Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стратегія діяльності підприємства : Стратегія діяльності підприємства як генеральна програма розвитку

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

Yakaboo UA

 

 

Стратегія діяльності підприємства:Стратегія діяльності підприємства як генеральна програма розвитку

 

загрузка...

Загальна (генеральна) стратегія розвитку підприємства пов’язана з діяльністю підприємства в цілому, використанням всіх ресурсів і орієнтована на виконання його головної цілі. Виробничі (допоміжні) види стратегій забеспечують реалізацію генеральної стратегії підприємства по окремим направленням його діяльності (маркетингова, фінансова, виробнича та ін.), видам діяльності (стратегія основної діяльності, пов’язана з реалізацією товарів і обслуговуванням покупців, стратегія неторгової діяльності – ремонтно-будівельної, транспортної, виробничої і т.д.) використанню окремих видів ресурсів (стратегія формування і використання трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансових ресурсів і т. д.)
Стратегічні плани повинні бути зроблені так, щоб не тільки залишатися цілісними протягом тривалих періодів часу, але і бути достатньо гнучкими, щоб при необхідності можна було здійснити модифікацію і переорієнтування. Загальний стратегічний план варто розглядати як програму, що спрямовує діяльність фірми протягом тривалого періоду часу, даючи собі звіт про те, що конфліктна і постійно мінлива ділова і соціальна обстановка робить постійні коригування неминучими.
Першим і, може бути самим істотним рішенням при плануванні, буде вибір цілей підприємства.
Діяльність підприємства на споживчому ринку направлена на досягнення певних стратегічних цілей і тактичних задач, які дозволяють забеспечити ефективну господарську діяльність, виживання і його конкурентоспроможність на ринку. Під ціллю розуміють якісні і кількісні характеристики функціонування підприємства, до досягнення яких воно прагне.
Досягнення цілей підприємства передбачає реалізацію цілей суспільства (в нормальних умовах розвитку ринку), оскільки отримання прибутку передбачає реалізацію продукції, тобто визнання її покупцем.
Формування цілей підприємства, вибір основних із них залежить і від стадії життєвого циклу підприємства, що показано в таблиці 2.
Залежність формування основних цілей і завдань в залежності від життєвого циклу підприємства може бути представлена таким чином:
Таблиця 2
Класифікація цілей підприємства
в залежності від стадії життєвого циклу

Стадія життєвого циклу Головна ціль підприємства Основне завдання
Народження Виживання Вихід на ринок
Дитинство Короткочасний прибуток Закріплення позицій на ринку
Юність Прискорений ріст об’ємів продаж та прибутку Захоплення своєї частини ринку
Рання зрілість Постійний ріст об’ємів діяльності Диверсифікація діяльності (освоєння додаткових напрямків діяльності)
Зрілість Формування іміджу підприємства і збалансований ріст Закріплення позицій підприємства на освоєному ринку
Старіння Збереження позицій Забезпечення стабільності господарської діяльності
Відродження Оживання (пошук додаткових імпульсів в діяльності) Омоложення (технічне переозброєння, нові постачальники, застосування нових технологій і т.п.)

Мета підприємства (товариства) – це визначення якісних і кількісних характеристик функціонування підприємства, до досягнення яких воно прагне. Мета функціонування товариства утворює складну і взаємопов’язану систему, що залежить як від зовнішнього середовища, котре оточує підприємство, такі від внутрішніх факторів його функціонування.
Завдання підприємства визначають етапи або шляхи досягнення мети в період, на який розробляється стратегія, це відображено на таблиці 3.
Таблиця 3
Етапи досягнення мети в період, на який розробляється стратегія

Ознака Вид мети Характеристика мети
1. В залежності від ступеню досягнення мети - бажані


- життєво-необхідні Бажана мета діяльності будь-якого підприємства – це отримання максимальних прибутків
Життєвонеобхідна мета – отримання мінімально-необхідних прибутків, котрі забеспечують збереження статутного фонду підприємства
2. В залежності від часового фактору - перспективна

- поточна мета, яка повинна бути досягнута в майбутньому, через 5-10 років
мета, досягнення якої необхідне уже сьогодні
3. В залежності від відношення до головної мети підприємства - кінцеві
- проміжні Головні цілі підприємства завдання, які ставить перед собою підприємство для досягнення головної мети
4. В залежності від оцінки - кількісні




- якісні Кількісні цілі виражаються певними абсолютними і відносними показниками (об’єм продажу, сума отриманого прибутку, ріст прибутку на інвестований капітал і т.д.)
Якісні цілі виражаються слідуючими показниками: культура обслуговування, соціальний мікро-клімат, культура виробництва
5. В залежності від ступеня впливу зовнішніх факторів на функціонування
підприємства - цілі, зумовлені змінами у зовнішньому середовищі
- цілі, не пов’язані із змінами у зовнішньому середовищі Інфляція, зміни податкової політики держави, зміни попиту споживачів
Вони, як правило, впливають з невикористаних резервів покра-щення діяльності підприємства і не потребують додаткового залучення ресурсів
6. В залежності від змісту і характеру відображуваних інтересів - цілі підприєм-ства, як суб’єкта ринкових від-носин
- цілі суспільства, задоволення пот-реб населення Отримання прибутків

Відповідність обсягу і структури споживчому попиту
7. В залежності від предмету діяльності - цілі виробництва
- цілі комерційної діяльності
- цілі соціальної діяльності
- цілі іноваційної діяльності
- цілі інвесте-ційної діяльності Випуск продукції
Реалізація товарів
Створення сприятливих умов праці
Впровадження нових технологій
Вкладання коштів в реальні і фінансові інвестиції
8. В залежності від об’єкту виконання мети - на рівні групи підприємств
- на рівні підпри-ємства
- на рівні струк-турної одиниці об’єднання
підприємство
відділ магазину, філіал універмагу


В умовах ринкових відносин діяльність кожного підприємства (товариства) залежить від конкурентного середовища і зміни коньюнктури товарного ринку з метою досягнення безперервного зростання обсягів діяльності воно повинно формувати власну стратегію розвитку. Види стратегії та їх характеристика показана на рисунку 1 і в таблиці 4.









Рис.1. Види стратегії.
Таблиця 4

Характеристика видів базової та альтернативних стратегій.
Різновид базової стратегії Критерії визначення характеру стратегії Стратегічні альтернативи
1. Стратегія зростання (наступальна) 1. Об’єм продаж.
2. Дохід.
3. Частка ринку.
4. Швидкість зростання. • Інтесифікація ринку: просунення на нові ринки, розширення при-сутності, географічна експансія.
• Диверсифікація: вертикальна, горизон-тальна, побіжна.
• Міжфірмове співробіт-ництво та кооперація.
• Зовнішньоекономічна діяльність.
2. Стратегія стабілізації (наступально-оборонна) 1. Дохід на об’єм продаж.
2. Дохід на активи.
3. Дохід на акції.
4. Швидкість пожвавлення.
• Економія: ревізія вит-рат,консолідація, пож-вавлення.
• Зрушення: зменьшення витрат, поновлення до-ходу, активізація фінан-совії діяльності.
• Забезпечення сталості:
Селективність балансу- вання на ринках, фі-нансова економія.
3. Стратегія виживання (оборонна) Критичний аналіз:
• продуктів та ринків;
• фінансового стану;
• управління • Перебудова маркетингової діяльності: вилучення товару,експансія на основі ринки тощо;
• Перебудова системи управління;
• Фінансова перебудова.
Розробка стратегії діяльності підприємства на споживчому ринку здійснюється в декілька етапів, (це наглядно показано на рис. 2.) суть і зміст яких в наступному.
На першому етапі повинен бути проведений аналіз зовнішнього середовища функціонування підприємства та його виробничо-технічні можливості.
Для цього необхідно:
1. Провести дослідження ринку діяльності підприємтсва та виявити тенденції його розвитку.
2. Оцінити виробничо-технічні можливості підприємства, і його конкурентоспроможність, проаналізувати можливості використання внутрішніх резервів і ресурсів підприємства для підвищення ефективності його функціонування.
3. Провести аналіз зовнішнього середовища функціонування підприємства, який передбачає дослідження:
• макроекономічних процесів (інвестеційного попиту і пропозиції, наявності кредитних ресурсів, політики позикових процесів, демографічних прогнозів, співвідношення між експортом та імпортом і т.д.)
• регулюючої діяльності держави (господарського і трудового законодавства, грошової і фінансової політики, змін в податковій та тарифній системі, антимонопольного регулювання);
• району діяльності підприємства (долі в товарообігу, рівня монополізації в місті (районі), кількості підприємств – конкурентів та їх позиції на ринку).
Підсумком першого етапу розробки стратегії підприємства є отримання інформації, яка дозволяє дати оцінку поточній обстановці, в якій функціонує підприємтсво, оцінити цого конкурентоспроможність і приділити найбільш ймовірні направлення його подальшого розвитку.
Другий етап розробки стратегії пов’язаний з опреділеням цілей та ключевих проблем розвитку підприємства.
На цьому етапі формуються узагальнені якісні цілі діяльності підприємства, які мають загальний характер і кількісно не виражені. Наприклад, досягнення достатнього збільшення прибутку для фіксування діяльності підприємства або введення в нові сфери ринку.
Поставленні цілі дезагрегируються, погоджуються, конкретизуються і кількісно оприділюються в вигляді системи важливих показників господарсько-фінансової діяльності, яких хоче досягти підприємство в певний період. Наприклад, темпи росту об’єму продаж, показники ефективності використання ресурсів, об’єм прибутку всього і на інвестеційний капітал, рівень виплачених дивідендів ті ін.
На третьому етапі обгрунтування стратегії підприємства розробляються альтернативні варіанти розвитук підприємства. З цією цілью провіряються відношення між поставленими цілями та наявними можливостями підприємтсва, його ресурсним потенціалом. На основі складання матриці “цілі-можливості” проводиться кількісна оцінка відношення потреби і можливості підприємства в досягнені цілей. В випадку не відповідності розробляються татктичні програми, виконання яких ліквідує виявлений дисбаланс.
Аналіз не відповідності здійснюється по всім показникам і направленням діяльності на основі даних першого етапу. Якщо наявні у підприємства ресурси не дозволяють забеспечувати досягнення поставлених цілей, то потрібно повернутись до другого етапу і відкоректувати поставлені цілі.
Результатом процесу пов’язування цілей ті ресурсів підприємства є альтернативні варіанти його розвитку, які розрізняються як по кількісним характеритстикам, так і по часу досягненя поставлених цілей.
Четвертий етап – оцінка та вибір стратегії розвитку. На цьому етапі праці здійснюється перевірка степені реальності та виконання поставлених цілей і розроблених варіантів їх досягення. При оцінці розроблених стратегій розвитку важливо оприділити, чи можна реалізувати стратегію при наявному ресурсному потенціалі або необхідні зусилля в області маркетингу, удосконалення організації торгівлі та ін., або стратегія представляє інтерес, але не може бути реалізована.
П’ятий етап – складання програми дії і контроль їх реалізації. На цьому етапі праці повинен здійснюватися зв’язок всіх міроприємств, пов’язаних з реалізацією вибраної стратегії, їх конкретизація по всіх рівнях управління підприємства з визначенням послідовності здійснення конкретних міроприємств по часу здійснення і виконавцям, тобто цей етап уявляє собою тактичне планування, направлене на досягнення обраної стратегії розвитку підприємства.












Рис.2. Етапи розробки стратегії діяльності підприємства.
Не залежно від формулювання стратегічних цілей діяльності підприємства на майбутній період обов’язковим є забезпечення прибутковості підприємства. Прибутковість можна розглядати не тільки як ціль, але і як основну умову ділової активності підприємства, як її результат, ступінь ефективності здійснення функцій підприємтсва по обслуговуванню ринку і споживача та по рішенню власних підприємницьких задач. Підприємство може отримати прибуток тільки при певному об’ємі товарообігу, який в свою чергу передбачає відповідність об’єму і структури реалізуємих, товарів об’єму і структури споживчого попиту, тобто цільова функція підприємства – оримання прибутку - не суперечить цілям суспільства, який прагне до задоволення своїх потреб, а направлена на їх досягнення. Підприємство, яке розробляє свою стратегію на перспективу, завжди прагне до максимілізації отриманного прибутку, тому що це є одною з умов для рішення виробничих і соціальних задач. Для забеспечення стабільності положення підприємства на ринку необхідно оприділити економічні кордони об’ємів його діяльності, порушення яких може привести до банкрутства підприємства.
В світовій практиці для оприділення цих кордонів використовуються поняття “точка беззбитковості” (“мертва точка”) і “точка мінімальної рентабельності”.
Графічна інтерпритація точки беззбитковості представлена на рис. 3.
Сума ВП, Валові доходи
ВО, П Витрати + мінімальний прибуток

Загальні витрати
Перемінні витрати


Постійні витрати

Мінімальний прибуток
Товарооборот

Рис.3. Об’єм товарообороту при якому досягається беззбитковість та мінімальна рентабельність.


Під точкою беззбитковості розуміють такий об’єм товарообороту підприємства, при якому сума отриманого валового прибутку рівна сумі поточних затрат.
Під точкою мінімальної рентабельності розуміють такий об’єм товарообігу підприємства, при якому сума валових доходів не тільки відшкодовує поточні витрати на ведення діяльності, але і створює прибуток, розмір якого після виплати податків задовільняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.
Оцінка конкурентоспроможності підприємства проводиться шляхом порівнення важливих показників його діяльності (по всім направленням ) з аналогічними показниками підприємств-конкурентів. Оцінка конкурентоспроможності здійснюється з ціллю виявлення слабих сторін в діяльності підприємства. Це дозволяє оприділити майбутню стратегію діяльності підприємства на ринку, викор истати його конкурентні переваги та ліквідувати наявні недоліки.
Оцінка конкурентоспроможності може здійснюватися різними методами, наприклад, методом різниць, який оприділяє переваги або недоліки підприємства за допомогою порівняльних показників (об‘єктів оцінки). Для проведення оцінки розробляється спеціальна таблиця. Можна використати також метод рангів, який дозволяє дати загальну оцінку положення підприємства при наявності деяких конкурентів і виявити його місце в кокурентній боротьбі (сильні та слабі сторони). Визначають місця підприємств-конкурентів по кожному об‘єкту шляхом виділення його найкращого значення:
Об’єкт оцінки Показник підприємства Показник конкурента Переваги (+)
Недоліки (-)
Об’єм товарообороту
Активи підприємства
Чистий прибуток і т.д.



Об’єкт оцінки
Перше місце Друге місце Третє місце Четверте місце
Об’єм товарообороту Б В А Г
Активи підприємства В Б Г А
Чистий прибуток і т.д. А Б В Г
де, А – підприємство; Б, В, Г – конкуренти.
Проведення такої роботи дозволяє опреділити, за якими порівняльними критеріями оцінки підприємство випереджує конкурентів, а за якими відстає (кількісна оцінка відставання (випередження) в цьому випадку не проводиться).
Стратегічне регулювання товарообігу – управлінський процес, який включає в себе розробку перспективних і поточних планів в відповідності з поставленими цілями і задачами торгового підприємства, розробку стратегії регулювання товарообігу з використанням маркетинга і забеспечення контроля за їх виконанням. Маркетинговий підхід до проблеми регулювання роздрібного товарообігу дозволяє розробити конкретну стратегію, яка базується на оцінці реальної ситуації на ринку, можливостей торгового підприємства і яка складається на виробітці необхідних міроприємств по реалізації комплекса цілей з використанням найбільш прийнятних економічних прийомів.
Механізм регулювання роздрібного товарообороту і його асортиментної структури в торговому підприємстві з позиції вимоги задоволення попиту населення включає в себе постановку кінцевої цілі, оприділення взаємопов’язаних з роздрібним товарооборотом факторів, які підлягають регулюванню, реалізацію вимог сбалансування товарних ресурсів, роздрібного товарообігу і попиту населення при обов’язковому його задоволенні. Блок-схема механізму регулювання роздрібного товарообігу і його структури на основі маркетингу представлена на рис. 4.
Блоки А, Б, В, Г, Д, Ж характеризують механізм планової діяльності торгового підприємства, який характерний для державно-директивної економіки, де головним завданням є пов’язка всіх планових показників без врахування реалізації кінцевої мети. Вектори “Ні” потрібні тільки для костатації факту. Регулювання роздрібного товарообігу при цьому не відбувається.
Блоки А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, К, М характеризують забеспечення збалансування поступлення товарів, роздрібного товарообігу і попиту населення при незадоволенні останнього в умовах дефіцитної економіки. Регулювання роздрібного товарообігу не здійснюється.
























Так






Так Ні


Ні Так Так
Так









Рис.4. Блок-схема механізму регулювання роздрібного товарообороту торгівельного підприємства на безі маркетингу.

Блоки А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, К, Л характеризують те ж, але з задоволенням попиту населення. Регулювання товарообігу не здійснюється.
Блоки А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л або М характеризують механізм регулювання роздрібного товарообігу в торговому підприємстві, обумовлений специфікою ринкових відносин. Він допомагає реалізації поставленої цілі при одночасному забеспеченні збалансування поступлення товарів, роздрібного товарообігу і попиту населення. Висновок результата в блок Л свідчить про ефективність механізма регулювання товарообігу, висновок в блок М – про його неефективність в силі прийняття не правильного управлінського рішення. Блок З, таким чином, є елементом маркетингу, який забеспечує ціленаправлене функціонування даної системи.
Дія запропонованого механізму регулювання товарообігу заключається в тому, що розроблена система здатна до постійного відтворення з ціллю досягнення задоволення попитів споживчого середовища.














1.2. Стратегія планування та його роль у досягненні мети підприємства


Стратегія планування – це одна із функцій управління, що являє собою процес вибору цілей організації і шляхів їх досягнення. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функцій організації, мотивації і контролю орієнтовані на розробку стратегічних планів. Процес стратегічного планування забезпечує основу для керування членами організації. Можна відзначити, що стратегічне планування стає усе більш актуальним для українських підприємств, що вступають у жорстоку конкуренцію як між собою так і з іноземними корпораціями.
Планування – це процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення. Воно об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає усім процесам однонаправленість і скоординованість, що дозволяє найбільш повно і ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно і швидко вирішувати різноманітні завдання управління. Принципи і види планування графічно показано на рисунках 5 і 6.
Завдання планування діяльності підприємства:
• підвищення контрольованої частки ринку;
• передбачення вимог споживача;
• випуск продукції більш високої якості;
• забеспечення узгоджених термінів постачань;
• установлення рівня цін з урахуванням умов конкуренції;
• підтримка репутації фірми в споживачів.
Завдання планування визначаються кожною фірмою самостійно в залежності від діяльності, якою вона займається. Загалом, завдання стратегічного планування будь-якої фірми зводяться до наступного:
1. Планування зростання прибутку.
2. Планування витрат підприємства, і, як наслідок, їх зменшення.
3. Збільшення долі ринку, збільшення долі продаж.
4. Поліпшення соціальної політики фірми.

















Рис.5 . Принципи планування.

Система планів – це сукупність конкретних завдань по цілеспрямованому економічному управлінню, що забезпечує пропорційний і ефективний розвиток підприємства.




Рис.6. Види планів.
Процес стратегічного планування складається із семи взаємозалежних етапів (як показано на рис. 7.); здійснюється спільно керівництвом фірми і співробітниками маркетингових служб.













Рис.7. Етапи стратегічного планування.

Стратегічні господарські підрозділи – самостійні відділення або підрозділи, відповідальні за асортиментну групу, або якийсь товарний відділ у рамках організації з концентрацією на конкретному ринку і керуючим, наділеним повною відповідальністю за об’єднання усіх функцій у стратегію.
Кожний стратегічний господарський підрозділ в організації повинен установлювати власні цілі маркетингової діяльності. Вони звичайно визначаються як у кількісних показниках, так і в якісних поняттях.
Ситуаційний аналіз – визначення маркетингових можливостей і проблем, із якими вона може зіткнутися.
Стратегія маркетингу – визначення того, як потрібно застосовувати структуру маркетингу, щоб залучити і задовольнити цільові ринки і досягти цілей організації. У рішеннях про структуру маркетингу головне – планування продукції, збут, просування і ціна.
Спостереження за результатами включає порівняння планових показників із реальними досягненнями протягом визначеного періоду часу.
Для цього можна використовувати бюджети, тимчасові графіки, дані збуту й аналіз витрат. Якщо реальне функціонування відстає від планів, то необхідно застосовувати відповідні міри після того, як будуть визначені галузі, у яких виникають проблеми.
У деяких випадках плани доводиться переглядати через вплив неконтрольованих перемінних на збут і витрати. Деякі далекоглядні компанії розробляються такі плани, що заздалегідь визначають, що потрібно робити у випадку несприятливих обставин. В таблиці 5 перераховані види стратегічних планів.
Етапи планування:
• аналіз стратегічних проблем;
• прогноз майбутніх результатів діяльності і визначення завдань;
• вибір оптимального варіанта розвитку;
• виконання складених планів, розробка планів, що забезпечують удосконалення методів і процедур, мобілізація людських і фінансових ресурсів фірми.
Самий процес планування проходить в 4 етапи:
• розробка загальних цілей;
• визначення конкретних, деталізованих цілей та завдань, порівняно на короткий період часу (2, 5, 10 років);
• визначення шляхів і засобів їхнього досягнення;
• контроль за досягненням поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників із фактичними.



Таблиця 5 Характеристика видів планів.
Ознака класифікації Види планів
Стратегічний Тактичний Оперативний
1. За періодом планування 2-5 років 1 рік До 3-х років
2. За головною метою розробки Відображає конкретизацію стратегічних цілей діяльності підприємства Відображає завдання тактичної політики Забеспечує цілеспрямовану реалізацію конкретних тактичних завдань
3. За передумовами розробки Прогноз розвитку ринку і оцінка свого економічного потенціалу Стратегічні цілі і прогноз кон’юктури ринку Тактичні цілі і оцінка конкретних задач на споживчому ринку
4. За системою показників, що формуються Обмежене коло найважливіших показ-ників Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства Детальна система показників
5. За методичною основою розробки плану Екстраполяційне прогнозування, експертні оцінки і багатоваріантні розрахунки Система основних методів планування (в основному економічно-статистичні і технікоекономічні розрахунки Конкурентні методики розрахунку і діючі нормативно-інструктивні матеріали
Планування завжди орієнтується на дані минулого, але прагне визначити і контролювати розвиток підприємства в перспективі. Тому надійність планування залежить від точності фактичних показників минулого.
Сучасний темп зміни і збільшення знань є настільки великим, що стратегічне планування являється єдиним засобом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву засіб створення плану на тривалий термін. Стратегічне планування дає також основу для ухвалення рішення. Знання того, чого організація хоче досягти, допомагає уточнити найбільше підхожі шляхи дій. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення. Приймаючи обгрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик прийняття неправильного рішення через помилкову або недостовірну інформацію про можливості підприємства або про зовнішню ситуацію. Планування, оскільки воно служить для формулювання встановлених цілей, допомагає створити єдність загальної цілі усередині організації.
Метод планування – це сукупність прийомів і способів вивчення економічних процесів і розробки планових завдань стратегії підприємства. Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів, класифікація яких відображена в таблиці 6.
Ресурсний метод планування базується на врахуванні ринкових умов господарювання та наявних ресурсів, застосовується при монопольному становищі підприємства або при слабо розвинутій .
Цільовий метод базується на визначенні потреб ринку в тих чи інших видах товарів, змін споживчого попиту насичення на товари і послуги, використовується в умовах конкурентної боротьби між підприємствами.
Метод екстраполяції на основі динаміки показників в минулому, розробляються припущення, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану будуть збережені в майбутньому. Цей метод використовується на підприємствах, які мають стабільні показники діяльності.
Інтерполятивний метод передбачає зворотній рух – від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників з обчисленням проміжних їх величин. Використовується на підприємствах, які мають стабільні показники діяльності.
Спробно-статистичний метод передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин при встановленні планових показників. Так як інтерполятивний метод, спробно-статистичний метод використовується на підприємствах, які мають стабільні показники діяльності.
Чинниковий метод – планові значення показників визначають на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників. Застосовується при плануванні ефективності виробництва (визначенні можливих темпів зростання продуктивності праці, зниження витрат, підвищення рентабельності).
Нормативний метод – планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді (норми витрат паливно-енергетичних ресурсів, норми амортизаційних відрахувань, норми забезпечення малоцінними і швидкозношуваними предметами, норми виробітку, норми обслуговування і т. д.). Використовується на нормованих ділянках підприємства.
Балансовий метод забезпечує узгодженість при плануванні потреб із необхідними ресурсами для їх задоволення. Метод використовується при розробці балансів для різних видів ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові).
Матричний метод являє собою побудову моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками. Використовується при плануванні багатофакторних моделей.
Таблиця 6
Класифікація методів планування.
Класифікаційні ознаки Методи планування
Вихідна позиція для розробки плану • ресурсний (за можливостями)
• цільовий (за потребами)
Принципи визначення планових показників • екстраполяційний
• інтерполяційний
Спосіб розрахунку планових показників • спробно-статистичний (пересічних показників)
• чинниковий
• нормативний
Узгодженість ресурсів та потреб • балансовий
• матричний
Варіантність розроблювальних планів • одноваріантний (інтуїтивний)
• поліварійний
• економіко-математичної оптимізації
Спосіб виконання розрахункових операцій • ручний
• механізований
• автоматизований
Форма подання планових показників • табличний
• лінійно-графічний
• логіко-структурний (сітьовий)


Існують такі фактори, які впливають на вибір методу планування:
1) складності визначення показника, що планується і його взаємозв’язків з іншими показниками;
2) термін планування (довгостроковий, середньостроковий, короткостроковий);
3) забезпеченість вихідною інформацією з зовнішнього середовища, так і використання внутрішніх факторів підприємства;
4) матеріали аналізу відповідних показників у передплановому періоді.
При виборі методів планування необхідно враховувати певні вимоги до них:
1) повинні бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин;
2) повинні найбільш повно враховувати профіль діяльності об’єкта планування та різноманітність в засобах та шляхах досягнення основної підприємницької мети – збільшення прибутку;
3) відрізнятися в залежності від виду розроблюваного плану.
Процедура розробки плану містить у собі наступні операції, які вказані на рис.8.













Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170