Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - І. І. Дахно : ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - І. І. Дахно:ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

 

загрузка...

9.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Найважливіші джерела права теми:
1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Прийнятий Верховною Радою Української РСР 16 квітня 1991р. № 959-ХІІ. До Зако¬ну неодноразово вносилися зміни та доповнення.
2. Закон України "Про підприємництво". Прийнятий Верховною Ра¬дою Української РСР 7 лютого 1991р. № 698-ХІІ. До Закону неодноразо¬во вносилися зміни та доповнення.
3. Закон України "Про підприємства". Прийнятий Верховною Радою Української РСР 27 березня 1991р. № 888-ХІІ. До Закону неодноразово вносилися зміни та доповнення.
4. Закон України "Про режим іноземного інвестування". Прийнятий Верховною Радою України 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР. Закон зміню¬вався та доповнювався.
5. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо збільшен¬ня надходжень інвестицій в економіку України" від 22 лютого 2001 р. № 108/2001 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 9).
6. Положення "Про порядок державної реєстрації договорів (контрак¬тів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвесто¬ра". Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 112 (Офіційний вісник України. — 1997. — № 6).
7. Розпорядження Президента України "Про впорядкування контро¬лю за зовнішньоекономічною діяльністю резидентів України" від 21 лю¬того 2000 р. № 90/2000-рп. Код нормативного акта 14704/2000 (Офіцій¬ний вісник України. — 2000. — № 8).
103
8. Положення "Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрак¬тів)". Затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європей¬ської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201 (Офіційний вісник України. — 2001. — № 39).
9. Порядок реєстрації та обліку зовнішньоекономічних договорів. Затверджений наказом Міністерства економіки України від 29 червня 2000 р. № 136. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 липня 2000 р. за №420/4641.
Зазначеним наказом були також затверджені такі документи:
• Інструкція про порядок заповнення інформаційної картки зовніш¬ньоекономічного договору (контракту);
• Інструкція про заповнення картки реєстрації обліку зовнішньоеко¬номічного договору (контракту);
• Перелік товарів (текстильних виробів) за кодами ТН ЗЕД (поход¬женням з України), щодо яких міжнародними договорами передба¬чено добровільні обмеження експорту;
• Перелік товарів походженням з України, на імпорт яких введено односторонні кількісні обмеження (квотування, контингентування, ліцензування) деякими державами, економічними угрупованнями, митними союзами;
• Перелік товарів, експорт яких здійснюється відповідно до конкрет¬них заходів з метою запобігання антидемпінговим процедурам;
• Перелік країн, у разі експорту в які товарів зовнішньоекономічні договори (контракти) підлягають обліку (реєстрації);
• Розрахунок вартості витрат Міністерства економіки України, по¬в'язаних з оформленням та видачею карток реєстрації обліку зов¬нішньоекономічних договорів.
(Зазначені акти містяться в "Офіційному віснику України". — 2000. —№30.)
10. Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Підписана у Києві 20 березня 1992 р. урядами держав — учасниць СНД.
11. Вашингтонська конвенція 1965 р. про порядок вирішення інвес¬тиційних спорів між державами та іноземними особами (Convention on іке ЗеШетепі о/Ітезітепі Бізриіез Веішеп 8іаіез апй'ИаііопаЬ о/Оікег 8іаіеа).
Верховна Рада України 16 березня 2000 р. прийняла Закон України № 1547-ІІІ "Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвести-
104
ційних спорів між державами та іноземними особами". У ньому зазна¬чається:
"Верховна Рада України постановляє:
Конвенцію про порядок вирішення інвестиційних спорів між держа¬вами та іноземними особами, підписану від імені України 3 квітня 1998 р. в м. Вашингтоні, ратифікувати" (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 21).
12. Сеульська Конвенція 1985 р. про заснування багатостороннього агентства з гарантій інвестицій (Seoul Multilateral Investment Agency Con¬vention).
13. Конвенція ООН 1980 р. про договори міжнародної купівлі-прода-жу товарів (United Nations Convention on the Contracts for the Interna¬tional Sale of Goods). Україна є учасницею Конвенції з 1 лютого 1991 р. Конвенція відома ще як "Віденська" за місцем укладення.
14. Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14 червня 1974 р. (Convention on the Limitation Period in the International Sale of Goods). Набула чинності 1 серпня 1988 р., для Украї¬ни — 1 квітня 1994 р. Конвенція ратифікована постановою Верховної Ради України від 14 липня 1993 р. № 3382-XII.
9.2. СУБ'ЄКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У ст. 2 "Види підприємств" Закону України "Про підприємства в Ук¬раїні" зазначається, що у зв'язку з іноземним елементом відповідними видами підприємств можуть бути:
• спільні підприємства, засновані на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності); у числі засновників спільно¬го підприємства можуть бути юридичні особи та громадяни Украї¬ни та інших держав;
• підприємства, засновані на власності юридичних осіб і громадян інших держав (створення таких підприємств передбачається регу¬лювати окремим законодавством України).
В об'єднання підприємств в Україні можуть входити підприємства інших держав.
Статтю 25 "Зовнішньоекономічна діяльність підприємства" зазначе¬ного Закону сформульовано так:
"1. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяль¬ність.
105
2. Порядок використання виручки підприємства в іноземній валюті визначається валютним законодавством України.
3. Підприємство має право одержувати кредити від своїх зарубіжних партнерів. При цьому валюта зараховується на баланс підприємства і ви¬користовується ним самостійно. По одержаних підприємством кредитах держава відповідальності не несе.
Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва та виробничі підроз¬діли, утворення яких здійснюється за кошти підприємства.
4. Підприємство у своїй зовнішньоекономічній діяльності з питань економічної, технологічної, екологічної та санітарної безпеки контро¬люється державними органами".
Стаття 2 "Суб'єкти підприємницької діяльності" Закону України "Про підприємництво" передбачає, що "…. суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздат¬ності або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності, встановлених Закон України "Про власність ” …"
Принагідно зазначимо, що ст. 1 "Підприємництво в Україні" спочат¬ку було сформульовано так: "Підприємництво — це самостійна, ініціа¬тивна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву про¬дукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею з метою одержання прибутку".
Верховна Рада України Законом "Про внесення змін до статті 1 Зако¬ну України "Про підприємництво" від 22 лютого 2000 р. № 1481-ІІІ заз¬начену статтю виклала у такій редакції:
"Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізич¬ними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкт підприєм¬ницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності—юри¬дичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підпри¬ємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством".
У Законі України "Про підприємництво" є стаття, яка повністю при¬свячена іноземному елементу:
"Стаття 16. Діяльність іноземних підприємств
Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють під¬приємницьку діяльність на території України, на її континентальному
106
шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, користуються таки¬ми ж правами і несуть такі ж обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України, цього Закону та інших законо¬давчих актів України.
Особливості здійснення підприємницької діяльності на території Ук¬раїни, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) еко¬номічній зоні іноземними юридичними особами визначаються законо¬давчими актами України".
Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ має таку структуру:
РозділІ
Загальні положення
Стаття 1. Визначення термінів.
Стаття 2. Принципи зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 4. Види зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 5. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 6. Договори (контракти) суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та право, що застосовується до них.
Розділ П
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Стаття 7. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 8. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 9. Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 10. Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю.
Стаття 11. Принципи оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної дія¬льності.
Стаття 12. Обов'язковий розподіл виручки від зовнішньоекономічної діяльнос¬ті в іноземній валюті.
Стаття 13. Принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономіч¬ної діяльності.
Стаття 14. Ведення розрахунків та кредитування суб'єктів зовнішньоекономіч¬ної діяльності.
Стаття 15. Страхування зовнішньоекономічних операцій.
Стаття 16. Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.
Стаття 17. Заборона окремих видів експорту та імпорту.
Стаття 18. Порядок встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог.
Стаття 19. Спеціальні імпортні процедури.
107
Стаття 20. Антимонопольні заходи у галузі зовнішньоекономічної діяльності.
Стаття 21. Державне замовлення.
Стаття 22. Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність та аудит суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності. Стаття 23. Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
Розділ І
Спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності
Стаття 24. Спеціальні економічні зони.
Стаття 25. Інші спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності.
Розділ ІV
Економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями
Стаття 26. Економічні відносини України з іншими державами. Стаття 27. Відносини України з міжнародними міжурядовими економічними організаціями.
Розділ V
Захист прав і законних інтересів держави та інших суб'єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України
Стаття 28. Захист прав і законних інтересів держави та інших суб'єктів зовніш¬ньоекономічної діяльності України за межами України.
Стаття 29. Заходи України у відповідь на дискримінаційні та недружні дії іно¬земних держав.
Стаття 30. Обмеження реекспорту.
Стаття 31. Заходи проти недобросовісної конкуренції.
Розділ VI
Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності
Стаття 32. Загальні засади відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності.
Стаття 33. Види та форми відповідальності у зовнішньоекономічній діяльності. Стаття 34. Відповідальність України як держави.
Стаття 35. Відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Стаття 36. Порядок здійснення відповідальності. Стаття 37. Спеціальні санкції за порушення цього або пов'язаних з ним законів
України.
Розділ VIII
Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності
Стаття 38. Розгляд спорів, що виникають у процесі зовнішньоекономічної дія¬льності. Стаття 39. Спори, що виникають при застосуванні цього Закону.
108
У ст. 3 "Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності" Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" міститься перелік суб'єктів зов¬нішньоекономічної діяльності. У ній зазначається:
"Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
- фізичні особи—громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згід¬но з законами України і постійно проживають на території України;
- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають пос¬тійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господар¬ських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та капітал яких є повністю у власності іно¬земних суб'єктів господарської діяльності;
- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають по¬стійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правови¬ми законами України не заборонено здійснювати господарську діяль¬ність;
- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, від¬ділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території Ук¬раїни;
- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території Ук¬раїни;
- інші суб'єкти діяльності, передбачені законами України.
Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в осо¬бі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юри¬дичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і закона¬ми України".
Види зовнішньоекономічної діяльності, дозволені зазначеним Зако¬ном, сформульовані у ст. 4:
"До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:
- експорт та імпорт товарів, капіталу та робочої сили;
109
- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України по¬слуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі вироб¬ничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, мар¬кетингових, експортних, посередницьких брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно не заборонені законами Ук¬раїни, надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами госпо¬дарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, нав¬чальна та інша підготовка спеціалістів на комерційній основі;
- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоеконо¬мічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківсь¬ких, кредитних та страхових установ за межами України; створення іно¬земними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на те¬риторії України у випадках, передбачених законами України;
- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоеко¬номічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на те¬риторії України, так і за її межами;
- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з на¬данням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших немате¬ріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяль¬ності за межами України;
- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подіб¬них заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єк¬тів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у випадках, передбачених законами України;
- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовніш¬ньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
ПО
- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.
Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на то¬вар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших) здійснюються без обмежень".
9.3. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ ДОГОВІР
Серед майже чотирьох десятків визначень термінів, що їх містить ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квіт¬ня 1999 р. № 959-ХІІ, є і дефініція зовнішньоекономічного договору:
"Зовнішньоекономічний договір (контракт)—матеріально оформле¬на угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або при¬пинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяль¬ності".
Верховна Рада України 21 жовтня 1999 р. прийняла Закон України "Про внесення змін до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" №1182-ХІV (Офіційний вісник України. — 1999. — № 46; Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 51). Нині вимоги до контракту формулюються так:
"Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи Законом. Повноваження представника на укладення зовніш¬ньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, ста¬тутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньо¬економічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Форма зовнішньоекономічного договору визначається місцем його укладення. Якщо дотримані вимоги законодавства України, то укладена за кордоном угода не може були визнана недійсною внаслідок недотри¬мання форми.
Угоди щодо будівель та іншого нерухомого майна, що знаходиться на території України, визнаються за її законами.
111
Права та обов'язки сторін контракту визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не домовляться про інше. Місце укладення угоди визначається згідно із законами України".
Далі у ст. 6 Закону зазначається:
"Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (кон¬трактів) визначаються правом країни, вибраної сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.
За відсутності угоди між сторонами щодо права, яке має застосовува¬тися до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосовується право країни, де заснована, має місце проживання або основне місце діяльності Сторона, яка є:
продавцем — у договорі купівлі-продажу;
наймодавцем—у договорі майнового наймання;
ліцензіаром — у ліцензійному договорі;
охоронцем — у договорі зберігання;
комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консигнації);
довірителем — у договорі заручення;
перевізником — у договорі перевезення;
експедитором — у договорі транспортно-експедиційного обслугову¬вання;
кредитором—у договорі кредитування;
дарувальником—у договорі дарування;
поручителем — у договорі поруки;
заставником — у договорі застави.
До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де створюються перед¬бачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше.
До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно реєструється.
До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аук¬ціоні, у результаті конкурсу, на біржі, застосовується право країни, на те¬риторії якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.
До прав і зобов'язань за зовнішньоекономічним договором (контрак¬том), не вказаним у цій статті, застосовується право країни, де заснова¬на або має місце проживання, або основне місце діяльності Сторона, яка
112
здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту.
У разі приймання виконання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) береться до уваги місце проведення такого приймання, ос¬кільки сторони не погодили інше".
"Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрак¬тів)" від 5 жовтня 1995 р. № 75 передбачає, що у контракті повинні міс¬титися такі обов'язкові умови:
1. Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладення.
2. Преамбула.
3. Предмет договору.
4. Кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання по¬слуг).
5. Базисні умови поставки товарів (приймання — здавання викона¬них робіт або послуг).
6. Ціна і загальна вартість договору.
7. Умови платежів.
8. Умови здавання (приймання) товару (роботи, послуги).
9. Упакування та маркування.
10. Форс-мажорні обставини.
11. Санкції та рекламації.
12. Арбітраж.
13. Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін. Зазначені умови договору (контракту) вважаються обов'язковими. За
домовленістю сторін у ньому можуть передбачатися і додаткові умови.
Окремі види зовнішньоекономічних договорів (контрактів) підляга¬ють державному обліку (реєстрації). Це сприяє контролю за надходжен¬ням валютної виручки в Україну.
Зазначене Положення містить наприкінці перелік законодавчих і нор¬мативних актів України, що стосуються форми, порядку укладення і ви¬конання зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Згадана у підрозділі "Джерела права" Віденська конвенція 1980 р. ре¬гулює договори купівлі-продажу, укладені в результаті обміну офертою та акцептом. Конвенції властива диспозитивність. Це, зокрема, виявля¬ється у широкій автономії волі сторін. Приєднуючись до Конвенції, Ук¬раїна зробила окремі застереження. Наприклад, застерегла, що визнає лише письмову форму зовнішньоекономічного договору (контракту), ук¬ладеного суб'єктами підприємницької діяльності, які мають місцезна¬ходження в Україні. Норми Конвенції запозичуються для національного
113
законодавства. Це, зокрема, відображено у Законі України "Про зовніш¬ньоекономічну діяльність" та "Положенні про форму зовнішньоеконо¬мічних договорів (контрактів)". Конвенція, як і інший ратифікований міжнародний договір, вважається частиною національного законодав¬ства і може використовуватися як нормативно-правовий акт прямої дії.
У ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" пе¬редбачається у певних випадках запровадження режиму ліцензування. Існують такі види ліцензій:
Генеральна — дозвіл на операції з певного виду товарів та/або з пев¬ною групою країн протягом періоду дії режиму ліцензування.
Разова (індивідуальна) — іменний (конкретний) дозвіл на здійснення окремої операції відповідним суб'єктам зовнішньоекономічної діяль¬ності.
Відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт чи імпорт товару протягом певного часу (понад місяць) з визначенням його загального обсягу.
Детально ліцензування не розглядатимемо з огляду на те, що воно належить до сфери публічного, а не приватного права.
У процесі здійснення експортно-імпортних операцій важливе значен¬ня має сертифікація продукції. Сертифікація означає відповідність про¬дукції вимогам держави та міжнародних стандартів. Вона була започат¬кована Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. Створено Державну систему серти¬фікації України УкрСЕПРО. Сертифікація також належить до сфери пуб¬лічного права.
У зовнішньоекономічній діяльності певне місце належить бартеру. Бартерними називають збалансовані за вартістю товарообмінні операції. Вони здійснюються без руху грошових коштів. Бартерні операції регу¬лювались Указом Президента України "Про регулювання бартерних (то¬варообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 27 січня 1995 р. № 84/95 та іншими нормативно-правовими актами.
Для того щоб здійснювати бартерні (товарообмінні) операції, в упов¬новажених банках України потрібно було відкрити так звані попередні імпортні депозити. Це своєрідне застереження для унеможливлення без¬платного вивезення з України матеріальних цінностей. Згадані депозити не відкривалися, коли бартерні (товарообмінні) операції виконувалися за уповноваженням Кабінету Міністрів України.
Реєстрація бартерного договору відбувається за наявності довідки уповноваженого банку про відкриття попереднього імпортного депо¬зиту.
114
Бартерний договір можна переоформити в інші види зовнішньоеко¬номічних договорів (контрактів) з оплатою в іноземній валюті та пере-декларуванням товарів. Було встановлено процедуру повернення відкри¬тих попередніх імпортних депозитів.
Як бачимо, зовнішньоекономічна діяльність є досить багатоаспект-ним явищем.
Окремого розгляду потребує правове поле навколо іноземних інвес¬тицій в Україні.
9.4. ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ
Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР має таку структуру:
РозділІ
Загальні положення
Стаття 1. Визначення термінів, що вживаються у Законі.
Стаття 2. Види іноземних інвестицій.
Стаття 3. Форми здійснення іноземних інвестицій.
Стаття 4. Об'єкти іноземного інвестування.
Стаття 5. Оцінка іноземних інвестицій.
Стаття 6. Законодавство про інвестиційну діяльність іноземних інвесторів на території України.
Розділ П
Державні гарантії захисту іноземних інвестицій
Стаття 7. Правовий режим інвестиційної діяльності.
Стаття 8. Гарантії у разі зміни законодавства.
Стаття 9. Гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій дер¬жавних органів та їх посадових осіб.
Стаття 10. Компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам.
Стаття 11. Гарантії в разі припинення інвестиційної діяльності.
Стаття 12. Гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій.
Розділ І
Державна реєстрація та контроль за здійсненням іноземних інвестицій
Стаття 13. Державна реєстрація іноземних інвестицій.
Стаття 14. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій.
Стаття 15. Статистична звітність про іноземні інвестиції.
115
Розділ ІV
Підприємства з іноземними інвестиціями
Стаття 16. Організаційно-правовіформипідприємствзіноземнимиінвестиціями.
Стаття 17. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями.
Стаття 18. Обкладення митом.
Стаття 19. Умови реалізації продукції (робіт, послуг).
Стаття 20. Оподаткування.
Стаття 21. Права інтелектуальної власності.
Розділ V
Іноземні інвестиції на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності Стаття 22. Концесійні договори.
Стаття 23. Договори (контракти) про інвестиційну діяльність. Стаття 24. Регулювання господарської діяльності за договорами (контрактами).
Розділ VІ
Іноземні інвестиції у спеціальних (вільних) економічних зонах
Стаття 25. Регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) еконо¬мічних зонах.
Розділ VІІ
Розгляд спорів
Стаття 26. Порядок розгляду спорів. Стаття 27. Заключні положення.
У ст. 2 згаданого Закону зазначається, що іноземні інвестиції здій¬снюються у вигляді:
"- іноземної валюти, яка визнається конвертованою Національним банком України;
- валюти України — при реінвестиціях в об'єкт первинного інвес¬тування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законо¬давства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);
- іншого рухомого і нерухомого майна і пов'язаних з ними майно¬вих прав;
- акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної осо¬би, створеного відповідно до законодавства України чи законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;
- грошових вимог і прав на вимоги виконання договірних зобов'я¬зань, гарантованих першокласними банками, та таких, що мають вар-
116
тість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процеду¬рами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвер¬тованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтвер¬джена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на тери¬торії України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, про¬мислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;
- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами й використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства чи договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;
- інших цінностей відповідно до законодавства України".
У ст. 3 Закону встановлено, що іноземні інвестиції можуть здійсню¬ватися у таких формах:
"- часткової участі у підприємствах, створюваних спільно з україн¬ськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки дію¬чих підприємств;
- створення підприємств, які повністю належать іноземним інвес¬торам філіалів та інших відокремлених підрозділів іноземних юридич¬них осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;
- придбання не забороненого законами України нерухомого або ру¬хомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержан¬ня майна і майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
- придбання самостійно або за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею і використання природних ресурсів на території України;
- придбання інших майнових прав;
- в інших формах, не заборонених законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів з суб'єктами гос¬подарської діяльності України".
Отже, законодавство України про іноземні інвестиції — це система передусім матеріально-правових, а не колізійних норм. У зв'язку з іно¬земними інвестиціями часто порушується питання про націоналізацію. Остання є дамокловим мечем, який нависає над інвестиціями, що на¬дійшли до певної країни від іноземців.
117
Націоналізація — це захід, що вживається державою, у контексті яко¬го майно, що перебуває у приватній власності, передається у власність держави, тобто одержавлюється. Термін "націоналізація" є антонімом терміна "приватизація".
Право держави на націоналізацію приватної власності, в тому числі тієї, що належить іноземцям, визнається міжнародним правом і є преро¬гативою суверенної держави. Хартія економічних прав і обов'язків дер¬жав, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1974 р., передбачила, що кожна держава має право націоналізувати іноземну власність. Держава, яка здійснює націоналізацію, має сплатити компенсацію відповідним приватним власникам. Спори про компенсації регулюються згідно з внутрішнім правом відповідної держави.
Націоналізація не вважається покаранням. Націоналізація тлумачить¬ся як упевненість держави у тому, що зміна власності з приватної на пуб¬лічну відповідає кардинальним інтересам суспільства загалом.
Міжнародне право засуджує грабіжницьку націоналізацію, але до¬пускає таку, що супроводжується швидкою, адекватною й ефективною компенсацією.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Спільні підприємства згідно з українським законодавством.
2. Чому на початку 90-х років XX ст. виникла потреба у прийнятті в Україні спеціального закону про зовнішньоекономічну діяльність?
3. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
4. Види зовнішньоекономічної діяльності.
5. Поняття "проста письмова форма" зовнішньоекономічного договору (кон¬тракту) і його розуміння українським законодавцем.
6. Законодавство, що регулює угоди щодо нерухомості, яка розміщується на території України.
7. Чи передбачає законодавство України обов'язкові умови зовнішньоеконо¬мічного контракту?
8. Чи всі зовнішньоекономічні договори реєструє держава?
9. Положення Віденської конвенції 1980 р. про договори купівлі-продажу.
10. Види іноземних інвестицій, передбачені законодавством України.
11. Поняття націоналізації у зв'язку з іноземними інвестиціями.
118

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170