Завершення земельної реформи повинно сприяти розвитку всіх форм господарювання. Багатоукладність у сільському господарстві – одна з найважливіших умов ефективного функціонування ринку.
Станом на травень 2000 р. площа сільськогосподарських угідь у користуванні й володінні громадян для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сіножатей і створення селянських (фермерських) господарств зросла на 3,9 млн. га, та у 2,5 рази і становила 16,6% усіх сільськогосподарських угідь.
Сучасна земельна реформа в Україні здійснюється в умовах глибокої соціально-економічної кризи, що негативно позначається на її проведенні. Тому набуває доцільності питання доцільності наступного реформування. Тим більше, що критична суспільна оцінка соціально-економічних умов у державі пов’язується насамперед, із здійсненням земельних і аграрних перетворень.
Насамперед вражає низький рівень усвідомлення змісту земельної реформи рядовими селянами. Значна кількість селян боїться власності на землю, що є наслідком попередньої системи. А між тим, без усвідомлення селянином того, що він є власником землі і майна, ключовою фігурою у розв’язанні всіх питань на селі, гальмуються реформи.
Для цього необхідно відпрацювати прозорі і зрозумілі рядовому працівнику інструменти та механізми формування конкретного власника, введення його в правове і економічне поле, побудови виробничих відносин з урахуванням розміру майнової і земельної власності.
Особливо низькі темпи приватизації у містах.
Основними причинами такого становища є:
- блокування приватизації земель міськрадами за мотивами необхідності можливого викупу ділянок у майбутньому;
- невпевненість населення щодо рівня податку на нерухомість (в тому числі на землю), який може бути встановлений, через що 40% громадян взагалі не подали заяв на приватизацію землі;
- низький рівень організаторської та роз’яснювальної роботи щодо приватизації землі.
Наприклад, у Львові, для детальнішого вивчення і узагальнення процесів реформи при Центрі приватизації утворено аналітичний прес-клуб, до складу якого увійшли провідні науковці та керівники і спеціалісти АПК. Завдання прес-клубу – моніторинг проведення реформ, аналіз соціально-економічних наслідків та забезпечення постійного зв’язку з громадськістю. З цією ж метою при Центрі приватизації діє інформаційна телефонна служба „Гаряча лінія”.
Довгоочікуваний новий Земельний Кодекс України був прийнятий 25 жовтня 2001р.
За радикальністю основного змісту ЗК, багатьма його загальними та спеціальними новелами, можна стверджувати, що він характеризує новий етап у розвитку земельного законодавства України. Вперше на законодавчому рівні він чітко закріпив відносини власності на землю, і, насамперед, на землі сільськогосподарського призначення. Тим самим поставлена логічна юридична крапка над численними дискусіями з цього приводу.
Аналіз змісту нового ЗК дає можливість зробити і перші висновки про його позитивні і негативні аспекти.
До позитивних ознак кодексу слід віднести наступні:
Члени фермерського господарства тепер матимуть можливість збільшення своїх земельних ділянок у ФГ за рахунок безоплатного одержання додаткових земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) із земель не лише колективної, а й державної та комунальної власності.
Детальною в ЗК є регламентація відносин по набуттю і реалізації права на землю (Розділ 4).
Новелою ЗК є законодавче закріплення порядку приватизації земель державної і комунальної власності. Це – якісно новий вид приватизації земель, який настає після приватизації земель колективної форми власності в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств (паювання).
Негативним є те, що ЗК фактично передбачає можливість мати на праві приватної власності й ті цінні об’єкти природи, які знаходяться на цих землях. Це є надзвичайно небезпечним і може призвести до заподіяння непоправної шкоди безцінному суспільному національному багатству країни. |
