Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урбаністика - Осітнянко : Розділ 4. Логіка моделей “витрати — випуск”

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

Урбаністика - Осітнянко:Розділ 4. Логіка моделей “витрати — випуск”

 

загрузка...

4.1 Вступ
Логіка моделей “витрати — випуск” аналогічна логіці моделей економічної бази, і вимагає тільки розширення математичної складності від простої алгебри до матричної алгебри. Головні складності моделей витрати — випуск перебувають у розробці схем управління масивними наборами даних, що вимагаються для побудови цих моделей.
Ми продовжуємо тут повторювати процес, розвинений у Розділі 3, щоб організувати найпростішу з моделей — “виробництво-виробництву”. У наступному розділі, ми розглянемо систему множника, що зв\'язаний з цією моделлю. Після цього етапу роботи з моделлю і її використання, ми повернемося до процесу створення системи “витрати-випуск”. На той час ми будемо розуміти систему досить для розробки комплексної системи обліку “товар-виробництво”. Ця система тепер рекомендується Організацією Об\'єд-наних Націй.
4.2 Пояснення моделі: аналіз через опис
У той час як таблиця трансакцій описує економіку і видає цікаву інформацію для встановленого часу, саме по собі це не має ніякого аналітичного змісту. Тобто, це не дозволяє нам відповідати на питання щодо реакції економіки на зміни. Спочатку представимо таблицю трансакцій економіки, що знаходиться в рівновазі, і будемо піддавати її впливу (наприклад, збільшення туризму, чи скорочення витрат на оборону). Коли наслідки впливу пройшли через економіку, виникає питання: “Що буде її новим “положенням рівноваги”?”. Іншими словами, які галузі промисловості будуть зростати, чи скорочуватися і, чий доход, чи зайнятість зміняться? Такий аналіз вимагає створення економічної моделі, яку ми і почнемо будувати.
4.3 Підготовка таблиці трансакцій: економіка закрита щодо домашніх господарств
Ми переконалися, що важливо включити в міжгалузеву структуру всі економічні діяльності, що роблять закупівлі, насамперед, на основі своїх доходів (Квадрант П). Ці діяльності називаються ендогенними, оскільки їхнє поводження визначене в межах системи. Інші діяльності, типу витрат національного уряду, чи експорту, засновані на рішеннях, що зроблені поза системою, і називаються позасистемними діяльностями. Діяльності, що позначені як “галузі виробництва”, звичайно, розглядаються як ендогенні, а ті, котрі позначені як “сектори кінцевого попиту” розглядаються як позасистемні. Але іноді не легко сортувати діяльності. Розглянемо сектор домашнього господарства. У той час, як він традиційно класифікується сектором кінцевого попиту, із ним часто обертаються в регіональних економічних моделях як із “виробництвом”. Домашні господарства продають робочу силу, компетентності і приватні ресурси; вони одержують заробітну плату, дивіденди, орендні платежі, доходи від володіння і т. д. За отримані доходи вони купують продовольство, одяг, автомобілі, житло, послуги й інші споживчі товари. Перевершує їх на повних витратах тільки виробничий сектор. У цьому відношенні, сектор домашнього господарства — очевидно критична частина економіки міста або регіону. Тому ми переміщаємо ряд і стовпець домашнього господарства в міжгалузеву частину таблиці трансакцій і працюємо з домашніми господарствами як з іншим виробництвом. Сектор домашнього господарства стає шостим “виробництвом” у таблиці агрегування (Таблиця 4.1).
Таблиця 4.1. Гіпотетичні міжгалузеві трансакції з ендогенним сектором домашнього господарства
Сектор покупок
Сектор продажів Ви-до-бу-ток (1) Бу-дів-ни-цтво (2) Про-мис-ло-вість (3) То-ргі-вля (4) По-слу-ги (5) Ви-трати До-маш-нього господарс-тва (7) По-вний виро-бни-чий попит (6) Інший міс-цевий кін-цевий попит (8) Екс-порт (9) По-вний кін-цевий попит (10) По-вний по-пит (11)
Видобуток (1) 183 31 599 6 73 99 991 88 596 684 1674
Будівництво (2) 1 4 1 43 14 293 0 364 1803 353 2155 2520
Промисловість (3) 142 414 1390 110 356 1275 3687 1 130 9344 10474 14162
Торгівля (4) 52 224 520 72 257 2563 3689 1 61 970 1131 4820
Послуги (5) 102 221 862 558 1990 4262 7996 523 2828 3351 11347
Домашні господарства (7) 595 665 3696 2385 4603 100 12043 2524 0 2524 14567
Повні місцеві витрати (6) 1088 1556 7110 3145 7572 8299 28770 6228 14091 20319 49090
Інші платежі (8) 261 191 1624 1365 2402 3789 9632 (943.2) (1097.5) 0 5842
Імпорт (9) 325 773 5428 31 1 1372 3778 1 1987 1057 -12994 -11937 50
Повні остаточні платежі (10) 586 964 7051 1675 3775 7567 21619 3581 -12994 -9413 20459
Повні витрати (11) 1674 2520 14162 4820 11347 15866 50389 7285 1097 20459 54982

Регіональні влади і місцевий орган влади (вони включені в “інший кінцевий попит” і “інші остаточні платежі” в агрегованій таблиці) також важко сортувати. Зараз, насамперед для простоти, залишаємо їх у позасистемній частині таблиці, хоча вони іноді включаються в ендогенну частину таблиці в детальних моделях прогнозу.
4.4 Економічна модель
Як ми вже ознайомилися, модель рівноваги заснована на трьох наборах відносин: (1) визначення, чи тотожності, (2) технічні, чи поведінкові умови, (3) умови рівноваги.
Модель, таким чином, використовує набір припущень для розширення опису економіки так, щоб можна було її використовувати для виявлення результатів дії неврівноважених сил. У цьому випадку, кожен набір відносин може бути легко ідентифікований.
4.4.1 Тотожності: таблиця трансакцій
Регіональна таблиця трансакцій, як було показано вище, забезпечує набір тотожностей: це визначає стан економіки протягом базисного року. Тепер давайте виражати ці відносини, використовуючи просту алгебру. Дозвольте xij бути значенням обсягу продажу виробництвом i виробництву j; yi — продажі промисловості i кінцевому попиту (кінцевим споживачам), zi — повні продажі виробництва, чи повний попит на випуск виробництва i. Тоді ми можемо визначати продажі галузей промисловості міста чи регіону в термінах наступних рівнянь:

x11+ x12 + x13+ x14 + x15 + x16+ y1 =z1
x21 + x22 + x23+ x24 + x25 + x26+ y2 =z2
x31 + x32 + x33+ x34 + x35 + x36+ y3 =z3
x41 + x42 + x43+ x44 + x45 + x46+ y4 =z4
x51 + x52 + x53+ x54 + x55 + x56+ y5 =z5
x61 + x62 + x63+ x64 + x65 + x66+ y6 =z6
Сектора закупівлі



Сектора продажу
Видобуток (1)
Буді-вництво (2)
Виробництво (3)
Торгівля (4)
Послуги (5)
До-ма-шні гос-по-дар-ства (6)
Повний кінце-вий по-пит і експорт (7)
По-вний по-пит (8)

Видобуток (1) x11 x12 x13 x14 x15 x16 e1 z1
Будівництво (2) x21 x22 x23 x24 x25 x26 e2 z2
Виробництво (3) x31 x32 x33 x34 x35 x36 e3 z3
Торгівля (4) x41 x42 x43 x44 x45 x46 e4 z4
Послуги (5) x51 x52 x53 x54 x55 x56 e5 z5
Домашні господарства (6) x61 x62 x63 x64 x65 x66 e6 z6
Кінцеві платежі (7) v1 v2 v3 v4 v5 v6
Імпорт (8) m1 m2 m3 m4 m5 m6
Повні витрати (9) q1 q2 q3 q4 q5 q6
Цей набір тотожностей може бути замічений у шести рядах рис. 4.1 і в цифровій формі в п\'ятьох виробничих рядах і в ряді домашнього господарства (тепер шосте “виробництво”) таблиці трансакцій (Таблиця 4.1). Оскільки ми, насамперед, зацікавлені Квадрантом П, зменшимо Квадрант 1 до одного стовпця в цих таблицях і пропустимо різні проміжні підсумкові значення. У більш короткому формулюванні, рівняння можуть бути отримані як:

Рис. 4.1. Алгебраїчна таблиця трансакцій
zi =j xij+ yi,
де оператор j підсумовує продажі виробництва i по всіх j галузях виробництва.
Як може бути помічено, рис. 4.1 і вищенаведена система рівнянь відрізняється тільки по двох ознаках: (1) арифметичні оператори маються на увазі в таблиці; (2) таблиця включає значення за інші остаточні платежі (vj) і імпорт (mj), що і комплектує структуру обліку.
У той час, як вищенаведена система рівнянь (тотожності) — наше базисне положення, другий набір може показати проникнення в нашу задачу принципу рівноваги. Для економіки, що знаходиться в рівновазі, підсумкові значення рядів і стовпців повинні дорівнювати один одному. Простий факт подвійного обліку. Ми можемо тепер визначати загальний випуск, чи пропозицію, для виробництва j як qj, що є сума всіх проміжних закупівель, місцеві платежі засобам виробництва й імпорт:

qj =ixij + vj + mj,
де  i сума закупівлі виробництвом j по всіх i галузях виробництва.
Таблиця 4.2. Гіпотетична таблиця безпосередніх потреб
Виробництво Видобуток (1) Буді-вництво (2) Промисловість (3) Торгівля (4) Послуги (5) Ви-тра-ти До-ма-шнього гос-по-дар-ства (6)
Видобуток (1) 10.9 1.2 4.2 0.1 0.6 0.6
Будівництво (2) 0.8 0 0.3 0.3 2.6 0
Промисловість (3) 8.5 16.4 9.8 2.3 3.1 8.0
Торгівля (4) 3.1 8.9 3.7 1.5 2.3 16.2
Послуги (5) 6.1 8.8 6.1 11.6 17.5 26.9
Домашні господарства (6) 35.5 26.4 26.1 49.5 40.6 0.6
Повні місцеві закупівлі 65.0 61.7 50.2 65.2 66.7 52.3
Інші платежі 15.6 7.6 11.5 28.3 21.2 23.9
Імпорт 19.4 30.7 38.3 6.4 12.1 23.8
Повні остаточні платежі 35.0 38.3 49.8 34.8 33.3 47.7
Повні витрати 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0 100.0


4.4.2 Технічні умови: таблиця безпосередніх потреб
Тепер, відзначимо, що вектор кінцевого попиту (y) є позасистемний, значення y\' вільні змінюватися поза зоною нашого впливу. Ми бажаємо знати результати такої зміни в економіці, як вираження змін у випуску. Очевидно, що небагато додаткової інформації можуть підбиратися з таблиці трансакцій. Ми маємо шість рівнянь і 48 перемінних, із яких тільки шести y\'-ам тепер дали значення. Мінімальна потреба для рішення цієї системи — те, щоб число рівнянь дорівнювало числу невідомих; тому ми повинні зменшити число невідомих перемінних на 42.
Щоб робити це, ми представляємо набір технічних умов. Припустимо, що модель закупівель, ідентифікованих у базисному році, стійка. Ми можемо тепер визначати набір значень, називаних “ безпосередні потреби” чи “ коефіцієнти виробництва”:
aij = xij /qj
Таблиця 4.2 представляє записи цих aij коефіцієнтів для гіпотетичної моделі. Ми просто розділили кожне значення в стовпці на повні витрати (випуск) виробництва, що представлені в стовпці. Ці числа показують розміри, у яких організації кожного виробництва об\'єднують товари й послуги, що вони купують, щоб зробити власні продукти.
Тепер ми можемо визначати xij (продажі виробництвом i виробництву j) іншим способом. Це може бути записане як xij = aij*qj. Тобто, якщо виробничий сектор купить 6.1 відсотків своїх витрат від сектора послуг (a53), то при проведенні закупівель у загальній кількості 14,162 мільйонів грн. (q3), його закупівлі від сектора послуг повинні були б скласти 0.862 мільйонів грн. або 6.1 відсотка від 14,162 мільйонів грн. Якщо розміри витрат галузей виробництва залишаються розумно стійкими через якийсь час, то ми можемо визначати закупівлі виробництвом i від виробництва j у майбутньому як xij = aij*qj\', оскільки ми будемо бачити, що це просте припущення вирішує нашу проблему.
Друге припущення сховане в межах визначення xij, у якому це уже визначено як закупівлі від місцевого виробництва i місцевим виробництвом j. Це більш зрозуміло якщо подивитися на походження регіональних коефіцієнтів виробництва aij. Кожен регіональний коефіцієнт виробництва — продукт “технічного коефіцієнта виробництва” pij, що показує співвідношення витрат, куплених від виробництва i виробництвом j без відношення до місця розташування промисловості i і “регіонального торгового коефіцієнта” rij, що показує співвідношення закупівель, зроблених у регіоні. Символічно, регіональний коефіцієнт виробництва записується:

aij = pij *rij
aij = (txij/qj)*(txij — mij)/txij

Тут, txij — закупівлі від виробництва i виробництвом j без відношення до місця розташування виробництва i і mij є імпортом продуктів виробництва i виробництвом j. Цей пункт розширений і в резюме, включеному в Ілюстрацію 4.1, і в нижчевикладеному розділі щодо економічної зміни.
4.4.3 Умова рівноваги: пропозиція дорівнює попиту
Помітьте, що по шляху ми неявно заявили умову рівноваги. Це умова — потреби на майбутній період дорівнює пропозиції або, що продажі виробництва дорівнюють його валовому продукту:

qj = zj
для всіх галузей виробництва. Протягом будь-якого тривалого періоду часу в ринковій економіці, ірраціонально робити більше, ніж використовується, і непрактично споживати більше, чим зроблено. При нормальних умовах, економіка реагує на зміни в попиті, змінюючи пропозицію. Коли чекання виконані, економіка знаходиться в стані рівноваги.
4.4.4 Рішення системи: таблиця повних потреб
Ми можемо тепер переписувати систему рівняння, щоб виконати очевидні умови для її рішення. Дві заміни вимагаються: 1) оскільки ми припускаємо, що коефіцієнти виробництва стійкі, aij*qj можуть заміняти xij, 2) оскільки витрати повинні повернутися в балансі з випусками, qj заміняє zj. Таким чином,

a11q1\'+a12*q2\'+a13*q3\'+a14*q4\'+a15*q5\'+a16*q6\'+ y1\'= q1\'
a21q1\'+a22*q2\'+a23*q3\'+a24*q4\'+a25*q5\'+a26*q6\'+ y2\'= q2\'
a31*q1\'+a32*q2\'+a33*q3\'+a34*q4\'+a35*q5\'+a36*q6\'+ y3\'= q3\'
a41*q1\'+a42*q2\'+a43*q3\'+a44*q4\'+a45*q5\'+a46*q6\'+y4\'=q4\' a51*q1\'+a52*q2\'+a53*q3\'+a54*q4\'+a55*q5\'+a56*q6\'+y5\'=q5\' a61*q1\'+a62*q2\'+a63*q3\'+a64*q4\'+a65*q5\'+a66*q6\'+ y6\'= q6\'

Головна зміна — для кожної перемінної поставлене “майбутнє” значення.
Основа нашого припущення, що технологія виробництва є постійною, тепер ясна. Таким чином, ми зменшили число невідомих від 48 до шести q\', і можемо продовжувати вирішувати систему і визначати випуски галузей виробництва в нашій економіці в майбутньому.
Стиснуто, система виражена як:

q\' i =jaij*q\' j + y\' i.

Повне пояснення рішення цієї системи може бути легко виражено апаратом матричній алгебрі і, у цьому випадку, аналогічно простій алгебрі, що використовується моделями економічної бази. Ми бажаємо вирішити так рівняння для q, де q представляє вектор qi\' на правій стороні системи рівняння, A представляє матрицю aij\' на лівій стороні системи, і y представляє вектор стовпця yi також на лівій стороні вищезгаданої системи:

q =A*q + y.

Ми віднімаємо Aq від обох сторін рівняння,

q — A*q = y
або
(I — A)*q = y
і помножимо обидві сторін на інверсію (I — A)

(I — A)-1*(I — A)*q = (I — A)-1*y,
або, оскільки матриця, помножена на її інверсію, видає одиничну матрицю:
q = (I — A)-1*y,
ми маємо рішення q у термінах y. Тут, I — одинична матриця, що є матричним еквівалентом числа 1, а показник степені (-1) показує, що вступне вираження інвертоване. Член (I — A) іноді називається “Матрицею Леонтьева” на честь Василя Леонтьева творця економічної теорії “витрати-випуск”; (I-A)-1, звичайно, називають “Інверсією Леонтьева”. Більш наочна назва — “таблиця повних потреб”.
Таблиця 4.3 показує матрицю повних потреб для гіпотетичної економіки. Кожен запис в обліковому документі показує повні закупівлі виробництвом, що названа у вершині таблиці, від виробництва, що назване ліворуч, для постачання кожної гривні кінцевого попиту. Це речення комплексне і повинно читатися ретельно. У той час як безпосередня матриця потреб протоколювала закупівлі від галузей виробництва, названих ліворуч, у частках гривні (або сотнях грн., якщо виражено у відсотках) вартостей випуску виробництвом, названих у вершині, ця таблиця – таблиця записів усіх закупівель для виконання кінцевого попиту. Як показує назва, таблиця представляє і безпосередні й непрямі потоки. Тепер, давайте вставляти ряди підведення підсумків у таблицю і додавати інші значення до цього. Результат показаний тут як Таблиця 4.4, що названа “множники з виробничим випуском”. Основний ряд, що позначений “повні виробничі випуски”, включає суму виробничих випусків, які необхідні для виробництв, що названі нагорі таблиці, для постачання в вартостях однієї гривні випуску кінцевому попиту (тобто експортувати цю кількість). Таким чином, в експорті однієї гривні випуску промисловий сектор викликав би виробництво іншими галузями виробництва в розмірі 1.67. Це здається чарівним, якщо не неможливим, поки Ви не згадаєте уроки теорії економічної бази. Загальна кількість включає значення подвійних рахунків випусків, куплених і повторно куплених. Оскільки матеріали переносяться від одного робітника до іншого, то вони здобувають щораз більшу кількість значення вартості. Ми пізнаємо це в деталях у наступній главі.
Оскільки сектор домашнього господарства дійсно не “виробництво”, але був включений, щоб ручатися, що усі внутрішні потоки, родинні виробництву підраховані, ми виключаємо це з підсумовування виробничих випусків. Пізніше, ми будемо звертатися з входженнями в ряді домашнього господарства як “множники доходів домашнього господарства”.
Багато років, загальна кількість і виробничих випусків і доходів домашнього господарства в цій таблиці повних потреб розглядалась як “множник випусків”. Це було, однак, неправильно, і більшість аналітиків уникає цієї помилки. Сума в Таблиці 4.4 позначена як “повна діяльність”, але це не має ніякого реального значення поза зауваженням наскрізної передачі грошей в економіці.
Таблиця 4.3. Повні потреби (з домашніми господарствами ендогенними)
Виробництво Ви-до-бу-ток (1) Бу-ді-вництво (2) Проми-словість (3) То-ргі-вля (4) По-слуги (5) Витрати Домаш-нього го-сподарст-ва (6)
Видобуток (1) 1.14 0.03 0.06 0.02 0.02 0.02
Будівництво (2) 0.02 1.01 0.01 0.02 0.04 0.01
Промисловість (3) 0.19 0.26 1.18 0.12 0.13 0.15
Торгівля (4) 0.17 0.21 0.14 1.16 0.17 0.25
Послуги (5) 0.35 0.35 0.28 0.43 1.49 0.50
Домашні господарства (6) 0.69 0.60 0.52 0.80 0.75 1.38

Таблиця 4.4. Множники промислового випуску (з домашніми господарствами ендогенними)
Виробництво Ви-до-бу-ток (1) Бу-ді-вництво (2) Проми-словість (3) То-ргі-вля (4) По-слуги (5) Витра-ти До-маш-нього госпо-дарства (6)
Видобуток (1) 1.14 0.03 0.06 0.02 0.02 0.02
Будівництво (2) 0.02 1.01 0.01 0.02 0.04 0.01
Промисловість (3) 0.19 0.26 1.18 0.12 0.13 0.15
Торгівля (4) 0.17 0.21 0.14 1.16 0.17 0.25
Послуги (5) 0.35 0.35 0.28 0.43 1.49 0.50
Повні промислові випуски 1.86 1.86 1.67 1.75 1.86 0.93
Домашні господарства (6) 0.69 0.60 0.52 0.80 0.75 1.38
Повна “діяльність” 2.54 2.46 2.19 2.55 2.60 2.32

Тепер, коли ми розвили логіку регіональної моделі “витрати-випуск”, і можемо бачити, що це є засіб для розгляду результатів змін в економіці на місцевих галузях виробництва, дозвольте нам повертатися й досліджувати ефект закритої моделі щодо домашніх господарств. Згадаєте, що ми включили сектор домашнього господарства як шосте виробництво у моделі. При цих умовах, таблиця повних потреб розшукує потоки товарів і послуг, необхідних, щоб пристосувати зміни в кінцевому попиті через усі галузі виробництва і через домашні господарства також. Що, якщо сектор домашнього господарства був залишений у кінцевому попиті? Що, якщо ми продовжили звертатися з ним як із позасистемним?
Таблиця 4.5 представляє таблицю повних потреб, що заснована на п\'яти-виробничій версії Таблиці 4.2 — матриці безпосередніх потреб. Перевірка сум стовпця в рядах, що мають титул “загальний випуск” у цій таблиці показує важливість сектора домашнього господарства у виробництві нової діяльності в економіці.

Таблиця 4.5. Повні потреби (із домашніми господарствами позасистемними)

Виробництво Видобуток (1) Будівництво (2) Промисловість (3) Торгівля (4) Послуги (5)
Видобуток (1) 1.13 0.02 0.05 0.00 0.01
Будівництво (2) 0.01 1.00 0.01 0.01 0.03
Промисловість (3) 0.11 0.19 1.12 0.03 0.05
Торгівля (4) 0.04 0.10 0.05 1.02 0.03
Послуги (5) 0.10 0.14 0.09 0.15 1.23
Загальні випуски 1.40 1.46 1.32 1.21 1.35



Таблиця 4.6. Порівняння множників випусків відповідно до різних припущень домашнього господарства


Промисловість Множники Випусків із: Збільшення через включення домашнього господарства (3) Процентне збільшення че-рез включення домашнього господарства
Домашні господарства позасистемні (1) Домашні господарства ендогенні (2)
Видобуток (1) 1.40 1.86 0.46 33
Будівництво (2) 1.46 1.86 0.40 27
Промисловість (3) 1.32 1.67 0.35 26
Торгівля (4) 1.21 1.75 0.54 44
Послуги (5) 1.35 1.86 0.50 37

Таблиця 4.6 порівнює ці таблиці. Тільки включення сектора домашнього господарства веде до збільшень у випусках галузей виробництва (1-5) від 27 до 44 відсотків. (Коли ми включаємо домашні господарства як виробництво і рахуємо потоки, процентне збільшення у випуску підвищується від 66 до 111 відсотків від потоків, заснованих на таблиці, що виключає домашні господарства.) Як ми будемо бачити пізніше в більш детальному обговоренні множників, потоки доходу, викликані домашніми господарствами, важливі для регіонального аналізу “витрати-випуск”, але ми повинні бути обережні, щоб відрізнити збільшення в доходах домашнього господарства від збільшень у виробничих випусках.
4.5. Економічні зміни в моделях “витрати-випуск”
4.5.1. Причини і наслідки змін
Модель “витрати-випуск” призначена, щоб досліджувати результати змін в економіці, що була представлена в таблиці “витрати-випуск”. Такі моделі показують наслідки зміни в термінах потоків сум грошей через економіку й у термінах доходів первинних власників ресурсів. Самі моделі не показують причини зміни; ці причини позасистемні.
Економічна зміна, як простежено в моделі “витрати-випуск”, може приймати дві форм: (1) структурна зміна, чи (2) зміна в кінцевому попиті. Зміни в економічній структурі міста чи регіону можуть ініціюватися декількома початковими мірами. Це може бути через державні капіталовкладення в освіту, будівництво доріг, суспільних засобів обслуговування, і т. д., чи це може бути через приватні інвестиції у нові засоби обслуговування виробництва, чи це може бути через зміни в структурі маркетингу економіки. Зміни в кінцевому попиті -, в основному, зміни в моделях бюджетного асигнування і зміни у потребах інших регіонів для товарів, зроблених у місті чи регіоні.
4.5.2. Структурні зміни
Структурна зміна в контексті “витрати-випуск” може інтерпретуватися як зміни в регіональних коефіцієнтах виробництва. У свою чергу, це може інтерпретуватися чи як зміни в технології, чи зміни в моделях маркетингу, чи обох одночасно. Дозвольте нам розглянути, що це означає в термінах матриці безпосередніх потреб чи A матриці нашого більш раннього обговорення. Згадаєте, що aij — співвідношення повних витрат, куплених від виробництва i виробництвом j у регіоні. Ми можемо звертатися з цим регіональним коефіцієнтом виробництва як продуктом двох інших коефіцієнтів і записати це символічно як:

aij = pij*rij.
“Технічний коефіцієнт виробництва” pij, показує співвідношення витрат, куплених від виробництва i виробництвом j без відношення до місця розташування виробництва i, у той час як “регіональний торговий коефіцієнт” rij показує співвідношення цієї закупівлі, зробленої у місцевому масштабі.
Зміна в технології, чи зміни в pij, могли бути проілюстровані заміною скляної пляшкової тари пластиковою у промисловості безалкогольних напоїв. Але зміна в місці розташування закупівлі, чи зміна в rij, було б проілюстроване заміною пластикової тари, зробленої в іншому регіоні, пластиковою тарою, що зроблена в нашому місті.
Вищезгадані зміни викладені в рамках існуючих галузей виробництва. Інший шлях, по якому зміна може відбутися — уведення нових заводів чи навіть нових галузей виробництва. Уведення нового заводу в існуючу структуру виробництва має ефект зміни виробництва й структур торгівлі виробничого комплексу, щоб відбити збільшення кількості трансакцій в окремому виробництві, до якого новий завод відноситься. Наприклад, розглянемо промисловий сектор нашої моделі п\'яти-виробничого агрегування. Як представлено, це відбиває комбінацію усіх виробничих дій у регіоні. Уведення нових заводів у промисловості транспортного устаткування змінило б комбінацію закупівель, зроблених у промисловому секторі. Те ж саме твердження могло б бути зроблене щодо моделі закупівлі, показаною промисловістю транспортного устаткування, якщо був би створений новий автомобільний завод (чи старий завод повинен був припинити дію).
Додавання цілком нового виробництва в систему додає новий ряд і стовпець до міжгалузевої таблиці, щоб представити нове виробництво.
Щоб пояснювати структурні зміни, що викликані змінами в технології чи в маркетингу, потрібний перегляд міжгалузевих потоків таблиці, і краще це виконати, коли зроблений перегляд даних за два і більше років.
4.5.3. Зміни в кінцевому попиті
Визначення структурних змін у моделі “витрати-випуск” вимагає з боку аналітика істотних навичок і дружніх відносин із механікою моделі. Справа обстоїть не так, коли пояснюють результати змін у кінцевому попиті. Це може легко бути виконане зі зворотною матрицею, чи таблицею повних потреб (Таблиця 4.3) чи, більш відповідно, із її детальним еквівалентом.
Два види змін можуть бути простежені. Одна форма — набір віддалених змін у потребах для випусків усіх галузей виробництва. Цей набір приймає форму вектора передвіщених позасистемних потреб (y\' вектор, що обговорений вище), і представляє наше краще судження експортних потреб для продуктів галузей виробництва в наступні роки. Використовуючи формулу

q\' = (I — A)-1y\'
ми можемо легко одержувати проекції очікуваних валових продуктів (q\') галузей виробництва в наступних роках. Інша форма змін у кінцевому попиті — прийнята зміна в кінцевому попиті для випуску одного виробництва. Ми бажаємо знати ефект впливу на економіку зміни в попиті на продукцію швейної промисловості в розмірі 100000 грн. Ми просто йшли б до детальних таблиць і шукали суму стовпця для швейної промисловості в повній матриці потреб. Використовуючи детальну таблицю для нашої гіпотетичної економіки (не показана тут), цей запис в обліковому документі 1.8094, помножений на 100000 грн., показує, що ці додаткові експортні продажі швейних виробів збільшили б регіональні випуски на загальну кількість 180940 грн. Погляд на ряд домашнього господарства, у якому той же самий стовпець видав би коефіцієнт доходу домашнього господарства 0.4136, припускаючи, що додаткові продажі швейних виробів збільшать місцеві доходи домашнього господарства на 41360 грн.
Приклад може бути пізнаний на більш грубому рівні. Приймаємо збільшення на 100000 грн. випуску промислового сектора. З таблиці 4.3 отримуємо множник випусків у промисловості 1.67. В результаті маємо, що зміни на 100000 грн. в експортному попиті видає додатково 167000 грн. у випуску місцевих фірм. Коефіцієнт доходу домашніх господарств 0.52. Доходи домашнього господарства збільшуються на 52000 грн. Розходження, між цими даними й вищенаведеними даними у цьому параграфі, показують наслідки агрегування, що ховає істотну кількість змін у деталях таблиць.
Ми будемо обговорювати модель множника більш докладно в наступному розділі.

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170