Підрядне умовне речення виражає умову здійснення дії головного речення; воно називається протасис (гр. protasis — попередник), а головне — аподосие (гр. apodosis — наступник).
Підрядні умовні речення вводяться сполучниками si — якщо, якщо б, якби; nisi, nі — якщо не, якби не.
Nisi складається із умовного сполучника sі і заперечення, причому заперечення відноситься до умови загалом. Якщо ж треба висловити заперечення до окремого слова, то ставиться si non.
У латинській мові є три види умовних речень: реальний (modus realis), можливий (modus potentialis) і нереальний - (modus irrealis)