Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Л. П. Грузінова, В. Г. Короткін - ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАТНИ : Система основних принципів трудового права

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

Л. П. Грузінова, В. Г. Короткін - ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАТНИ:Система основних принципів трудового права

 

загрузка...

Правові принципи лежать в основі всіх норм трудового права, зокрема правового регулювання праці. Вони дають змогу створювати певну систему і мають бути узгоджені із загальними принципами права, з принципами міжнародно-правового регулювання праці, а також між собою.
Досі залишаються недослідженими питання, що стосуються переліку принципів трудового права, їхні система, зміст і узгодженість з принципами міжнародно-правового регулювання праці.
50

У навчальній літературі принципи трудового права поділяють на групи. Професор О. В. Смірнов вирізняє чотири принципи трудового права:
• принципи, що виражають політику держави в галузі правового
регулювання ринку праці й ефективної зайнятості;
• принципи, що містять керівні засади, які визначають умови праці;
• принципи, що регулюють застосування праці найманих працівників;
• принципи, які відображають головні напрями правової політи
ки в галузі охорони здоров\'я і захисту трудових прав працівників1.
Професори К. Н. Гусов і В. Н. Толкунова принципи трудового права поділяють на три групи:
• принципи щодо залучення до праці, забезпечення зайнятості й
використання робочої сили;
• принципи високого рівня умов праці та охорони трудових прав;
• принципи виробничої демократії та розвитку особистості пра
цівника2.
Н. Б. Болотіна і Г. І. Чанишева, виходячи з класифікації суспільних відносин, які є предметом сучасного трудового права України, принципи трудового права поділяють на два види:
• принципи трудового регулювання індивідуальних трудових від
носин;
• принципи правового регулювання колективних трудових відносин3.
Професор В. І. Прокопенко називає такі принципи трудового
права України (рис. 3.1)4.
У чинному КЗпП немає окремої статті, яка б визначала основні принципи регулювання трудових відносин5. Не всі принципи трудового права отримали текстуальне оформлення в КЗпП. Конституційний принцип збереження існуючих прав і свобод (ст. 22, 157 Конституції України) не закріплений в КЗпП.
1 Трудовое право: Учебник / Под ред. О. В. Смирнова— М.: \"Статус ЛТД +\", 1996. —
С.23.
2 Гусов К. Н., Толкунова В. Н. Трудовое право России: Учебник. — М.: Юристъ, 1999. —
С. 55.
3 Трудове право України. Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. — К.:
Т-во \"Знання\", КОО, 2001. — С. 87.
4 Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. — Х.: Фірма \"Консум\", 1998. —
С.45.
5 У Трудовому кодексі РФ основним принципам правового регулювання трудових
відносин та інших, безпосередньо пов\'язаних з трудовими, присвячені спеціальні
статті. Забороняється дискримінація у сфері праці та примусова праця.
51

Принципи трудового права

Принцип свободи праці Пр
зацікавл инцип матеріальної


ності в результатах праці



Принцип рівності в галузі праці

Принцип безпеки праці





Принцип договірного х характеру
Принцип участі профспілок і трудових колективів у вирішенні питань, пов\'язаних з умовами праці
праці



Принцип визначеності т рудової Принцип вільного об\'єднання для здійснення захисту своїх прав і свобод
функції



Принцип стабільності т трудових Принцип матеріального
відносин
настання смерті
Рис. 3.1. Принципи трудового права
На думку Н. Б. Болотіної і Г. І. Чанишевої, необхідно назвати і такий принцип трудового права, як недопущення погіршення становища працівника щодо рівня, передбаченого законодавством (ст. 9, 9-1 КЗпП), і принцип соціального партнерства. Принцип, згідно з яким договори про працю не можуть погіршувати становища працівників порівняно із законодавством України, — це основний принцип, що має універсальний характер. Принцип соціального партнерства як принцип міжнародно-правового регулювання праці набув поширення і в Україні1.
Основні принципи трудового права за їх спрямованістю можна поділити на три групи.
До першої групи входять принципи, що визначають правове регулювання застосування праці з огляду на міжнародно-правове регу-
\' Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. — К.: Т-во \"Знання\", КОО, 2001. — С. 89.
52

лювання праці — забезпечення основних прав свобод людини і громадянина (рис. 3.2)
Принципи, що визначають
правове регулювання ринку
праці та зайнятості

Забезпечення свободи праці
та зайнятості, заборона примусової й обов\'язкової праці

Забезпечення права на працю,
на захист від безробіття,
на сприяння у працевлаштуванні,
на допомогу при безробітті

Забезпечення рівності трудових прав громадян України
Рис. 3.2. Принципи, що визначають правове регулювання ринку праці
та зайнятості
Принцип забезпечення свободи праці закріплений у ст. 43 Конституції України і реалізується у нормах інститутів працевлаштування та трудового договору (починаючи з виникнення трудових відносин і закінчуючи їх припиненням). Свобода праці виявляється у добровільному, свідомому обранні конкретної форми застосування праці. Тільки громадянин визначає, де йому застосувати свої знання та здібності. Свобода праці означає і право взагалі не займатися трудовою діяльністю. Незайнятість громадян не може бути підставою для притягнення їх до відповідальності. Принцип забезпечення свободи праці — це сукупність таких можливостей громадянина як суб\'єкта трудового права (рис. 3.3).
1. Можливість отримати роботу і бути працівником організації будь-якої форми власності конкретизується в інститутах працевлаштування й трудового договору. Конвенція МОП \"Про політику в галузі зайнятості\" № 122 (1964 р.) передбачає активну політику, спрямовану на здійснення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості. Сприяння державними службами зайнятості у виборі підходящої роботи й працевлаштуванні — засіб забезпечення свободи праці. Право на працю визнається за кожною людиною, що означає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина для себе обирає чи на яку погоджується.
53

Зміст принципу забезпечення свободи праці

Можливість отримати роботу
і бути працівником організації
будь-якої форми власності

Можливість реалізувати здатність
до праці у безпечних для здоров\'я умовах праці



Можливість отримати підхожу роботу

Можливість при звільненні,
безробітті мати сприяння
у працевлаштуванні



Можливість вільно обирати рід заняття та професію

Можливість вимагати захисту
права на працю через відповідні органи

Рис. 3.3. Зміст принципу забезпечення свободи праці
2. Можливість отримати підходящу роботу. За нинішнього без
робіття деякі громадяни не можуть реалізувати можливість отрима
ти бажану роботу.
Підходяща робота — це робота, яка відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він живе. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попереднім місцем роботи з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі. Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, що потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки. Для громадян, котрі бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, підходящою вважається робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості цього — інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю)1.
3. Можливість вільно обирати рід заняття та професію. Громадяни
можуть реалізувати право на працю, що дає можливість заробляти на
життя працею, яку вони вільно обирають, або на яку вільно погоджу
ються. Громадянин має право не вступати у трудові відносини і в цьо
му разі на нього не поширюються принципи трудового законодавства.
1 Див.: ст. 7 Закону України \"Про зайнятість населення\" від 1 березня 1991 р. 54

4. Можливість реалізувати здатність до праці у безпечних умовах
(права на належні, безпечні й здорові умови праці).
5. Можливість при звільненні та безробітті на сприяння у праце
влаштуванні. Держава створює умови для повного здійснення громадя
нами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та
роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного
навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних
потреб. У випадку незайнятості з незалежних від особи причин їй га
рантується право на матеріальне забезпечення відповідно до закону1.
6. Можливість захисту права на працю. Відповідно до ст. 43 Кон
ституції України громадянину гарантується захист від незаконного
звільнення. Працівник має можливість вимагати захисту прав і сво
бод через відповідні органи.
Принцип свободи праці доповнюється принципом заборони примусової праці та принципом свободи трудового договору, пов\'язаного з принципом визначеності трудової функції.
Заборонена примусова або обов\'язкова праця2. Заборонений будь-який примус виконувати роботу під загрозою застосування покарання (примусового впливу), в тому числі:
• для підтримання трудової дисципліни;
• для покарання за участь у страйку;
• як метод мобілізації й використання робочої сили для потреб
економічного розвитку;
• як засіб політичного впливу, виховання, чи покарання за по
літичні погляди або ідеологічні переконання, протилежних установ
леній політичній, соціальній або економічній системі;
• як міра дискримінації за расовою, соціальною і національною
ознаками або віросповідання3.
Не вважається примусовою працею:
1) військова чи альтернативна (невійськова) служба;
2) робота, необхідна в надзвичайних обставинах, тобто у випад
ках оголошення надзвичайного чи воєнного стану, під час пожеж,
1 Див.: Закон України \"Про загальнообов\'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття\" від 2 березня 2000 р.
2 Див.: Конвенцію МОП № 29 \"Про примусову чи обовязкову працю\" та № 105 \"Про
скасування примусової праці\".
3 У Трудовому кодексі РФ визначено, що примусовою працею є також невиконання
роботодавцем обов\'язку щодо несвоєчасної виплати заробітної плати, зокрема не у
повному розмірі, а також виконання роботи працівником, яка загрожує його життю
та здоров\'ю.
55

повеней, голоду, землетрусів, а також в інших випадках, що ставлять під загрозу життя або нормальні життєві умови всього або частини населення;
3) робота, виконувана внаслідок вироку суду, що набрав чинності під наглядом державних органів, відповідальних за дотримання законодавства при виконанні судових вироків.
Кожна з означених можливостей змісту права на працю забезпечується конкретними нормами інститутів трудового права (працевлаштування, трудового договору, оплати праці, охорони праці, трудових спорів, нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю).
Юридичними гарантіями права на працю є:
1) заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу
(ст. 22 КЗпП);
2) установлений порядок в укладенні, зміні й припиненні трудо
вого договору (ст. 24, 31, 36 та інші КЗпП);
3) недійсність умов договорів про працю, які погіршують стано
вище працівників (ст. 9 КЗпП).
Принцип забезпечення свободи праці стосується всіх суб\'єктів трудового права. Зміст цього принципу виявляється у вільному вираженні волі суб\'єктів щодо укладання, зміни і припинення трудового договору.
Свобода праці не сумісна з дискримінацією у сфері праці. Принцип недопущення дискримінації у сфері праці, зайнятості — один із основних принципів трудових відносин. Забезпечення рівності трудових прав громадян (рівність у трудовій правосуб\'єктності) конкретизується у всіх інститутах трудового права. Конвенція МОП №111 (1958 р.) \"Про дискримінацію у сфері праці та зайнятості\" передбачає викорінення всякої дискримінації у праці й зайнятості. Кожний має рівні можливості в реалізації своїх трудових прав. Рівноправність, яка ґрунтується на суспільній рівності всіх людей, означає, що кожному громадянинові надаються рівні з іншими юридичні можливості у сфері праці.
В Україні забезпечується рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду й характеру занять, місця проживання та інших обставин (ст. 2-1 КЗпП). Відповідно до Конституції України та ст. 22 КЗпП не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні,
56

зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об\'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров\'я працівника можуть встановлюватися законодавством України, що обумовлено особливостями трудової діяльності працівників. Не є дискримінацією обмеження, обумовлені турботою держави щодо осіб, які потребують соціального і правового захисту. Не розглядається як дискримінація заборона приймати на роботу без обов\'язкового медичного огляду осіб, які не досягли 18 років, а також осіб у випадках, установлених КЗпП чи законами України.
Порушення принципу про заборону дискримінації у сфері праці є підставою для звернення до суду щодо усунення дискримінації. Збитки, заподіяні особі дискримінацією у сфері праці, підлягають відшкодуванню. Дискримінацією у сфері праці є також оплата праці працівників, що не відповідає їхній посаді й кваліфікації (має бути відшкодована різниця у заробітній платі). Можлива також компенсація моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв\'язку з допущеною щодо нього дискримінацією.
До основних принципів правового регулювання відносин та інших безпосередньо пов\'язаних з ними відносин належить і принцип договірного регулювання відносин, що є предметом трудового права, — працівників, роботодавців та їх об\'єднань.
Принцип захисту трудових прав і свобод працівників здійснюється в різних формах:
• установлення відповідальності роботодавця за порушення зако
ну чи інших нормативно-правових актів;
• створення спеціальних органів за державним наглядом і кон
троль за дотриманням трудового законодавства;
• відшкодування збитків, заподіяних працівникові у зв\'язку з ви
конанням ним трудових обов\'язків;
• судовий захист трудових прав працівників і вирішенням колек
тивних трудових спорів.
Принципом трудового права є виконання взаємних зобов\'язань сторін трудових відносин.
До другої групи входять принципи, які визначають рівень умов праці й охорони трудових прав працівників (рис. 3.4).
57

Принципи, які визначають рівень умов праці

Забезпечення права Забезпечення права на належні,
державного мінімуму оплати праці безпечні й здорові умови праці

Забезпечення права Забезпечення права
на відпочинок на захист трудових прав

Забезпечення виконання обов\'язків


згідно з договором
Рис. 3.4. Принципи, що визначають застосування праці працівників
Принцип забезпечення права на винагороду не нижче державного мінімуму оплати праці конкретизується й забезпечується нормами інституту оплати праці, гарантійних і компенсаційних виплат. Оплата за працю має забезпечувати гідні умови життя працівника та його сім\'ї.
Принцип забезпечення права на відпочинок конкретизується і забезпечується нормами інституту робочого часу і часу відпочинку, нормами щодо пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням. Право на відпочинок охоплює регламентація робочого часу, надання щоденного відпочинку, вихідних і святкових днів, оплачуваної щорічної відпустки.
Принцип забезпечення виконання трудових обов \'язків працівниками та роботодавцем конкретизується і забезпечується нормами інституту дисципліни праці, трудового договору (дисциплінарні звільнення), відповідальності роботодавця, працівника за заподіяну шкоду, а також інститутом трудових спорів.
Принцип забезпечення права на охорону праці шляхом встановлення роботодавцем умов праці, які гарантують працівникові безпеку праці, захист від каліцтва та компенсацію шкоди, заподіяної його здоров\'ю при виконанні трудових обов\'язків. Цей принцип забезпечується здійсненням нагляду і контролю за охороною праці, конкретизується нормами інституту трудового договору (при прийнятті на
58

роботу та переведенні працівника на іншу роботу), нормами охорони праці, а також охорони праці жінок та молоді, держаного нагляду за охороною праці, відповідальності роботодавця за ушкодження здоров\'я працівника.
Принцип забезпечення права на захист своїх трудових прав (гаран-тованості трудових прав). Працівник має право на соціальне забезпечення, на свободу об\'єднань для здійснення й захисту своїх прав, свобод та інтересів. Права і свободи громадян гарантуються, охороняються й захищаються державою. Цей принцип конкретизується і забезпечується нормами інституту нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства, участі трудових колективів і професійних спілок у вирішенні питань встановлення умов праці і здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю.
Принцип свободи об\'єднання для здійснення та захисту своїх прав і свобод. Такими об\'єднаннями можуть бути професійні спілки, молодіжні організації, наукові товариства тощо. Відповідно до законодавства України професійні спілки визнаються представницькими органами трудящих у питаннях виробництва, праці, культури1. Право на їх створення належить тим, хто працює в організації, і гарантується Конституцією України. Основна функція професійних спілок захисна — представництво і захист прав трудящих, а також ви-робнича-економічна.
До третьої групи належать принципи соціального партнерства та розвитку особистості працівника (рис. 3.5).
Принцип забезпечення права на освіту доповнюється принципом трудового права — права на безплатну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, який конкретизується нормами інституту працевлаштування, трудового договору, робочого часу, оплати праці, гарантій і компенсацій.
Принцип забезпечення права на соціальне партнерство (виробничу демократію). Він виявляється в тому, що працівники мають право створювати професійні спілки для захисту своїх прав, вести колективні переговори, укладати колективні договори та угоди — брати участь у встановленні й регулюванні умов та оплати праці. Цей принцип конкретизується й забезпечується нормами інституту
\' Див.: Закон України \"Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності\" від 15 вересня 1999 р.
59

Принцип соціального партнерства
та розвитку особистості
працівника



Забезпечення права на безплатну професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації Забезпечення права працівників на соціальне партнерство
Рис. 3.5. Принцип соціального партнерства та розвитку особистості працівника
колективно-договірного регулювання умов праці, прав професійних спілок і трудових колективів, дисципліни праці та трудових спорів — індивідуальних і колективних.
3.3. Зміст основних принципів трудового права
У ст. 2 КЗпП визначені основні трудові права працівників, конкретизується право громадян України на працю, проголошене Конституцією України — тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці й підвищенню кваліфікації, а за необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних внаслідок переходу на ринкову економіку.
Принцип свободи трудового договору виражає сутність норм, які регулюють укладання трудового договору, підставою виникнення, зміни і припинення трудового договору. Свобода укладання трудового договору про роботу може бути реальною тоді, коли базується на праві на працю. Право на працю містить здатність до праці, що забезпечує особі саме таку роботу. Об\'єктом обов\'язку, що випливає з права на працю, є держава, яка сприяє громадянину в наданні роботи відповідно до законодавства; в разі відсутності підхожої для громадянина роботи виплачується грошова компенсація у розмірах і порядку, визначеному законом. Законодавство про працю визначає, що трудові відносини виникають за взаємною згодою сторін. Трудовим договором визначаються умови застосування праці, вза-
60

ємні права й обов\'язки. Чинним законодавством забороняється не-обґрунтована відмова у прийнятті на роботу.
Зазначимо, що в тривалості й стабільності трудових відносин виявляється гарантія зайнятості працюючих. Стабільність трудових відносин забезпечується тим, що роботодавець може змінити умови трудового договору лише за наявності на те згоди працівника, а розірвати трудовий договір — тільки за наявності підстав, передбачених у законі. Законодавство про працю України спрямоване на формування стабільних трудових відносин.
Для працівника свобода укладання трудового договору означає можливість обирати собі місце і вид роботи з урахуванням власних інтересів. Для роботодавця свобода трудового договору означає можливість вибрати з-поміж інших найпридатнішого з точки зору ділових і кваліфікаційних якостей працівника.
Принцип визначеності трудової функції працівника виявляється у встановленні трудової функції в договірному порядку, а конкретна форма застосування праці працівника визначається волею, вільним волевиявленням самого працівника і роботодавця. Умова про трудову функцію, що виконуватиметься працівником, — це основа трудового договору. Він не може вважатися укладеним, якщо сторони не домовляться щодо професії, спеціальності, кваліфікації чи посади працівника. У КЗпП закріплюється принцип договірного характеру трудових відносин і визначеності трудової функції, яка виконується працівником. Право на працю працівники реалізують шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. При укладанні трудового договору робота, що виконується працівником (трудова функція), визначається угодою сторін трудового договору (ст. 21 КЗпП).
У КЗпП визначається принцип стабільності трудових відносин — трудові відносини можуть припинятися лише з підстав, передбачених законом (ст. 36—41 та 45 КЗпП).
В Україні виключається будь-яка форма примусу до праці (принцип свободи праці). Так, громадяни України вільно обирають види діяльності, не заборонені законодавством, у тому числі й не пов\'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей. Примушування до праці в будь-якій формі не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Добровільна незайнятість громадян не є під-
61

ставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності1.
Закріплено добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності, безплатне сприяння у виборі підходящої роботи й працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку2.
Закріплено принцип участі трудових колективів чи їх представницьких органів у встановленні умов праці та здійсненні контролю за дотриманням законодавства про працю3.
Закріплено принцип матеріальної зацікавленості працівників у наслідках своєї праці, принцип договірного регулювання праці, що здійснюється на основі системи угод, які укладаються на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях4.
Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки. Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров\'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи5.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на належні, здорові й безпечні умови праці в процесі трудової діяльності визначені законом, який відображає принцип безпеки праці, за участю відповідних державних органів регулює відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні6.
1 Див.: ст. 1 Закону України \"Про зайнятість населення\" від 1 березня 1991 р.
2 Див.: ст. 4 Закону України \"Про зайнятість населення\" від 1 березня 1991 р.
3 Див.: Закон України \"Про колективні договори і угоди\" від 1 липня 1993 р.
4 Див.: Закон України \"Про оплату праці\" від 24 березня 1995 р.
5 Див.: Закон України \"Про відпустки\" від 15 листопада 1996 р.
6 Див.: Закон України \"Про охорону праці\" від 14 жовтня 1992 р.
62

Принцип участі трудових колективів і професійних спілок у вирішенні питань, пов\'язаних з умовами праці, здійсненні контролю за дотриманням законодавства про працю. Правове регулювання умов праці здійснюється централізованим і локальним методами. За допомогою локального регулювання конкретизується загальна норма з урахуванням специфіки конкретної організації. Умови праці в організації встановлюються за допомогою різних правових форм: колективного договору, положеннями про преміювання, правилами внутрішнього розпорядку та іншими угодами. Локальні норми, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Принцип участі трудових колективів і професійних спілок у вирішенні питань встановлення умов праці доповнюється наданням їм права здійснювати контроль за дотриманням чинного законодавства про працю, зокрема — встановлених умов праці. КЗпП визначені повноваження виборного органу профспілкової організації та трудового колективу на підприємстві, установі, організації1. Цей принцип охоплює право на індивідуальні та колективні трудові спори, включаючи право на страйк, які визначені в інституті трудових спорів. Контрольні функції за дотриманням законодавства про працю здійснює й трудовий колектив за допомогою комісії з трудових спорів (КТС). Вона є первинним органом, що вирішує трудові спори в організаціях, де працює не менше 15 чоловік2.
Принципи лежать в основі правового регулювання усіх видів трудових відносин, пронизують трудове право, є керівними положеннями чинного трудового законодавства. Наявність принципів трудового права не виключає диференціацію у правовому регулюванні окремих видів трудових відносин. Диференціація обумовлюється особливостями застосування праці в різних галузях господарювання, організацією праці, характером виробництва тощо. Одна з істотних рис правового регулювання праці в Україні — єдність принципів та їх диференціація.
Основні принципи правового регулювання трудових і безпосередньо пов\'язаних із ними відносин такі:
• свобода праці;
• право на працю, яку кожен може вільно обирати або на яку доб
ровільно погоджується, включаючи право розпоряджатися своїми
1 Див.: ст. 247, 252-1 КЗпП.
2 Див.: ст. 224 КЗпП.
63

здібностями й обирати професію і рід занять; право на захист від безробіття й сприяння у працевлаштуванні;
• право на справедливі умови праці, зокрема, право на умови
праці, що відповідають вимогам безпеки, гігієни, передбачають
право на відпочинок, включаючи обмеження робочого часу, надан
ня щоденного відпочинку, вихідних і святкових днів, оплачуваної
щорічної відпустки;
• заборона примусової або обов\'язкової праці й дискримінації в
сфері праці;
• право на справедливу заробітну плату, що забезпечує життя,
гідне людини, для неї самої та її сім\'ї — принаймні не нижче уста
новленого законом мінімального розміру, а також право на одер
жання заробітної плати своєчасно й у повному розмірі;
• право на професійну підготовку й перепідготовку;
• рівність прав і можливостей працівників, а також забезпечення
рівних можливостей працівникам без жодної дискримінації в просу
ванні по роботі з урахуванням продуктивності праці, кваліфікації й
стажу роботи зі спеціальності;
• право працівників і роботодавців на об\'єднання для захисту
своїх прав і інтересів, включаючи право працівників створювати
професійні спілки і вступати до них, а також право на участь праців
ників, роботодавців, їхніх об\'єднань у договірному регулюванні
трудових і безпосередньо пов\'язаних із ними відносин;
• право працівників на участь в управлінні організацією у перед
бачених законом формах;
• право на компенсацію шкоди, заподіяної працівникові у зв\'яз
ку з виконанням ним трудових обов\'язків;
• встановлення державних гарантій, які забезпечують визнання,
дотримання і захист прав працівників і роботодавців, здійснення
державного нагляду та контролю за їх дотриманням, забезпечення
права кожного на захист державою його прав і свобод, зокрема в су
довому порядку;
• право на вирішення індивідуальних і колективних трудових спо
рів, включаючи право на страйк, у порядку, встановленому законом;
• право роботодавця вимагати від працівників виконання трудо
вих обов\'язків і дбайливого ставлення до майна, а також право пра
цівників вимагати від роботодавця дотримання його обов\'язків
стосовно працівників, законодавства про працю й інших актів, що
64

містять норми трудового права. Зокрема — право представників працівників здійснювати профспілковий контроль за дотриманням законодавства про працю й інших актів, що містять норми трудового права.
Контрольні питання
1. Яке значення основних правових принципів і трудового права
зокрема?
2. Система основних принципів трудового права.
3. Зміст основних принципів трудового права.
4. Як співвідносяться основні принципи трудового права з основ
ними правами громадян?
Теми рефератів
1. Основні принципи міжнародно-правового регулювання праці.
2. Основні принципи трудового права України.
3. Принципи трудового права у законодавстві Російської Федерації.

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170