Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підходи до розробки маркетингової стратегії по залученню інвестицій : Маркетингова стратегія держави у інвестиційній політиці

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

Підходи до розробки маркетингової стратегії по залученню інвестицій: Маркетингова стратегія держави у інвестиційній політиці

 

загрузка...

Першим в історії прикладом “наукового дослідження здійсненого урядом” ринку з метою його регулювання є Наполеонівське введення особливої доплати селянам за вирощування цукрових буряків. Таким чином, він поклав край монополії Великобританії на постачання в Європу цукрової тростини. (8, С.71)
На сучасному етапі економічного розвитку на міжнародному ринку конкурентними є ті національні економіки, в яких господарські структури ефективно управляють базовими ресурсами, внутрішніми та зовнішніми джерелами інвестування, а не роблять ставку на експлуатацію сировинних ресурсів. Національні економіки, які здатні залучати до себе не короткострокові, а це як правило спекулятивні фінансові ресурси, а створюють стратегічно привабливі інвестиційні умови для довгострокового вкладення капіталу, мають значно вищу динаміку економічного зростання та більш захищені від кризових явищ.
Ці інвестиційні умови витікають з національних, регіональних, галузевих та підприємницьких інтересів, вони ґрунтуються на юридичних та економічних засадах.
Юридичну сторону проблеми інвестування регулює відповідна законодавча база, наприклад, Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13 жовтня 1992 року N 2673-XII, який направлений на залучення іноземних інвестицій, активізацію підприємницької діяльності з метою – стимулювати експорт товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, по залученню і впровадженню нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшенню використання природних і трудових ресурсів, прискоренню соціально-економічного розвитку. Закон визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб\'єктів економічної діяльності зон з місцевими Радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та іншими органами. Обумовлюється, що на території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. Потрібно відмітити деякі особливості цього Закону. Так, в статті другій Закону вказано, що статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. Спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності регулюються статтею 24 згідно з якою спеціальні економічні зони на території України можуть запроваджуватись різного типу (статтю 24 змінено згідно із Законом N 335-XIV від 22.12.98 р.), що відкрило шлях до розробок ряду законопроектів України про вільну економічну зону. Так, наприклад, розробляється законопроект про вільну економічну зону “Славутич” та деякі інші. Уже прийняті Закони України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” від 24 грудня 1998 року N 356-XIV ; “Про спеціальну економічну зону \"Яворів\" від 15 січня 1999 року N 402-XIV та експериментальну економічну зону \"Сиваш\".
Експериментальна економічна зона \"Сиваш” відкрила дорогу такого роду утворенням, вона була зареєстрована 18 вересня 1995 року. За час свого існування довела перспективність створення вільних економічних зон, але і виявила явний недолік в оподаткуванні. Тому був прийнятий спеціальний Закон України “Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб\'єктів експериментальної економічної зони “Сиваш” від 23 лютого 1996 року N 65/96-ВР. Згідно цього Закону встановлюється, що на території експериментальної економічної зони \"Сиваш\" суб\'єкти підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти затверджені Кабінетом Міністрів України у межах цієї зони під час проведення локального економічного експерименту, на 50 відсотків зменшується сума податку на прибуток, якщо сума на яку зменшується податок на прибуток використовується на реалізацію інвестиційних проектів у межах цієї зони; сировина, матеріали і обладнання, які ввозяться для власного виробництва, не обкладаються ПДВ і митом; вивіз за кордон продукції не підлягає квотуванню і ліцензуванню.
Прийнявши Закон України Про вільну експериментальну економічну зону “Сиваш”, Верховна Рада на протязі року тричі відміняла та поновлювала надані ж нею пільги. Результатом таких дій стало те, що з 60 господарчих структур, що мали намір інвестувати в економіку економічної зони практично працюють тільки 4, що вплинуло відповідним чином на зростання інвестиційного ризику і як наслідок низький інвестиційний рейтинг України.
Навіть за таких умов, за відносно короткий термін результати економічної діяльності виявились непоганими:
- реалізовано продукції на 80,5 млн. грн.;
- перераховано в бюджет 5,1 млн. грн.;
- реінвестовано прибутків в розвиток виробництва 1,3 млн. грн.;
- залучено зовнішніх інвестицій 14 млн. грн.;
- створено 120 нових робочих місць і збережено їх понад 4000;
- балансовий прибуток склав 3,981 млн. грн..
В Законі України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” в статті три визначається які можуть бути типи спеціальних (вільних) економічних зон. Згідно цієї статті на території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених у цій статті. Таке викладення Закону вимагає від інвестора дослідження всіх законів, що приймаються на дану тему. Так, Закон України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” встановлює спеціальну економічну зону \"Донецьк\" та спеціальну економічну зону \"Азов\", які створюються на строк 60 років у межах таких територій:
спеціальна економічна зона \"Донецьк\" (технопарк) знаходиться на півдні міста Донецька і займає площу 466 гектарів;
спеціальна економічна зона \"Азов\" – частина території судноремонтного заводу, риболовецький порт та аеродром, де здійснюватимуться операції з обробки транзитних вантажів та виробництво продукції на експорт знаходиться на півдні міста Маріуполя і займає площу 314,8 гектара.
Особливістю цього Закону є те, що крім спеціальних економічних зон, встановлюються території які мають пріоритетний розвиток, але не входять в спеціальні економічні зони “Донецьк” та “Азов”. До територій пріоритетного розвитку належать у своїх адміністративно-територіальних межах міста Вугледар, Горлівка, Дзержинськ, Димитров, Добропілля, Донецьк, Єнакієве, Жданівка, Кіровське, Красноармійськ, Макіївка, Маріуполь, Новогродівка, Селидове, Сніжне, Торез, Шахтарськ, а також Волноваський та Мар\'їнський райони. Для них встановлено перелік пріоритетних видів економічної діяльності, які визначаються Кабінетом Міністрів України, на цих територіях здійснюється пільговий режим інвестування, запроваджений на строк 30 років.
Інвестиційні проекти, що реалізуються на територіях пріоритетного розвитку, є пріоритетними для залучення кредитів, які надаються під державні гарантії іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банками, іншими фінансово-кредитними установами.
На територіях спеціальних економічних зон і територіях пріоритетного розвитку встановлюються спеціальні митні, податкові режими та інші умови здійснення економічної діяльності згідно з цим Законом.
Статтею 11 встановлено, що на визначений інвестиційним проектом період освоєння земельної ділянки, а саме - планування території, будівництва об\'єктів інфраструктури спеціальної економічної зони плата за землю не справляється.
Стаття 13 встановлює спеціальний пільговий режим оподаткування:
а) прибуток платників податку на прибуток на території спеціальної економічної зони оподатковується за ставкою 20 відсотків до об\'єкта оподаткування;
б) доходи, отримані нерезидентами з джерелом походження з території спеціальної економічної зони, від провадження господарської діяльності оподатковуються у розмірі 2/3 ставок оподаткування, визначених статтею 13 Закону України \"Про оподаткування прибутку підприємств\". Ця норма не поширюється на доходи від здійснення інвестицій у цінні папери, випущені за рішенням уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування, та доходи, визначені пунктом 13.6 Закону України \"Про оподаткування прибутку підприємств\";
в) не справляються збори до Державного інноваційного фонду та до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
г) валютне регулювання на територіях спеціальних економічних зон здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням норм, визначених цим Законом.
Надходження в іноземній валюті від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг), вироблених або наданих у спеціальній економічній зоні, звільняються від обов\'язкового продажу;
д) до валового доходу підприємства, розташованого у спеціальній економічній зоні, з метою оподаткування не включається одержана згідно з інвестиційним проектом сума інвестиції у вигляді:
коштів;
матеріальних цінностей;
нематеріальних активів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.
У разі, якщо протягом звітного (податкового) періоду відбувається часткове або повне відчуження інвестиції, передбаченої цим пунктом, суб\'єкт підприємницької діяльності, який отримав інвестицію, зобов\'язаний сплатити податок з прибутку, одержаного в такому звітному (податковому) періоді.
Статтею 14 встановлюється спеціальний режим інвестиційної діяльності, який застосовується до суб\'єктів підприємницької діяльності, що реалізують схвалені Радою інвестиційні проекти у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку згідно з укладеним контрактом.
Відповідно до цього режиму:
а) звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на п\'ять років, від обкладення ввізним митом сировина, матеріали, предмети, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) і податком на додану вартість – устаткування та обладнання під час їх ввезення в Україну;
б) звільняється на три роки від оподаткування прибуток, одержаний від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на новостворених підприємствах, діючих підприємствах, їх філіях та інших структурних підрозділах - платниках податку, на яких відбувалася реструктуризація, реконструкція, модернізація, перепрофілювання, в частині, одержаній від освоєння інвестицій, на підставі документів окремого (бухгалтерського, податкового) обліку, якщо інвестиції в них еквівалентні не менш як 1 млн. доларів США. Порядок обчислення прибутку, одержаного від здійснення інвестицій на діючих підприємствах, встановлюється Державною податковою адміністрацією України. Прибуток таких підприємств, одержаний з четвертого по шостий рік, оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування. Дивіденди, що сплачуються інвестору суб\'єктом підприємницької діяльності, який реалізує інвестиційний проект, оподатковуються за ставкою 10 відсотків. Доходи нерезидентів України, отримані від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на територіях пріоритетного розвитку, оподатковуються у розмірі 2/3 ставок оподаткування, визначених статтею 13 Закону України \"Про оподаткування прибутку підприємств\". Ця норма не поширюється на доходи від здійснення інвестицій у цінні папери, випущені за рішенням уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування, та доходи, визначені пунктом 13.6 Закону України \"Про оподаткування прибутку підприємств\". Зазначені пільги застосовуються з моменту отримання першого прибутку;
в) звільняється від сплати збору до Державного інноваційного фонду та сплачує 50 відсотків встановленої норми збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення на період до 2009 року новостворені або діючі підприємства, на яких відбулася реструктуризація, реконструкція, модернізація, перепрофілювання, в якому чисельність працівників, вивільнених з гірничодобувних та інших підприємств, що закриваються, становить у звітному (податковому) періоді не менше 50 відсотків середньоспискової чисельності працюючих;
г) до валового доходу підприємства, розташованого на території пріоритетного розвитку, з метою оподаткування не включається одержана згідно з інвестиційним проектом сума інвестиції у вигляді:
коштів;
матеріальних цінностей;
нематеріальних активів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.
У разі, якщо протягом звітного (податкового) періоду відбувається часткове або повне відчуження зазначеної інвестиції, суб\'єкт підприємницької діяльності, який отримав інвестицію, зобов\'язаний сплатити податок з прибутку, одержаного в такому звітному (податковому) періоді.
Стаття 19 забезпечує гарантії інтересів інвесторів та суб\'єктів підприємницької діяльності у разі ліквідації спеціальної економічної зони чи території пріоритетного розвитку.
Спори між органами управління спеціальними економічними зонами та територіями пріоритетного розвитку, суб\'єктами підприємницької діяльності, які діють у спеціальній економічній зоні чи на території пріоритетного розвитку, інвесторами та ліквідаційною комісією, що можуть виникнути у зв\'язку з ліквідацією спеціальної економічної зони чи території пріоритетного розвитку, підлягають розгляду судами України, а спори за участю іноземного суб\'єкта господарської діяльності – в судах за погодженням сторін, у тому числі за кордоном.
За прогнозами очікується, що інвестиції надійдуть на інвестування приблизно 200 проектів. Оптимальні потреби в інвестиціях складатимуть 59 млрд. грн., в тому числі на створення нових виробництв – біля 10 млрд. грн. В найближчі 10 років планується створити біля 200 тис. нових робочих місць (в 1998 році чисельність безробітних в області становила приблизно 51 тисячу чоловік).
Дещо інакший зміст має Закон України “Про спеціальну економічну зону \"Яворів\" (СЕЗ “Яворів”) від 15 січня 1999 року N 402-XIV, що узгоджується з Законом України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”.
Так за статтею першою спеціальна економічна зона \"Яворів\" (далі - СЕЗ \"Яворів\") поєднує в собі функції комплексної виробничої зони, вільної митної зони та технологічного парку. Інвестиції залучаються в СЕЗ \"Яворів\" та в автопорт \"Краковець\", що створюється на території СЕЗ.
Статтею 9 встановлюється спеціальний правовий режим підприємницької діяльності та особливості оподаткування на території СЕЗ \"Яворів\" щодо сплати податку на прибуток підприємств, сплати ввізного мита, податку на додану вартість, збори з суб\'єктів СЕЗ \"Яворів\", які ввозять на територію СЕЗ \"Яворів\" (крім території автопорту \"Краковець\") устаткування, обладнання та комплектуючі деталі до них (крім підакцизних товарів) для потреб власного виробництва, пов\'язаного з реалізацією інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією, звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на п\'ять років, від сплати ввізного мита. Звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення (пересилання) устаткування, обладнання та комплектуючих деталей до них (крім підакцизних товарів), які ввозяться (пересилаються) на територію СЕЗ \"Яворів\" суб\'єктами СЕЗ \"Яворів\" для потреб власного виробництва, пов\'язаного з реалізацією інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією.
Звільняється на п\'ять років від оподаткування прибуток суб\'єктів СЕЗ \"Яворів\", отриманий на території СЕЗ \"Яворів\" від реалізації інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією.
Прибуток таких платників податку, отриманий у наступні роки реалізації інвестиційних проектів, оподатковується за ставкою 50 відсотків діючої ставки оподаткування.
Ця норма застосовується з моменту одержання суб\'єктом СЕЗ \"Яворів\" першого прибутку від реалізації інвестиційного проекту.
Порядок визначення прибутку, отриманого від реалізації інвестиційних проектів, установлюється Державною податковою адміністрацією України. Суб\'єкти СЕЗ \"Яворів\", які реалізують на території СЕЗ \"Яворів\" інвестиційні проекти, затверджені Яворівською районною державною адміністрацією, звільняються від сплати збору на обов\'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, звільняються від сплати збору до Державного інноваційного фонду.
Суб\'єкти СЕЗ \"Яворів\" (власники земельних ділянок та землекористувачі на території СЕЗ \"Яворів\") повністю звільняються від сплати земельного податку в перші три роки реалізації на території СЕЗ \"Яворів\" інвестиційних проектів, затверджених Яворівською районною державною адміністрацією, а в наступні роки сплачують земельний податок за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування. Суб\'єкти СЕЗ \"Яворів\" (власники земельних ділянок та землекористувачі на території СЕЗ \"Яворів\"), які реалізують інвестиційні проекти на територіях земель, порушених від діяльності Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства \"Сірка\", звільняються від сплати земельного податку.
В розвиток вільних економічних зон Україна висунула пропозицію про створення в рамках СНД зони вільної торгівлі; ідея була сприйнята позитивно, але на 23.05.1999 Україна була єдиною країною яка зробила все від неї залежне для реалізації цього договору.
Справді, пропозиція слушна, якщо середня норма прибутку в вільних економічних зонах буде коливатись в межах 35 – 40% на рік, та с терміном окупності інвестицій в межах 2 - 4 років, що може створити конкуренцію вільним економічним зонам за межами країн СНД хоча б по цим показникам.
Попередні Закони України узгоджуються з Законом України “Про режим іноземного інвестування”, який введено в дію Постановою ВР України N 94/96-ВР від 19.03.96 р.. Цей Закон визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України та у спеціальних (вільних) економічних зонах виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України. Він гарантує правовий режим, що встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах щодо іноземних інвесторів, не гірший за умови інвестування та здійснення господарської діяльності, які встановлені цим Законом.
Крім встановлення спеціальних економічних зон по регіональному принципу держава може впроваджувати стимулюючі заходи за галузевим підходом. Так згідно Закону України “Про державну підтримку суднобудівної промисловості України”, 23 грудня 1997 року N 774/97-ВР цим законом Держава гарантує створення відповідних умов для залучення іноземних інвестицій, збереження, розвитку та ефективного використання створеного високого виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу суднобудівної промисловості України, а також забезпечення економічних інтересів держави в нарощуванні обсягів виробництва українських підприємств. Так в статті першій прямо вказано - визнати суднобудування пріоритетною галуззю економіки України та надати право Кабінету Міністрів України виступати від імені держави гарантом виконання зобов\'язань підприємств суднобудівної промисловості за іноземними кредитами, що надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а також зобов\'язань перед іноземними замовниками за зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
Державний маркетинг повинен постійно шукати нові засоби стимулювання до інноваційної діяльності, інформувати про потреби суспільства. Такі спонукальні дії державних органів, за допомогою маркетингових засобів, будуть сприяти інвестиційній діяльності на внутрішньому ринку України.
Економічні дослідження базуються на макроекономічному ефекті Фішера, за яким, назустріч потоку грошей, рухається потік товарів. Товарний потік впливає на прибуток: чим прибутковість товару вища, тим вищий економічний інтерес, тим більша інвестиційна пропозиція. При зміні однієї складової змінюються й інші: із збільшенням грошової маси попит на гроші падає і відсоткова ставка знижується, але у зв’язку із зростанням цін попит на гроші знову зростає й рівень ставки підвищується. З цього випливає, що державні органи повинні враховувати такі коливання і впливати на приведення відсоткової ставки до норм ставки стратегічних партнерів утримуючи їх на відповідному часовому лазі, з одночасним стимулюванням експорту українських товарів.
Крім вище згаданої, існують і інші макроекономічні моделі. Головне значення економічної теорії – допомогти у створенні практичної національної макроекономічної моделі яка дасть змогу перейти від так званого “ручного управління” до модульного.
Для боротьби з негативними тенденціями в країні потрібно більш активно використовувати інтелектуальний потенціал, поки Україна його зовсім не втратила. Сьогодні розвиток країни повинен визначатись не сировинними ресурсами, а наявністю капіталу та інтелектуального потенціалу.
Накопичення інтелектуального потенціалу та створення йому сприятливих умов для розвитку призводить до швидкого пристосування економіки до змін у середовищі. Країни, що володіють значним інтелектуальним потенціалом більш продуктивно використовують інвестиції, мають високу купівельну спроможність, що визначається рівнем доходів населення. І як наслідок, вироблена продукція або послуги вчасно оплачуються. В умовах стагнації та недосконалого законодавства по врегулюванню виплати дивідендів акціонерними товариствами, підсиленого правовим нігілізмом громадян; в умовах високих податків на заробітну плату, наслідком цих явищ є низький рівень життя та відсутність інтересу до розвитку виробництва. Цим стимулюється відплив “умів”, що взагалі веде до деградації суспільства.
Отже, питання платоспроможності тісно пов’язане з інтелектуальним потенціалом, ринковою свободою в межах законодавчого поля та рівнем доходів населення.
Відповідно принципу найбільшого сприяння та національного режиму, згідно ст.26 “Хартії економічних прав і обов’язків держав”, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН у 1974 році, будується внутрішня економічна політика. Принцип національного режиму полягає в тому, що в кожній державі, яка виступає суб’єктом міжнародних економічних відносин, юридичним та фізичним особам іншої держави надаються такі ж права., вони мають такі ж обов’язки, що і юридичні та фізичні особи першої держави, тобто іноземні суб’єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб’єктів. Цей принцип нерідко порушується в інтересах окремих держав, коли в умовах економічної нерівності принцип національного режиму надається сильнішому іноземному партнеру, а не національному виробнику, що дає можливість фактичного отримання переваг іноземним партнером.
Хоча практика міжнародних економічних відносин має приклади порушення цього принципу, але для України така практика не може бути прийнятною. Такий механізм політики сильних держав полягає у забезпеченні конкурентних переваг своїм фірмам у галузях, що є престижними для держави, особливо у відносинах з країнами, державні органи яких такої підтримки надати цим галузям не можуть. Типовими, наприклад, для сильних держав є експортні субсидії та компенсаційні платежі - перш за все на сільськогосподарську продукцію, як сировину, з одного боку та з другого боку - надання на пільгових умовах цільових кредитів менш сильним державам. Фірмам сильної держави стає вигідно вивозити продукцію у країни, що отримують цільові кредити, якщо навіть ціни на аналогічну продукцію в країні імпортері набагато нижчі. Так губиться національне виробництво продукції у країні - імпортері. Комерційна вигода, що компенсує субсидії, може доповнюватись в таких випадках ще більш значними доходами при інвестиційній експансії у зруйновані таким чином галузі країни - реципієнта.
В Україні поряд з цільовими кредитами, за якими стоять іноземні фірми, на національного виробника тисне податкова система. За повідомленням Держпідприємництва, серед проблем, що протистоять розвитку малого та середнього бізнесу опитані, відповідно соціологічним дослідженням Агентства США по міжнародному розвитку (USAID), що провело на протязі 6 місяців ( з грудня 1998 року) (опитано більш ніж 10 тисяч громадян України), частіше за все, 43% називали податкову систему і лише 2,8% - контроль з боку держави. А це становить 52,6% працюючих в нашій країні у сфері малого та середнього бізнесу. (3, С.5)
Проблема захисту українського виробника повинна лежати в площині дилеми - як підняти розвиток економіки, виважено залучаючи іноземні інвестиції. З цього погляду потрібно відмітити, що в Україні напрацьована відповідна законодавча база, що відповідає ринковим умовам, по захисту національного виробника від недобросовісної конкуренції.
Так, рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №6/99 від 5 серпня 1999 року, відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі на своєму засіданні розглянула скаргу українського виробника ВАТ “Іскра” про порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну ламп електричних походженням з Російської Федерації, а також Звіт МЗЕЗторгу про результати антидемпінгової процедури щодо імпорту в Україну ламп електричних походженням з Російської Федерації.
Рішенням Міжвідомчої комісії яке ґрунтувалось на фактичних даних скаржника та на результатах “Звіту МЗЕЗторгу про результати спеціального розслідування, що проводилось відповідно до Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі №3/99 від 14 травня 1999 року”. Протягом засідання Міжвідомчої комісії було встановлено, що відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” існують достатні інформація та докази для порушення та проведення МЗЕЗторгом антидемпінгового розслідування стосовно імпорту в Україну ламп електричних іноземного походження. (30, С.10)
З сукупного огляду конкретні інвестиційні пропозиції українських підприємств є непривабливими для іноземного інвестора вже на стадії відбору. Так, із 758 проектів, поданих для участі у Міжнародному форумі “Інвестиційні проекти для України” (1996 р.), за оцінками експертів UNIDO лише 77 мали високий інвестиційний потенціал (5), що для країни з високими науково-технічними можливостями занадто мало. Тут, на наш погляд, значна вина лежить на українському менеджменті.
Не активізують іноземне інвестування в економіку України і процеси приватизації.
Важливим загальнодержавним фактором, що значно впливає на обсяг інвестицій в країну є урівноваженість зустрічних інвестиційних потоків. Це пов’язано з тим, що існування національних капіталів за кордоном виступає своєрідною гарантійною заставою для міжнародних інвесторів. (рис. 7)


Тому створення власної мережі технічного обслуговування літаків марки “Ан”, крім вирішення специфічних проблем, допомагає і у вирішенні загальнодержавної інвестиційної проблеми.
Іншим фактором у вирішенні проблеми інвестицій, в тому числі і міжнародних, є внутрішній науково-технічний потенціал, з допомогою якого ідеї доводяться до високого рівня практичної готовності; як це робить АНТК ім. Антонова, в складних економічних умовах матеріалізувало ідею середнього транспортного літака, довело її виробничого впровадження.
Нехтування економічними прогнозами, очікування “кращих часів” свідчить про низьку культуру менеджменту в Україні, що призводить до накладання зовнішніх кризових явищ на внутрішні економічні негаразди. Непередбачене зростання інфляції приводить до переливу коштів від кредиторів до позичальників, тоді як зворотний процес спостерігається при скороченні темпів інфляції. Втрачає чи виграє компанія в умовах інфляції, залежить від того, більшими чи меншими будуть непередбачені темпи інфляції, а також від того, є фірма нетто-дебітором чи нетто-кредитором.
Головними факторами, що впливають на величину відсоткової ставки та інфляцію, є загальний стан економіки, а також кредитна та фіскальна політика держави. За допомогою кредитної та фіскальної політики держава прагне вплинути на темпи економічного зростання та інфляційні процеси. Більш того, уряд є одним з найбільших позичальників на фінансовому ринку, тобто він своїми діями безпосередньо впливає на величину номінальних відсоткових ставок.
В умовах дефіциту обігових коштів та повальної заборгованості зростає надбавка за ризик несплати боргу чи за невчасне виконання боргових зобов’язань позичальником. Чим вища вірогідність несплати основного боргу або відсотків (default risk premium) позичальником, тим вища надбавка за ризик яку вимагає фінансовий ринок.
Згідно з рейтингом інвестиційних агентств цінні папери, залежно від ризику несплати, розподіляються на класи. При цьому враховуються: платоспроможність емітента цінних паперів, обсяг та структура боргу, стабільність грошових потоків. Виділяються такі класи:
1) цінні папери найвищої якості (highest quality);
2) цінні папери дуже хорошої якості (very good quality);
3) цінні папери хорошої якості (good quality);
4) цінні папери середнього класу (medium grade);
5) цінні папери нижчого за середній клас (lower medium grade);
6) цінні папери низької якості (poor quality);
7) спекулятивні цінні папери (speculative);
8) цінні папери найнижчої якості (неоплатні) (lowest quality/default). (28, С.88)
Як бачимо, інструментарій фондового ринку здатен дати оцінку любому цінному паперу та господарській структурі, що його випустила. Задача господарської структури, в тому числі і держави, як специфічної господарської структури, втриматись на відповідній позиції міжнародного рейтингу. Інакше, потрапивши до нижньої частини класифікації, буде дуже важко відновити свої позиції. Потрібно враховувати також, що міжнародний рейтинг впливає на ринкову вартість господарської структури та розмір надбавки за ризик. Для визначення розміру надбавки за ризик цінні папери компаній прирівнюються до відповідних (за тривалістю, ліквідністю та іншими факторами) урядових цінних паперів, як найбільш надійних.
Таким чином, коли економіка країни перебуває в стагнації, держава покриває свої видатки за рахунок емісії, або за рахунок боргових зобов’язань; викуп яких гарантується державою, що робить їх достатньо захищеними від ризику. Встановлення ж відсоткової ставки не нижчої ніж по банківським кредитам робить ОВДП в порівнянні з акціями господарських структур значно привабливішими для усіх учасників фондового ринку в порівнянні з виробничою діяльністю. Така стратегія, відносно ОВДП, ґрунтується на парадигмі – держава не може бути банкрутом. Хоча, сьогодні міжнародними економічними колами дебатується і інша парадигма - банкрутство держави.
Такий стан на внутрішньому ринку зберігає на невизначений термін відносно високу відсоткову ставку по банківським кредитам, робить непривабливими прямі інвестиції із-за того, що ризик прямих інвестицій значно вищий ніж портфельних. За умов, коли розмір інвестицій залежить від рівня ризику, потрібно віднайти складові які б могли зменшити рівень ризику; запевнити потенційних інвесторів у привабливості інвестицій та у здатності виконати очікувані сподівання. Створення саморегулюючого, захищеного від зловживань фінансового, фондового ринків та розгалуженої інформативної системи викличе довіру не тільки всередині держави, а й за її межами.
Прийняття пакету законів про дивіденди, зниження податку на зарплату та диференційований податок на дохід з юридичних осіб (за принципом “хто краще працює той менше в процентному відношенні платить”) стимулюватиме платити за низькою відсотковою ставкою оподаткування значні суми.
З обороту: 50000  50% = 25000;
150000  40% = 60000;
250000  30% = 75000;
500000  20% = 100000.
Такий податок стимулюватиме до виробництва. Такий підхід до податкової системи більше відповідає закону Парето, згідно якого перерозподілити доходи неможливо, а можна лише модифікувати бо розподіл доходів в основному залежить тільки від продуктивності економіки. Але, такі дії призупинять втечу “умів” з України, стане не вигідним тримати виробництво в режимі стагнації. Тим більше, що вартість виробництва оцінюється його доходами, і як наслідок сплатою дивідендів на акції.
Призначення цінних паперів - інформувати про рівень капіталомісткості товарного виробництва через ринковий механізм. Тому вартість цінних паперів напряму пов’язана з якістю товарного виробництва. Підняти вартість цінних паперів можна запровадивши на початковому етапі обіг облігацій за існуючими уже схемами кредитування. Деякі з схем наводяться нижче.

Деякі схеми кредитування в українській економіці.
У будівництві.





житло



Пілотний проект індивідуального житлового будівництва в Донецькій області.








Товарне виробництво в сільському господарстві










Проблему заборгованості у соціальному забезпеченні та у бюджетній сфері теж можна побороти запровадивши поряд з частковою натуроплатою систему продаж конвертованих облігацій. Таким чином будуть зміщені акценти у фінансуванні вбік розвитку фондового ринку. Звичайно, за таких умов повинен бути дійовий громадський та державний контроль над господарськими структурами.

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170