Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - І. І. Дахно : ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ (ДЕЛІКТНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ)

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - І. І. Дахно:ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ (ДЕЛІКТНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ)

 

загрузка...

8.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Найважливіші джерела права теми:
1. Глава 40 "Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шко¬ди" Цивільного кодексу України, а також його розд. VIII "Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів". Кодекс прийнято 18 липня 1963 р. До нього неодноразово вносилися зміни і доповнення.
2. Конвенція про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ. Укладена у Мінську в межах СНД 22 січня 1993 р. і ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 р. з окремими застереженнями.
3. Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шко¬ду від 21 травня 1963 р. Україна приєдналася до Конвенції відповідно до Закону України від 12 липня 1996 р. № 334/96-ВР. Конвенція набула чин¬ності 12 листопада 1977 р., а для України — 20 грудня 1996 р.
4. До інших міжнародних угод у сфері деліктних правовідносин зок¬рема належать:
• Конвенція про шкоду, заподіяну іноземним повітряними суднами третім особам на поверхні (1952 р.);
• Брюссельська конвенція про відповідальність операторів ядерних суден (1962 р.);
• Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднен¬ня нафтою (1969 р.);
96
• Гаазька конвенція про право, що застосовується до автотранспорт¬них пригод (1971 р.);
• Гаазька конвенція про право, що застосовується до відповідаль¬ності виготовлювача (1973 р.);
• Паризька конвенція про відповідальність перед третьою стороною у сфері ядерної енергії (1973 р.);
• Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, викликану пе¬ревезенням небезпечних вантажів автомобільним, залізничним і внутрішнім водним транспортом (1990 р.);
• Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжнародній торгівлі (1991 р.).
8.2. ПОНЯТТЯ "ДЕЛІКТ"
Поняття "делікт" походить від лат. delictum — проступок. Делікт — це правопорушення, яке завдає шкоди суспільству, державі або особі. Таке правопорушення є підставою для притягнення правопорушника до відповідальності, передбаченої законом. Зазначене правопорушення не пов'язане з порушенням договору (контракту). Деліктні зобов'язання відомі ще як позадоговірні.
Поняття "делікт" офіційно у цивільному законодавстві України не за¬стосовується, але в науково-правовій літературі і практиці вживається широко. Того, хто заподіює шкоду, називають делінквентом. Того, кому шкоду заподіяно — потерпілим.
Світовій юриспруденції деліктні зобов'язання відомі давно. Наприк¬лад, у Стародавньому Римі деліктні зобов'язання простежуються вже у Законах 12 таблиць. Юристи Риму вважали, що приватне правопорушен¬ня (delictum privatum) породжує обов'язок порушника сплатити потер¬пілому штраф.
Про деліктні зобов'язання знали ще у сиву давнину. Вони, зокрема, мали місце у формі кривавої помсти за принципом "зуб за зуб", "око за око".
Римляни встановили такі деліктні правопорушення:
• injuria — особиста образа;
• furtum — крадіжка;
• damnum injuria datum — неправомірне знищення або пошкоджен¬ня чужого майна.
Позадоговірні цивільні правопорушення, що заподіювали шкоду, але не підпадали під ознаки делікту, у Стародавньому Римі називали квазіде-ліктами. Це поняття означало відповідальність за такі дії:
97
• винесення суддею несправедливого вироку;
• викидання чи вилиття з жилого дому;
• небезпечне для перехожих вивішування (виставляння) речей;
• неправомірні дії слуг готелів (кораблів тощо) щодо клієнтів;
• шкоду, заподіяну рабом або свійською твариною чужому майну або особі.
У Кодексі Наполеона (1804 р.) деліктам було присвячено лише п'ять коротких за змістом статей. Німецький цивільний кодекс (1896 р.) зобо¬в'язанням, пов'язаним із заподіянням шкоди, присвятив уже 31 статтю.
Цивільний кодекс Української Соціалістичної Радянської Республіки було прийнято в 1923 р. Він містив розд. ХІІ "Зобов'язання, що виника¬ють внаслідок заподіяння шкоди іншому". Спеціально про деліктні зобо¬в'язання у зв'язку з іноземним елементом у ньому не йшлося. Та врахо¬вуючи постанову Центрального Виконавчого Комітету УСРР "Про надання чинності Цивільному кодексу Української СРР", власне Цивіль¬ний кодекс (зокрема чинні тоді п. 4 та 5 розд. ІІІ "Права, пільги, обме¬ження й обов'язки чужоземців"), а також "Положення про чужоземців в УСРР та про порядок придбання і втрати прав українського громадян¬ства" від 28 березня 1922 р., можна дійти висновку, що національний ре¬жим поширювався на іноземців при вирішенні питань деліктної відпо¬відальності.
Внутрішньому законодавству України того часу не була відома колі¬зійна норма про вирішення деліктних спорів з іноземним елементом.
Пленум Верховного Суду СРСР у постанові від 10 лютого 1931 р. № 32 зазначав, що на вимоги сторони спору суд повинен застосовувати до позовів про відшкодування шкоди, заподіяної деліктом, закон місця вчинення делікту. Та оскільки рішення навіть найвищої судової інстанції у нас не розглядаються як джерело права, то зазначене не вважалося ко¬лізійною нормою міжнародного приватного права.
8.3. ДЕЛІКТ У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
У Цивільному кодексі України від 18 липня 1963 р. зобов'язанням, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, присвячено гл. 40. Вона міс¬тила такі статті:
Стаття 440. Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди. Стаття 4401. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 441. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її праців¬ників.
Стаття 442. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями держав¬них і громадських організацій, а також службових осіб.
Стаття 443. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Стаття 444. Шкода заподіяна в стані необхідної оборони.
Стаття 445. Відповідальність за шкоду, заподіяну в стані крайньої необхідності.
Стаття 446. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років.
Стаття 447. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім віком від п'ят¬надцяти до вісімнадцяти років.
Стаття 448. Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянином, визнаним не¬дієздатним.
Стаття 449. Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянином, нездатним ро¬зуміти значення своїх дій.
Стаття 450. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небез¬пеки.
Стаття 451. Відповідальність за шкоду, спільно заподіяну кількома особами.
Стаття 452. Право регресу до винної особи.
Стаття 453. Способи відшкодування шкоди.
Стаття 454. Врахування вини потерпілого і майнового стану особи, яка заподі¬яла шкоду.
Стаття 455. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я.
Стаття 456. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків.
Стаття 457. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, за якого той, хто заподіяв шкоду, не зобов'язаний сплачувати страхові внески.
Стаття 458. Відшкодування шкоди, зв'язаної з ушкодженням здоров'я громадя¬нина, якому не призначені допомога або пенсія (статтю виключено згідно із Законом від 22 квітня 1993 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 22. — С. 227).
Стаття 459. Відшкодування витрат на поховання.
Стаття 4591. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Стаття 460. Регресні вимоги.
Стаття 461. Відповідальність за ушкодження і смерть громадянина, який не підлягає соціальному страхуванню.
Стаття 462. Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я неповнолітнього.
Стаття 463. Зміна розміру відшкодування за вимогою потерпілого в разі зміни стану його працездатності.
99
Стаття 464. Зміна розміру відшкодування на вимогу осіб, що заподіяли шкоду. Стаття 465. Строки виплати відшкодування.
Стаття 466. Відшкодування шкоди в разі припинення юридичної особи, зобо¬в'язаної до відшкодування.
Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р. містив також близьку за змістом главу 41 "Зобов'язання, що виникають внаслідок ря¬тування соціалістичного майна", що складалася лише з двох статей:
Стаття 467. Відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні соціалістичного майна.
Стаття 468. Порядок відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні соціалі¬стичного майна.
Аналіз наведених статей Цивільного кодексу від 18 липня 1963 р. свід¬чить, що в Україні до умов виникнення зобов'язання внаслідок заподіян¬ня шкоди належали:
• протиправна дія (бездіяльність);
• наявність шкоди;
• причинний зв'язок між протиправною дією (бездіяльністю) і шкодою;
• вина делінквента (але встановлена і безвиновна (об'єктивна) від¬повідальність).
У праві України як держави, що належить до континентальної систе¬ми права, вирізняють таке поняття, як "генеральний делікт" (тобто все¬осяжне формулювання протиправної дії). Воно міститься у ст. 440 Ци¬вільного кодексу України від 18 липня 1963 р.:
"Шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподі¬яна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у по¬вному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.
Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо до¬веде, що шкоду заподіяно не з його вини.
Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом".
Англосаксонське право (common law) не містить загального поняття протиправної дії. Воно є системою так званих сингулярних деліктів. Су¬купність окремих фактичних складів правопорушень англосакси назива¬ють "torts".
Щось середнє між континентальною системою "генерального делік¬ту" і англосаксонською системою "сингулярних деліктів" становить пра¬во ФРН та Швейцарії ("змішаний делікт").
100
У 1977 р. Цивільний кодекс України було доповнено ст. 5694, у якій містяться колізійні прив'язки щодо делікту з іноземним елементом. На¬ведемо зазначену статтю:
"Стаття 5694. Закон, застосовуваний до зобов'язань, які виника¬ють внаслідок заподіяння шкоди
Права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди за кордоном, якщо сторони є українськими громадяна¬ми або українськими організаціями, визначаються за українським законом.
Іноземний закон не застосовується, якщо дія чи інша обставина, яка є підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за українським зако¬ном не є протиправною".
Колізійне регулювання деліктних зобов'язань міститься і в Конвенції СНД від 22 січня 1993 р. Наводимо формулювання відповідної статті:
"Стаття 42. Відшкодування шкоди
1. Обов'язки з відшкодування шкоди, окрім тих, що випливають з до¬говорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством До¬говірної Сторони, на території якої мала місце дія чи інша обставина, яка послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
2. Якщо завдавач шкоди і потерпілий є громадянами однієї Договір¬ної Сторони, то застосовується законодавство цієї Договірної Сторони.
3. У справах, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті, є компетентним суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Потер¬пілий може подати позов також у суді Договірної Сторони, на території якої має місце проживання відповідач".
У ст. 1593 "Зобов'язання внаслідок завдання шкоди" проекту Цивіль¬ного кодексу України від 25 серпня 1996 р. зазначалося:
"1. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Проте сторони зобов'язання у будь-який час після його виник¬нення можуть обрати право країни суду.
2. Права та обов'язки за зобов'язанням, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, а його сторони мають звичайне місце пере-
101
бування або місце знаходження в одній країні, визначаються за правом країни.
3. Іноземне право не застосовується, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодав¬ством України не є протиправною".
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Поняття "делікт". Чи вживається воно офіційно в Україні?
2. Як розуміли "делікт" та "квазіделікт" у Стародавньому Римі?
3. Як і коли започаткувалося регулювання деліктних зобов'язань іноземців за радянських часів?
4. Умови виникнення деліктних зобов'язань, що їх визнає нині законодавство України.
5. Коли у Цивільному кодексі України від 18 липня 1963 р. з'явилася стаття, що містила колізійну прив'язку щодо делікту з іноземним елементом?
6. Генеральний делікт.
7. Сингулярні делікти в англосаксів.
8. Змішаний делікт.
9. Кого називають делінквентом?
102

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170