Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фінансовий менеджмент (КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ) : УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

Фінансовий менеджмент (КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ):УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ

 

загрузка...

10.1. Форми реальних інвестицій і особливості управління ними
Реальні інвестиції здійснюються підприємствами в різноманітних формах, основними з яких є
1. Придбання цілісних майнових комплексів.
2. Нове будівництво.
3. Реконструкція.
4. Модернізація.
5. Відновлення окремих видів устаткування.
6. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи.
7. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів.
Політика управління реальними інвестиціями являє собою частина загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів.
Процес формування політики управління реальними інвестиціями підприємства здійснюється в розрізі наступних основних етапів.
1. Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді.
2. Визначення загального обсягу реального інвестування в майбутньому періоді.
3. Визначення форм реального інвестування.
4. Підготовка бізнес-планів реальних інвестиційних проектів.
5. Оцінка ефективності окремих реальних інвестиційних проектів.
6. формування портфеля реальних інвестицій.
7. Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів і інвестиційних програм.
10.2. Форми фінансових інвестицій і особливості управління ними
Фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, зв\'язаних з диверсифікованістю операційної діяльності підприємства.
Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних основних формах
1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств.
2. Вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів.
3. Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів.
Політика управління фінансовими інвестиціями являє собою частина загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує вибір найбільш ефективних фінансових інструментів вкладення капіталу і своєчасне його реінвестування.
Формування політики управління фінансовими інвестиціями здійснюється по наступних основних етапах.
1. Аналіз стану фінансового інвестування в попередньому періоді.
2. Визначення обсягу фінансового інвестування в майбутньому періоді.
3. Вибір форм фінансового інвестування.
4. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів.
5. формування портфеля фінансових інвестицій.
6. Забезпечення ефективного оперативного управління портфелем фінансових інвестицій.
10.3. Методи оцінки ефективності окремих фінансових інструментів інвестування
Оцінка ефективності того або іншого фінансового інструмента інвестування зводиться до оцінки реальної його вартості, що забезпечує одержання очікуваної норми інвестиційного прибутку по ньому. Принципова модель оцінки вартості фінансового інструмента інвестування має такий вигляд:

де Сфи — реальна вартість фінансового інструмента інвестування; ВДП — очікуваний поворотний грошовий потік за період використання фінансового інструмента; нп — очікувана норма прибутку по фінансовому інструменті, виражений десятковим дробом (формована інвестором самостійно з урахуванням рівня ризику); п — число періодів формування поворотних потоків (по всіх їхніх формах).
Базисна модель оцінки вартості облігації [Basis Bond Valuation Model] або облігації з періодичною виплатою відсотків має такий вигляд:

де СОб — реальна вартість облігації з періодичною виплатою відсотків; П0 — сума відсотка, виплачувана в кожнім періоді (представляющая собою добуток її номіналу на оголошену ставку відсотка); Н0 — номінал облігації, що підлягає погашенню наприкінці терміну її звертання; нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по облігації, виражена десятковим дробом; п — число періодів, що залишаються до терміну погашення облігації.
Модель оцінки вартості облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні має такий вигляд:

де СОП — реальна вартість облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні; Н0 — номінал облігації, що підлягає погашенню наприкінці терміну її звертання; Пк— сума відсотка по облігації, що підлягає виплаті наприкінці терміну її звертання; нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по облігації, виражена десятковим дробом; п — число періодів, що залишаються до терміну погашення облігації (по яких установлена норма прибутку).
Модель оцінки вартості облігації, реалізованої з дисконтом без Виплати відсотків, має такий вигляд:

де СОД — реальна вартість облігації, реалізованої з дисконтом без виплати відсотків по ній; Н0 — номінал облігації, що підлягає погашенню наприкінці терміну її звертання; нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по облігації, виражена десятковим дробом; п — число періодів, що залишаються до терміну погашення облігації (по яких установлена норма прибутку). Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість облігації, реалізованої з дисконтом без виплати відсотків по ній, являє собою її номінал, приведений до дійсної вартості по дисконтній ставці, рівній очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (прибутковості).
Для оцінки поточного рівня валового інвестиційного прибутку по облігаціях використовується коефіцієнт її поточної прибутковості, що розраховується по формулі:

де Ктдо— коефіцієнт поточної прибутковості облігації; Н0— номінал облігації; СП — оголошена ставка відсотка (так називана „купонная ставка\"), виражена десятковим дробом; З — реальна поточна вартість облігації (або поточна її ціна).
Модель оцінки вартості акції при її використанні протягом невизначеного тривалого періоду часу має такий вигляд:

де САН — реальна вартість акції, використовуваної протягом невизначеного тривалого періоду часу; Так — сума дивідендів, передбачуваний до одержання в кожнім /7-ом періоді; нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по акціях, виражена десятковим дробом; п — число періодів, включених у розрахунок.
Модель оцінки вартості акції, використовуваної протягом заздалегідь визначеного терміну, має такий вигляд:

де СА0 — реальна вартість акції, використовуваної протягом заздалегідь визначеного терміну;
Так — сума дивідендів, передбачувана до одержання в кожнім л-ом періоді; КСа — очікувана курсова вартість акції наприкінці періоду її реалізації; нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по акціях, виражена десятковим дробом; п — число періодів, включених у розрахунок.
Модель оцінки вартості акцій зі стабільним рівнем дивідендів має такий вигляд:

де САП — реальна вартість акцій зі стабільним рівнем дивідендів; Так — річна сума постійного дивіденду; нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по акції, виражена десятковим дробом;
Модель оцінки вартості акцій з постійно зростаючим рівнем дивідендів (вона відома як „Модель Гордона\") має такий вигляд:

де САВ — реальна вартість акції з постійно зростаючим рівнем дивідендів; Дп — сума останнього виплаченого дивіденду; Тд — темп приросту дивідендів, виражений десятковим дробом; нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по акції, виражена десятковим дробом.
Модель оцінки вартості акцій з коливним рівнем дивідендів по окремих періодах має такий вигляд:

де САИ — реальна вартість акції з рівнем дивідендів, що змінюється, по окремих періодах; fli-дп- сума дивідендів, прогнозована до одержання в кожнім п-ом періоді; нп - очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по акціях, виражена десятковим дробом.
10.4. Формування портфеля фінансових інвестицій
Інвестиційний портфель являє собою цілеспрямовано сформовану сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування відповідно до розробленої інвестиційної політики.
Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямків політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбора найбільш дохідних і безпечних фінансових інструментів. З обліком сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є:
1) забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;
2) забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;
3) забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, зв\'язаних з фінансовим інвестуванням;
4) забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля.
5) забезпечення максимального ефекту „налогового щита\" у процесі фінансового інвестування.
Стосовно інвестиційних ризиків розрізняють три основних типи інвестиційного портфеля — агресивний (спекулятивний) портфель; помірний (компромісний) портфель і консервативний портфель.
Агресивний (спекулятивний) портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного доходу або приросту інвестованого капіталу поза залежністю від супутніх йому рівня інвестиційного ризику. Він дозволяє одержати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, однак цьому супроводжує найвищий рівень інвестиційного ризику, при якому інвестований капітал може бути загублений цілком або в значній частці.
Помірний (компромісний) портфель являє собою сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, по якому загальний рівень портфельного ризику наближений до среднерыночному. Природно, що по такому інвестиційному портфелі і норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал буде також наближена до середньоринкової.
Консервативний портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Такий портфель, формований найбільш обережними інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику по яких перевищує середньоринковий. Консервативний інвестиційний портфель забезпечує найбільш високий рівень безпеки фінансового інвестування.
Алгоритм реалізації сучасної портфельної теорії складається з наступних етапів:
1. Оцінка інвестиційних якостей окремих видів фінансових інструментів інвестування є попереднім етапом формування портфеля. Результатом цього етапу формування портфеля є визначення співвідношення часткових і боргових фінансових інструментів інвестування в портфелі, а в розрізі кожної з цих груп — частки окремих видів фінансових інструментів (акцій, облігацій і т.п.).
2. формування інвестиційних рішень щодо включення в портфель індивідуальних фінансових інструментів інвестування базується на обраному типі портфеля, що реалізує політикові фінансового інвестування; наявності пропозиції окремих фінансових інструментів на ринку; оцінки вартості і рівня прибутковості окремих фінансових інструментів; оцінки рівня систематичного (ринкового) ризику по кожнім розглянутому фінансовому інструменті. Результатом цього етапу формування портфеля є ранжированный по співвідношенню рівня прибутковості і ризику перелік відібраних для включення в портфель конкретних фінансових інструментів.
3. Оптимізація портфеля, спрямована на зниження рівня його ризику при заданому рівні прибутковості, ґрунтується на оцінці ковариации і відповідної диверсифікованості інструментів портфеля. Результатом цього етапу формування портфеля є забезпечення мінімальне можливого рівня його ризику при заданому рівні інвестиційного доходу.
4. Сукупна оцінка сформованого портфеля по співвідношенню рівня прибутковості і ризику дозволяє оцінити ефективність усієї роботи з його формування.
Рівень прибутковості портфеля розраховується по наступній формулі:

де УДП — рівень прибутковості інвестиційного портфеля; УД/— рівень прибутковості окремих фінансових інструментів у портфелі; У/— питома вага окремих фінансових інструментів у сукупній вартості інвестиційного портфеля, виражений десятковим дробом.
Рівень ризику портфеля розраховується по наступній формулі:

де УРП — рівень ризику інвестиційного портфеля; УСР/— рівень систематичного ризику окремих фінансових інструментів (вимірюваний за допомогою бета-коефіцієнта); У/— питома вага окремих фінансових інструментів у сукупній вартості інвестиційного портфеля, виражений десятковим дробом; УНРП — рівень несистематичного ризику портфеля, досягнутий у процесі його диверсифікованості.
Результатом цього етапу оцінки портфеля є визначення того, наскільки удалося знизити рівень портфельного ризику стосовно среднерыночному його рівня, сформованому при заданому рівні прибутковості інвестиційного портфеля. В умовах функціонування нашого фондового ринку ця оцінка повинна бути доповнена і показником рівня ліквідності сформованого портфеля.

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170