Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - І. І. Дахно : СПАДКОВЕ ПРАВО

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - І. І. Дахно:СПАДКОВЕ ПРАВО

 

загрузка...

16.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
У зв'язку з іноземним елементом слід зазначити такі найважливіші джерела права:
1. Цивільний кодекс України. Верховна Рада УРСР затвердила Ци¬вільний кодекс УРСР 18 липня 1963 р. Введений в дію з 1 січня 1964 р. Кодекс, зокрема, містить розд. VII "Спадкове право" та розд. VIII "Пра¬воздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів". До Ко¬дексу неодноразово вносилися зміни та доповнення.
2. Цивільний процесуальний кодекс України. Затверджений 18 липня 1963 р. Верховною Радою УРСР як Цивільний процесуальний кодекс Української РСР. Набрав чинності з 1 січня 1964 р. До Кодексу неодно¬разово вносилися зміни та доповнення.
3. Консульський статут України. Затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 року № 127/94.
4. Конвенція про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ. Укладена у межах СНД у Мінську 22 січня 1993 р. Ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 р. з певними застереженнями.
5. Двосторонні договори України із зарубіжними країнами про пра¬вову допомогу.
6. Гаазька конвенція про колізію законів щодо форми заповіту від 5 жовтня 1961 р.
227
Згідно з цією Конвенцією заповіт може бути складений у формі, пе¬редбаченій одним з таких законів:
• законом місця складання заповіту;
• законом місця знаходження нерухомості;
• законом держави доміцилія або законом держави звичайного міс¬ця проживання в момент складання заповіту або в момент смерті.
7. Вашингтонська конвенція про форму міжнародного заповіту від 26 жовтня 1973 р.
Ця Конвенція передбачає єдину форму міжнародного заповіту.
8. Кодекс міжнародного приватного права (Кодекс Бустаманте) від 25 листопада (за іншими даними — 20 лютого) 1928 р. Прийнятий окре¬мими країнами Західної півкулі.
У Кодексі до всієї спадщини застосовується особистий закон спадко¬давця.
9. Гаазька конвенція про право, що застосовується до спадкоємства майна померлих (1989 р.).
Конвенція надає особі можливість самій вибрати право, яке регулю¬ватиме спадкоємство всього її майна. Конвенція містить два важливі для спадкового права принципи:
• автономія волі;
• регулювання всього спадкового майна у цілому (без поділу його на рухоме та нерухоме).
16.2. НОРМИ СПАДКОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ У ЗВ'ЯЗКУ З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ
Розділ VII "Спадкове право" Цивільного кодексу України від 18 лип¬ня 1963 р. містив такі статті:
Стаття 524. Підстави спадкоємства.
Стаття 525. Час відкриття спадщини.
Стаття 526. Місце відкриття спадщини.
Стаття 527. Особи, що можуть бути спадкоємцями.
Стаття 528. Усунення від спадщини.
Стаття 529. Перша черга спадкоємців за законом.
Стаття 530. Друга черга спадкоємців за законом.
Стаття 531. Спадкоємство утриманцями.
Стаття 532. Спадкоємство усиновленими і усиновителями.
Стаття 533. Спадкоємство предметів домашньої обстановки та вжитку.
228
Стаття 534. Спадкоємство за заповітом.
Стаття 535. Право на обов'язкову частку в спадщині.
Стаття 536. Підпризначення спадкоємця.
Стаття 537. Спадкоємство частини майна, що залишилась незаповіданою.
Стаття 538. Заповідальний відказ.
Стаття 539. Покладення на спадкоємця обов'язку надання права довічного ко¬ристування.
Стаття 540. Покладення на спадкоємця виконання дій для загальнокорисної мети.
Стаття 541. Нотаріальна форма заповіту.
Стаття 542. Заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених.
Стаття 543. Підписання заповіту іншою особою.
Стаття 544. Скасування чи зміна заповіту.
Стаття 545. Наслідки недійсності заповіту.
Стаття 546. Виконання заповіту.
Стаття 547. Повноваження виконавця заповіту.
Стаття 548. Прийняття спадщини.
Стаття 549. Дії, що свідчать про прийняття спадщини.
Стаття 550. Продовження строку на прийняття спадщини.
Стаття 551. Перехід права на прийняття спадщини.
Стаття 552. Право того, хто прийняв спадщину до явки інших спадкоємців.
Стаття 553. Відмова від спадщини.
Стаття 554. Прирощення спадкових часток.
Стаття 555. Перехід спадщини до держави.
Стаття 556. Відповідальність спадкоємця по боргах спадкодавця і витратах третіх осіб.
Стаття 557. Порядок пред'явлення претензій кредиторами спадкодавців.
Стаття 558. Охорона спадкового майна.
Стаття 559. Призначення хранителя або опікуна спадкового майна.
Стаття 560. Видача свідоцтва про право на спадщину.
Стаття 561. Строк для видачі свідоцтва про право на спадщину.
Стаття 562. Поділ спадкового майна.
Стаття 563. (виключена).
Стаття 564. Спадкоємство вкладів.
Порівняємо норми законодавства України і зарубіжних країн у роз¬глядуваній сфері.
У зазначених статтях немає будь-якої особливої згадки про іноземний елемент. Але вона є у ст. 570 Цивільного кодексу України "Закон, засто¬совуваний до спадкоємства", яку й процитуємо:
"Відносини по спадкоємству визначаються за законом тієї країни, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання.
229
Здатність особи до складання і скасування заповіту, а також форма за¬повіту і акта його скасування визначаються за законом тієї країни, де за¬повідач мав постійне місце проживання в момент складання акта. Проте заповіт або його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслі¬док недодержання форми, якщо остання задовольняє вимоги закону місця складання акта або вимоги українського закону.
Спадкоємство будівель, що знаходяться в Україні, в усіх випадках визначається за українським законом. Тим же законом визначаються здатність особи до складання або скасування заповіту, а також форма ос¬таннього, коли заповідається будівля, що знаходиться в Україні".
Питання про постійність проживання спадкодавця в Україні вирішу¬валось відповідно до ст. 17 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р., у якій зазначається: "Місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.
Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п'ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів".
Конвенція СНД від 22 січня 1993 р. також присвячує окремі статті питанням спадкоємства. Вони сформульовані так:
"Стаття 44. Принцип рівності
Громадяни кожної з Договірних Сторін можуть спадкувати на терито¬ріях інших Договірних Сторін майно або права за законом або за запові¬том на рівних умовах і у тому ж обсязі, як і громадяни даної Договірної Сторони.
Стаття 45. Право спадкоємства
1. Право спадкоємства майна, крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї статті, визначається за законодавством Договірної Сторони, на те¬риторії якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання.
2. Право спадкоємства нерухомого майна визначається за законодав¬ством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно.
Стаття 46. Перехід спадщини до держави
Якщо за законодавством Договірної Сторони, яке належить застосо¬вувати при спадкуванні, спадкоємцем є держава, то рухоме спадкове майно переходить Договірній Стороні, громадянином якої є спадкода¬вець у момент смерті, а нерухоме спадкове майно переходить Договірній Стороні, на території якої воно знаходиться.
Стаття 47. Заповіт
Здатність особи до складання і скасування заповіту, а також форма заповіту та його скасування визначаються за правом тієї країни, де запо-
230
відач мав місце проживання в момент складання акта. Але заповіт або його скасування не можуть бути визнані недійсними внаслідок недотри¬мання форми, якщо остання задовольняє вимоги права місця його скла¬дання.
Стаття 48. Компетенція у справах про спадкоємство
1. Діловодство у справах про спадкоємство рухомого майна є компе¬тентними провадити установи Договірної Сторони, на території якої мав місце проживання спадкодавець в момент смерті.
2. Діловодство у справах про спадкоємство нерухомого майна є ком¬петентними провадити установи Договірної Сторони, на території якої знаходиться майно.
3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті застосовуються також при роз¬гляді спорів, що виникають у зв'язку з діловодством у справах про спад¬коємство.
Стаття 49. Компетенція дипломатичного представництва або кон¬сульської установи у справах про спадкоємство
У справах про спадкоємство, у тому числі зі спадщинних спорів, дип¬ломатичні представництва або консульські установи кожної Договірної Сторони є компетентними представляти (за винятком права на відмову від спадщини) без спеціальної довіреності в установах інших Договір¬них Сторін громадян своєї держави, якщо вони відсутні або не призна¬чили представника.
Стаття 50. Заходи з охорони спадщини
1. Установи Договірних Сторін вживають відповідно до свого зако¬нодавства заходи, необхідні для забезпечення охорони спадщини, зали¬шеної на їх територіях громадянами інших Договірних Сторін, або для управління нею.
2. Про заходи, вжиті згідно з пунктом 1 цієї статті, негайно повідом¬ляється дипломатичне представництво або консульська установа Дого¬вірної Сторони, громадянином якої є спадкодавець. Зазначене представ¬ництво або установа можуть брати участь у виконанні цих заходів.
3. За клопотанням установи юстиції, компетентної вести діловодство у справі про спадкоємство, а також дипломатичного представництва або консульської установи заходи, вжиті відповідно до пункту 1 цієї статті, можуть бути змінені, скасовані або відкладені".
Положення про спадкоємство містяться і в Консульському статуті України. Процитуємо відповідні статті:
"Стаття 36. Консул вживає заходів для охорони майна, що залишило¬ся після смерті громадянина України.
231
Якщо залишене майно повністю або частково складається з предме¬тів, що можуть зіпсуватись, а так само при надмірній дорожнечі збері¬гання такого майна консул має право продати це майно і надіслати виру¬чені гроші за належністю.
Стаття 37. Консул має право приймати спадкове майно для передачі спадкоємцям, які перебувають в Україні.
Стаття 38. Консул може приймати на зберігання гроші, коштовності, цінні папери і документи, які належать громадянам України.
У разі смерті особи, якій належало майно, здане на зберігання, до та¬кого майна застосовуються положення статті 36 цього Статуту".
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Чи є окрема згадка про іноземний елемент у розділі Цивільного кодексу Ук¬раїни від 18 липня 1963 р., що стосується спадщини?
2. Як законодавство України визначає здатність особи до складання і скасуван¬ня заповіту?
3. Чи може громадянин України віком 14 років скласти заповіт?
4. Як нині вирішується питання про постійність проживання спадкодавця в Ук¬раїні?
5. Який закон щодо спадкоємства нерухомості є визначальним в Україні?
6. Який закон застосовується в Україні до іноземців у зв'язку з формою запові-ту?
7. Якщо на території СНД, не склавши заповіту, помирає громадянин якоїсь іншої держави СНД і в нього немає спадкоємців, то кому дістанеться його рухоме і нерухоме майно?
8. Функції, які виконує консул України у справах, пов'язаних зі спадщиною.
232

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170