Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підходи до розробки маркетингової стратегії по залученню інвестицій : Обґрунтування доцільності інвестицій за рахунок облігацій

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

Підходи до розробки маркетингової стратегії по залученню інвестицій:Обґрунтування доцільності інвестицій за рахунок облігацій

 

загрузка...

Опосередковано на розмір та характер інвестицій впливають ділові кола, приватні особи. Інвестиції, також, приймають участь у створенні факторів. Ця участь залежить від готовності суспільства за допомогою інвестицій подолати економічні проблеми та створити фактори необхідні для задоволення своїх потреб, або навпаки суспільство буде ігнорувати такі потреби, вважаючи, що інвестиції, наприклад, іноземні впливають негативно на економічний розвиток країни.
Конкуренція на внутрішньому ринку допомагає визначити форму інституційних структур для подолання проблем, по скільки впливає на формування незалежних установ, рівно як і на стимули для зовнішніх інвесторів, які оцінюють величину ризику та доцільність інвестицій.
Господарча структура через багато численні зв’язки розповсюджує інформацію про себе і свої можливості. Помічено, що централізована господарча структура, із-за своєї бюрократичної інертності, не в змозі привернути до себе більшої уваги, ніж група невеликих фірм (більш активних), величина яких перевершує деякий мінімальний поріг концентрації в регіоні, галузі або ринку. Багато численні дрібні конкуренти, як правило, більш ефективно розповсюджують інформацію про себе. Таким чином при сприятливому збігу факторів починає організовуватись “кластер” в якому технологічна сила одного сектора економіки залежить від сили другого. З чого випливає, що, створення тісних технологічних зв’язків є передвісником виникнення кластерів. Присутність кластерів в пов\'язаних між собою секторах економіки конкретної країни необхідне для створення національних конкурентних переваг. Наукова думка про інноваційну діяльність хоч напряму і не пов’язує створення кластерів на національному рівні прямо з перевагами у міжнародній конкурентоспроможності, в той же час показує на важливе значення кластерів, підкреслюючи при цьому технологічні зв’язки між галузями.
Підкреслюється важливість зв’язку між здатністю одного сектора розвиватись за допомогою досягнутого прогресу в другому секторі економіки. Таким чином наголошується на важливості зв’язку між галузями для завоювання конкурентних переваг. Найважливішим фактором у контактах між галузями, є потреба у придбанні або збуті. Це узгоджується з механізмами, які ведуть до створення кластерів.
Значною проблемою у таких зв’язках є \"блокуванням інформації\", тобто порушення інформаційного каналу яким передавалась інформація до адресата, по скільки у її власника немає можливості переконати респондента в її важливості, не розкриваючи при цьому комерційної таємниці.
Наступним важливим фактором є місія господарчої структури, наприклад, промислові групи, що існують в таких країнах, як Бельгія, Франція, менш пристосовані для завоювання конкурентних переваг, по скільки вони визначили своєю стратегічною концепцією – управління фінансовими потоками, в той час, як американські ТНК управління каналами збуту.
З короткого аналізу можна зробити висновок, що покладатись на фінансову підтримку за рахунок портфельних інвестицій, особливо в умовах підвищеного ризику дуже небезпечно. Потрібно розраховувати на внутрішній потенціал України. Про це свідчить і досвід західних корпорацій. Вони, відповідно рекомендаціям Дональдсона та запропонованій американськими авторами теорії вартісного циклу, частіше використовують емісію облігацій, ніж емісію акцій. Це пояснюється кількома обставинами. По-перше, акціонери є співвласниками фірми, а власники облігацій - лише її кредиторами. Для того щоб уникнути “розмивання” власності компанії внаслідок випуску значної кількості акцій, її правління віддає перевагу використанню облігацій.
По-друге, виплата відсотків по облігаціях вираховуються з доходів фірми, тобто входить у собівартість її продукції. Отже, за інших рівних умов вони сприяють зменшенню оподатковуваного прибутку, а значить і самого податку. Дивіденди ж становлять частину прибутку виділеного господарською структурою після сплати всіх податків та боргових зобов’язань.
По-третє, в періоди інфляції виплата боргів по облігаціях обходиться корпорації дешевше, оскільки заздалегідь визначена величина доходу - певний відсоток від номіналу облігації. Дивіденди по акціях залежать від розміру прибутку корпорації.
По-четверте, правління компанії, як правило, сподівається на збільшення доходів фірми порівняно з початковим періодом. У цій ситуації виплата відсотків по облігаціях буде економнішим видом витрат, ніж дивіденди.
По-п\'яте, в умовах депресії, тобто коли спостерігаються застійні явища в економіці та низький попит на різні товари, значно легше реалізувати облігації, ніж акції. Основна причина - стабільність доходу по облігаціях та порівняно менший ризик. (28, С.105)
Аналіз інвестицій в економіку України та Росії свідчить про неспроможність, без активної участі національних господарських структур, розв’язати конкретні внутрішні проблеми країни покладаючись тільки на допомогу іноземних фірм. Іноземні корпорації завжди будуть розглядати український ринок з глобальних позицій, будуть завжди намагатись вирішити свої проблеми за рахунок інвестицій в ті внутрішні ринки, які найкраще відповідають їхнім інтересам, а не інтересам держави.
Оцінка зарубіжними інвесторами інвестиційних проектів має кілька характерних особливостей, які відсутні при інвестуванні за рахунок внутрішніх заощаджень. Серед них основними є:
1) курси обміну іноземних валют;
2) непередбачуваність дій уряду приймаючої сторони;
3) величина систематичного ризику та очікуваної норми прибутку проекту у відношенні до міжнародних норм.
Основним методом аналізу, що застосовується зарубіжними інвесторами для оцінки інвестиційних проектів, є APV (Adjusted present value) - метод коригованої сучасної вартості, причому з точки зору інтересів інвестора.
Мікроекономічні моделі інвестування оцінюють термін окупності; дохідність використання капіталу (ROCE- return on capital employed). Модель NPV оцінює інвестиційні проекти на основі сучасної вартості потоку платежів (NPV – Net Present Value).
Час міжнародного піднесення у кредитуванні, на яке робить ставку більшість українських промисловців, минув вслід за початком міжнародної банківської кризи в кінці 1982 року. Наслідком банківської кризи став перегляд міжнародними фінансовими інститутами кредитної політики в бік встановлення більш жорстких умов надання кредитів. (23, С.114-118)
У сучасних теоретичних розробках корпоративних фінансових моделей існують різні погляди на структуру капіталу. Так, за моделлю Міллера – Модільяні (ММ), яку називають моделлю за нульових податків, вперше структура капіталу була визначена як найважливіший фактор. Автори моделі теоретично доводять, що оптимальним варіантом є структура капіталу яка складається на 100% з боргу, оскільки відсотки по боргу звільняються від податків в розвинених країнах. А весь прибуток, як той, що розподіляється так і той, що не розподіляється, оподатковується. Ці автори стверджують, що ринкова вартість корпорації не залежить від структури капіталу. На їхню думку, вартість капіталу корпорації визначається виключно потоком її прибутку, який, у свою чергу, залежить від інвестицій. Як підкреслювалося вище, ринкова вартість являє собою капіталізацію очікуваних грошових потоків з урахуванням ризику. Ринкова вартість Vo (value) дорівнює сумі ринкової вартості оплаченого капіталу Von (equity value) та ринкової вартості боргу Do (debt):

Vo = Von + Do.
З іншого боку критики теорії ММ вважають, що фірми без боргів або з малими боргами не можуть мати серйозних фінансових ускладнень. Із цього положення вони роблять висновок про те, що чим більше фірма використовує для фінансування своєї діяльності позички, тим вище витрати, пов\'язані з їх покриттям, тим швидше наступає момент критичної межі зростання прибутків та наступу моменту у спаді прибутковості. Зростання ймовірності фінансових потрясінь знижує поточну вартість фірми.
На початку 60-х років Гордон Дональдсон (Гарвардський університет) розробив ряд рекомендацій по управлінню фінансами для управляючих корпораціями. Вони складаються з таких пунктів:
1) фірми мають насамперед використовувати внутрішні джерела: нерозподілений прибуток та амортизацію;
2) частка прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, повинна узгоджуватись з потребами майбутніх інвестицій. Не розподільна частка прибутку повинна бути такою, щоб могла забезпечити фінансування інвестицій;
3) дивіденди характеризуються певною “жорсткістю”, їх неможливо значно знизити або підвищити за умов законодавчої обов’язковості їх нарахування, та з погляду залучення майбутніх інвестицій;
4) при явній необхідності у залученні зовнішніх джерел, має бути така послідовність: банківські позички, випуск конвертованих облігацій і тільки в останню чергу випуск нових акцій. Концепція Г. Дональдсона дістала назву “субординація джерел” (pecking order).
Для дрібних інвесторів перевагою облігацій перед акціями є також те, що власники облігацій менше ризикують, оскільки господарська структура спочатку повинна з прибутку розрахуватись по борговим зобов’язанням, дата погашення яких припадає на час виплати дивідендів.
За умов слабкого розвитку інфраструктури фондового ринку України стає проблематичним реалізація акцій. І навпаки, низька купівельна спроможність, відсутність розгалуженої структури продажу товарів в кредит робить привабливим випуск конвертованих облігацій.
Таким чином ще одним позитивним фактором у випуску конвертованих облігацій є можливість господарській структурі на внутрішньому фондовому ринку зробити перші кроки для набуття досвіду роботи з цінними паперами, ознайомитись з усіма тонкощами роботи фондового ринку та навчитись контролювати співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел інвестування. Інакше можна втратити контроль над управлінням господарською структурою. Особливістю роботи в ринкових умовах є те, що кошти мобілізовані господарською структурою повинні дорівнювати сумі витрат, тобто потрібна розробка бюджету господарської структури та її фінансового плану придатного для ринкових умов. Складання бюджетів та прогнозів має велике значення для оцінки потреб у фінансуванні та дозволяє при розподілі коштів господарською структурою зробити оптимальною структуру капіталу.
Теорія, автором якої є С. Майєр, і яка в економічній літературі отримала назву - “теорії асиметричної інформації” ґрунтується на тому, що управляючі корпорацією мають повнішу інформацію, ніж інвестори. Автор розвинув її на основі зіставлення теорій Міллера - Модільяні та Г. Дональдсона. На думку С. Майєра, “субординація джерел” відвертає увагу адміністрації господарської структури від досягнення головної мети - оптимізації капітальної вартості. Процес прийняття рішень концентрується на показниках нерозподіленого прибутку (верхня планка) та випуску нових облігацій (нижня). Тобто, коли величина дивідендів зменшується - скорочуються інвестиції за рахунок зниження попиту на акції. Величина дивідендів може зменшуватись, коли корпорація залучає додаткові інвестиції за рахунок зовнішніх джерел фінансування. Цим пояснюються додаткові емісії акцій у “кращі часи”, тобто коли зростає попит на продукцію чи послуги в середньому по галузі, замість того, щоб підтримувати на достатньо високому рівні ціну на власні активи за рахунок балансування між власним капіталом то боргом.
Короткий огляд теоретичних моделей управління фінансами свідчить, що не існує єдино вірного рішення, є ряд теоретичних розробок які дають змогу управлінцю спираючись на свій досвід та інтуїцію приймати єдино правильні рішення, виходячи з конкретної економічної ситуації. Щоб мати повне уявлення про конкретну економічну ситуацію потрібно мати повну інформацію по досліджуваній темі. Важливою складовою інформативного забезпечення є законодавча база.
Українським законодавством передбачено випуск та обіг таких цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання держави, ощадні сертифікати та векселі. Припускаючи, що облігації в сучасних умовах є найбільш привабливою формою інвестицій для українських господарських структур, зробимо короткий аналіз законодавчого забезпечення обігу облігацій.
Законодавство дозволяє сьогодні господарським структурам випуск таких облігацій: іменних, на пред’явника та цільових. Вони можуть як вільно обертатись, так і мати обмежене коло обігу.
Обов’язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються. Облігації можуть бути випущені за дисконтною ставкою, з нижчою за номінальну вартість ціною. Облігації з нарахуванням премій випускаються господарчими структурами за ціною, вищою від номінальної вартості. Облігації можуть випускатись тільки тими господарськими структурами, що визначені у законі.
Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 процентів від розміру статутного фонду та лише після певної оплати усіх випущених акцій.
Підприємства купують облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит. Облігації усіх видів оплачуються в національній валюті. У випадках, передбачених умовами їх випуску в іноземні валюті, незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у національній валюті.
Придбання громадянами облігацій здійснюється лише за рахунок їх особистих коштів.
Дохід по цільових облігаціях (безвідсоткових облігаціях) не виплачується. Власникові таких облігацій надається право на придбання відповідних товарів чи послуг, під які випущено боргові зобов’язання.
Якщо ціна товару до моменту його одержання буде перевищувати вартість облігації, то власник одержить товар по ціні, вказаній на облігації, а при одержанні більш дешевого товару він отримує різницю між вартістю облігації та ціною товару.
У разі невиконання, чи несвоєчасного виконання, емітентом зобов’язання щодо виплати доходів по безвідсоткових облігаціях, ненадання права на придбання відповідних товарів чи послуг по безпроцентних (цільових) облігаціях або не погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення відповідних сум здійснюється примусово через суд.(11, С.98-100)
Як бачимо, законодавець дав можливість господарським структурам скористатись можливістю через облігації отримати позику на свій розвиток, але не узгодив законодавство по облігаціям з оподаткуванням. Такі неузгодження не дають змоги господарським структурам налагодити надійну систему свого фінансування.
Існуюча податкова система на ринку цінних паперів сьогодні є одним з головних стримуючих моментів в його розвитку. Сьогодні податок на ринку цінних паперів включає в себе сплату ПДВ в розмірі 20% від суми угоди. В розмірі 30% відсотків оподатковується придбання боргових зобов’язань у емітента. Таким чином, 1/3 ресурсів, призначених для інвестування у виробництво, у відповідності з податковим законодавством кінця 1997 року, йде в бюджет, не встигнувши принести користі ні державі, ні виробництву. За операції на ринку цінних паперів крім податків держава знімає ще й мито:
• за реєстрацію інформації про емісію ЦП - 0,1% від номінальної вартості емісії ЦП;
• за укладення угоди - 0,2% від суми, указаної в угоді. (22, С.469)
Історичний досвід свідчить, що коли потрібно розвивати або освоювати нові галузі, ринки потрібно стимулювати господарські структури до цього економічним інтересом, інакше кажучи податковими канікулами. В Україні ж навпаки, навіть боргові зобов’язання законодавець оподатковує податком в розмірі 30%. В той час, як зазначалось вище, у США емісія облігацій не оподатковується, а тільки оподатковується прибуток, отриманий за рахунок боргового зобов’язання. Стає зрозумілим, що робота в правовому полі по залученню коштів є невигідною для господарських структур, більш привабливим є відхід у тінь під тиском законодавчого поля. І навпаки, приведення законодавчого поля до загально прийнятих норм, визве економічний інтерес, стимулюватиме розвиток фондового ринку та впливатиме на його якісний стан. Тут потрібно згадати про ще один фактор - низьку культуру управління корпоративними фінансами.

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170