Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підходи до розробки маркетингової стратегії по залученню інвестицій : Загальні маркетингові проблеми при розробці плану інвестицій господарською структурою

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

Підходи до розробки маркетингової стратегії по залученню інвестицій:Загальні маркетингові проблеми при розробці плану інвестицій господарською структурою

 

загрузка...

Аналіз економічної ситуації в ринкових умовах на мікрорівні повинен враховувати не виробничі потреби, а попит, структуру кластеру. Держава, введенням у дію нормативних та законодавчих документів на підтримку ринкових умов, впливає на такі методи аналізу господарськими структурами, по скільки в ринкових умовах головними є не виробничі чинники, а пропозиція, попит, економічна доцільність. Якщо господарська структура має портфель замовлень на конкретний продукт (сам продукт структурою виробляється і є зразок для показу), то таким чином може зрости впевненість в доцільності інвестицій, а відповідні фінансові розрахунки та маркетингові розробки продукту, викладені в бізнес – плані, можуть значно підвищити рейтинг проекту.
Тому той з управлінців, хто поборов у собі психологію виробничих потреб і перейнявся потребами споживача, уже більш спокійно дивиться вперед і більш впевнено веде за собою трудові колективи.
Звичайно, велике значення має державна політика, бо вона встановлює та контролює в державі відповідні економічні пропорції, такі як:
1) низький дохід - низькі внутрішні інвестиції;
2) утримання грошового фактору в умовах високої кредитної ставки та високих податків;
Таке відношення держави до внутрішнього ринку є стримуючим фактором для інвесторів. Як наслідок – внутрішня кон’юнктура ринку дуже низька. Стримуючим негативним фактором є міжнародна криза фондового ринку та полікризи в країнах регіону - традиційних партнерів України.
Негативні фактори впливають на ринкову вартість кредитів, які є занадто високими. Але ринком керує економічний інтерес. Коли ціна за капітал, яку згодна платити інвесторам господарча структура, її не влаштовує, а спонукальні мотиви інвесторів, у свою, чергу не співпадають з пропозицією господарських структур, то потрібно шукати двосторонній компроміс.
Вартість капіталу господарської структури залежить від багатьох економічних і фінансових чинників: невизначеності в одержанні прибутку, тобто ризикованості інвестицій; конкурентної позиції, заборгованості та інше.
Тому, при прийнятті рішень з управління фінансами, господарча структура передбачає “стикування” головних фінансових “вузлів”. Основною складністю в цьому процесі для українського виробника є залучення коштів та вчасне їх обертання для того, щоб вони не знецінились за рахунок інфляції з однієї сторони, а з другої, для того щоб не стати власністю інвестора. В таких умовах важко вплинути на ціну акцій, але вона може значно піднятись за умов значного портфеля замовлень на продукцію, що в свою чергу може бути сигналом для інвесторів. Величина дивідендів може бути розрахована з майбутньої величини прибутку, який буде отриманий через n циклів обігу капіталу та швидкості його обертання. Такі умови вимагають диверсифікувати виробництво з метою прискорення обертання капіталу та зниження ризику і, як наслідок, зростання привабливості інвестицій та розміщення замовлень на товар чи послуги.
Звичайно така стратегія потребує маркетингової розробки, ключовим моментом якої повинна бути детальна розробка схеми управління фінансами.
Іншою проблемою, в умовах високого ризику, є визначення дисконтної ставки. Для її визначення загальноприйнятим методом є використання ставки довгострокових урядових облігацій, які теоретично повинні враховувати величину очікуваної інфляції. Виходячи з того, що практично процентна ставка по урядовим облігаціям не є стабільною, господарська структура повинна дуже обережно підходити до її визначення.
Дохід по облігаціях повинен бути незначним, основною особливістю цих облігацій буде їх подвійна властивість: з одного боку - вони виступають як боргове зобов’язання, з другого боку - як кредитна лінія під майбутній товар.
Використання облігацій з тривалими строками збільшує загальний рівень очікуваного доходу в умовах прогнозованої інфляції. Навпаки, при не прогнозованій інфляції дохід стає непевним, а рівень ризику зростає. Тому великого значення потрібно приділити визначенню терміну на який будуть випущені облігації.
Інвестори, вкладаючи свої кошти в акції будь-якої господарської структури, певною мірою ризикують. Премія за ризик зростає пропорційно зростанню боргу, невизначеності ринку, інфляційному очікуванню.
Ця обставина присутня і в державній піраміді з ОВДП, що й спровокувало девальвацію гривні цією осінню. Конвертовані облігації цього недоліку не матимуть (за умови дотримання виваженої емісійної політики). Тут необхідно враховувати структуру капіталу, та рівень підготовки спеціалістів по управлінню фінансовими потоками. Фінансовий менеджер повинен виходити з умов, що капітал складається з двох принципово різних частин - заборгованості корпорації й оплаченого капіталу. Знати прогноз та планувати фінансовий потік так, щоб зростання короткострокової заборгованості по конвертованим облігаціям забезпечило господарчу структуру оборотними коштами по оптимальній вартості. Таким чином, номінальна ціна облігацій та їх термін випуску повинні враховувати ємність українського ринку, його мінливість та непевність, щоб впровадити в життя фінансування за рахунок кредитних грошей потрібно мати відповідну схему дій (фінансовий проект).
Фінансовий проект це фактично заключна частина маркетингових досліджень по пошуку ринку збуту, можливо навіть, пошуку товару чи послуг які повинна впровадити господарська структура, щоб задовольнити свої та потреби споживачів. Інакше можна вважати абсолютно вірним рішенням, коли українські господарчі структури сьогодні віддають перевагу боргу перед роботою в пошуку шляхів фінансування за рахунок розробки фінансових потоків.
Застосування такого інструменту, як управління фінансовими потоками, з залученням фондового ринку дає змогу господарським структурам зменшити дебіторську заборгованість та тримати під контролем кредиторську заборгованість.
Зростання заборгованості пов\'язане з інфляційним очікуванням, коли кредитори вважають за краще не ризикувати знеціненням позички, піднімають відсоткову ставку по кредитах, а позичальники не поспішають розраховуватись по кредитах. Великого значення набуває структура боргу. Частка заборгованості, як короткострокова так і довгострокова, зростає і в період економічного піднесення. Інвестиційний бум супроводжується зростанням заборгованості корпорацій. Головне вчасно розгледіти перехід від інфляційного очікування до очікуваного економічного піднесення.
При зростанні заборгованості зростає ризик, але поки частка дивідендів в одержаному прибутку залишається на високому рівні, ринкові ціни на акції є високими. Цей фактор забезпечує доступ до фінансових ринків.
Інфляційне очікування, не впевненість в стабільності одержуваних доходів, призводить до підвищення вартості кредиту. На початку економічного піднесення відсоткові ставки поступово знижують. Банківський капітал в цьому випадку починає зростати за рахунок зростання швидкості обертання кредитів. Коли такої тенденції не спостерігається, то ще продовжується економічний спад. Таким чином, зниження кредитної ставки з одночасною відміною оподаткування облігацій може бути державним передвісником виходу з кризи.
Податкова політика, по мірі зростання економічної активності направлена на поступове підвищення податкових ставок, а при економічній стагнації податкові ставки повинні бути мінімальні. В українській державі все навпаки, навіть борг і той держава оподаткувала. Податкова система повинна мати диференційовану ставку оподаткування, максимум якої повинен припадати на кінцеву ланку вартісного ланцюга.
Господарській структурі, при виборі пропозиції про інвестування, потрібно враховувати показники та порівнювати їх з іншими можливими пропозиціями, маючи на увазі, що вони є конкурентні.
Найголовнішими показниками, що дають можливість приймати рішення про інвестиції є:
1) період окупності інвестицій (payback period);
2) внутрішня ставка доходу (стандартний внутрішній коефіцієнт прибутковості (regular internal rate of return IRR);
3) чиста теперішня вартість (net present value – NPV);
4) індекс рентабельності (profitability index -РІ).
З метою балансування інвестиційних витрат і доходів краще скласти баланс капітальних вкладень, за допомогою якого вибирається проект з оптимальними параметрами, що визначається стратегічними маркетинговими планами.
Виходячи з вищевикладеного, добиратись джерела фінансування повинні з урахуванням фінансових обмежень. Таким основним обмеженням може стати коефіцієнт боргу. Якщо він достатньо високий і знижує коефіцієнт кратності покриття відсоткових платежів прибутком, то можливості господарської структури скористатися кредитними ресурсами обмежуються.
Потреба в інвестиціях визначається при балансуванні грошових надходжень і видатків фінансовим відділом, який складає для цього спеціальний документ - бюджет грошових доходів та видатків. Прогноз дає змогу узгодити надходження коштів за реалізовану продукцію з платежами за сировину, матеріали, інвестиції, виплати дивідендів та ін.
Зростання рентабельності дає змогу переоцінити стратегію фінансування: від росту боргу до зростання у структурі власного капіталу звичайних акцій. Високий прибуток дає змогу фінансувати вкладення в основний та оборотний капітал за рахунок внутрішніх джерел, переважно з нерозподіленого прибутку.
Великого значення в ринкових умовах надається оперативному плануванню. Це пов’язано із зростанням тенденції до економії ресурсів. Якщо оперативне планування буде забезпечено принципом знизу вверх та зверху вниз, коли кожний відділ складає свій оперативний план, що потім зводяться в єдиний консолідований план господарської структури, який спускається вниз. Таким чином вирішується проблема протиріч між господарчою структурою та зовнішнім середовищем.
Основна робота з підготовки плану виконується трьома відділами: фінансовим, відділом маркетингу та виробничим відділом.
При розробці проекту по розподілу капіталу враховуються фактори операційного лівериджу та рівня постійних витрат господарською структурою. Постійні витрати визначаються у фінансовому та маркетинговому прогнозах.
Підприємницька структура повинна за курсовою вартістю валют та цінних паперів розгледіти замасковані ринкові тенденції, які складаються з значної кількості факторів. Головне - вчасно виявити тренд, або початок зародження та розвитку складової, яка з часом буде мати вирішальний вплив на продуктивну систему та на перегляд цінностей у суспільстві.

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170