав, мало хто може бути! Сам знаєш, тут, у Лісі, не можна абикого пускати в хатку! Обережність ніколи не завадить... А чи не час уже чимось підкріпитися?

Вінні-Пух завжди був охочий трохи підкріпитися, а надто годині об одинадцятій ранку, бо о цій порі сніданок уже давно закінчився, а обід ще й не думав починатися. І, звісно, Пух дуже зрадів, коли Кролик почав витягати тарілки та кухлики.

А коли Кролик запитав: "Тобі чого до хліба - меду чи згущеного молока?" - Пух так розхвилювався, що вигукнув: "І меду, й молока!" - Правда, спохопившись, він хутенько додав, щоб не склалося думки, ніби він ненажера: "А хліба не треба! Навіщо зайвий клопіт?"

Після цього він замовк і мовчав довго-довго, бо рот у нього був страшенно зайнятий.

Та ось Пух нарешті щось забуркотів, і голос його став солодкий, тягучий - ну просто як мед! - а далі підвівся з-за столу, від щирого серця потис Кроликові лапку й сказав, що йому вже час іти. [22]

- Так скоро? - ввічливо спитав Кролик.

- Та бачиш,- знітився Пух,- я міг би побути ще трохи, якби ти... якби в тебе... - затинався він і при цьому чомусь не зводив очей з буфета.

- Правду кажучи,- виручив його Кролик,- я й сам збирався піти погуляти.

- Ага! От і чудово! Тоді і я піду. Бувай!

- Ну що ж, бувай, якщо ти справді більше нічого не хочеш.

- А хіба є щось іще? - зацікавився Пух.

Кролик зазирнув у всі банячки та горщики й, зітхнувши, сказав:

- На жаль, уже не лишилося нічого.

- Я так і знав,- співчутливо сказав Пух і похитав головою.- Ну, прощавай, мені треба йти.

І він почав вилазити з нори.

Він щосили тягнув себе передніми лапками, він над силу штовхав себе задніми лапами, і поволеньки-поволі на білий світ вистромився його ніс... далі вуха... далі передні лапки... далі плечі... а далі...

А далі Вінні-Пух закричав:

- Ой мамонько! Я краще полізу назад!

А ще трохи далі він закричав:

- Ой таточку! Ні, краще я полізу вперед.

А ще-ще трохи далі він зарепетував:

- Ой мамусю-татусю! Не можу ні вперед ні назад! [23]

Тим часом Кролик намірився, як і казав, піти погуляти, але побачив, що передній хід його хатки затулений. Тоді він вискочив на вулицю чорним ходом і підбіг до Пуха.

- Ти що - застряг? - спитав він.

- Н-ні,- відповів Пух, силкуючись говорити безжурним голосом.- Це я просто відпочиваю: думаю про се, про те і потихеньку співаю.

- Ану, давай мені лапу! - сказав Кролик.

Вінні-Пух простягнув лапу, і Кролик почав його витягати. Він тягнув-тягнув, смикав-смикав, аж поки Пух закричав:

- Ой-ой-ой! Боляче!

- Тепер ясно,- сказав Кролик.- Ти застряг!

- А все через те,- сердито сказав Пух,- що дехто робить такі вузькі двері.

- Ні! - суворо мовив Кролик. - Усе через те, що дехто надто ласий до меду. І за столом,- сказав Кролик,- мені весь час здавалося, що хтось із нас надто багато їсть! І хоч я,- сказав Кролик,- із ввічливості мовчав, проте добре знав, що той "дехто" не я. А тепер,- сказав Кролик,- нічого вже не вдієш, треба кликати Крістофера Робіна.

Крістофер Робін, якщо брати звідти, жив досить далеко - ген аж із протилежного краю Лісу. Проте він хутенько прибіг на поміч, тільки-но Кролик його гукнув, а прибігши, побачив, що з нори стирчить лише передня половина Пуха, і, побачивши це, Крістофер Робін сказав: [24]

- Ох, ти, дурненьке ведмежа!

Та сказав він це таким ніжним голосом, що всім одразу на серці полегшало.

- А я саме почав думати,- сказав Вінні-Пух, стиха шморгаючи носом,- а що, як бідному Кроликові вже ніколи-ніколи не доведеться ходити крізь парадні двері. Мені було б страшенно прикро...

- І мені,- сказав Кролик.

- Не доведеться ходити крізь парадні двері? - перепитав Крістофер Робін.- Чому? Доведеться, будь певен, ще й як! Бо якщо ми не зможемо витягти тебе сюди, то напевно зможемо заштовхати туди,- закінчив Крістофер Робін.

Кролик глибокодумно почухав за вухом і сказав, що коли Пуха знов заштовхати туди, тобто назад до нори, то він там назавжди й залишиться. І хоча він, Кролик, щомиті страшенно радий бачити Пуха, проте, що не кажіть, одним усе ж належить жити на деревах, а іншим під землею, і...

- То ти гадаєш, що я вже ніколи не виберуся на волю? - жалібно спитав Пух.

- Я гадаю, що коли ти вже наполовину вибрався, то шкода зупинятися на півдорозі,- сказав Кролик.

Крістофер Робін кивнув головою:

- На це є лише одна рада,- сказав він,- треба почекати, доки ти знову схуднеш. [25]

- А як довго треба худнути?- стривожено спитав Пух.

- Ну, так, мабуть, з тиждень.

- Але ж я не можу стирчати тут цілий тиждень!

- Саме стирчати ти й можеш, дурненьке ведмежа, ще й як! А от витягти тебе звідси, то вже штука хитріша.

- Не журися, ми тобі будемо щось гарненьке читати вголос,- весело сказав Кролик.- Аби тільки сніг не пішов,- додав він.- І ще невеличке прохання... Розумієш, друже, ти зайняв собою майже всю мою хатку... То можна, я вішатиму рушники на твої задні лапки? Бо, бачиш, ці лапки стирчать там зовсім без діла, а з них вийде чудовий вішак для моїх рушників!..

- 0-хо-хо! Цілий тиждень! Цілих сім днів! - сумно сказав Вінні-Пух.- А як же обідати-снідати?

- Боюся, що з цим доведеться потерпіти,- сказав Крістофер Робін.- Бо ти маєш чимшвидше схуднути. А замість "обідати-снідати" ми будемо тобі вголос читати.

Ведмедик хотів зітхнути, але не зміг - так щільно він застряг.

З очей у нього викотилася сльозинка, і він сказав:

- Ну, то, прошу, ви бодай читайте якусь таку смачненьку книжку, що зможе підтримати [26] й утішити нещасного ведмедя, якщо вже він устряв у таку халепу...

І от цілих сім днів Крістофер Робін читав саме таку смачненьку, тобто цікаву і зрозумілу, книжку біля Північного Кінця Пуха (тобто біля голови), а Кролик розвішував випрані рушники на його Південний Кінець (тобто на ноги).

А Пух тим часом дедалі тоншав, тоншав та тоншав... І коли сім днів минуло, Крістофер Робін сказав:

- Пора!

Він ухопився за передні лапки Пуха, Кролик ухопився за Крістофера Робіна, а всі Кроликові Родичі та Знайомі ухопилися за Кролика і гуртом потягли на всю силу!...

І спершу Вінні-Пух озивався лише одним словом:

- Ой!

А далі ще одним словом:

-Ох!

А далі - зовсім несподівано і раптово - він сказав:

- ПУМК! - точнісінько мов той корок, що вилітає з пляшки.

І тоді Крістофер Робін і Кролик, і всі Кроликові Родичі та Знайомі тільки замиготіли в повітрі п'ятами й попадали на одну купу!.. А зверху на тій купі опинився вільний-превільний Вінні-Пух! [27]

Він вдячно кивнув своїм друзям за визволення і потюпав гуляти до Лісу, гордовито буркочучи улюблену пісеньку.

А Крістофер Робін поглянув йому вслід і ніжно прошепотів:

- Ех ти, дурненьке ведмежа! [28]

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170