Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - І. І. Дахно : ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - І. І. Дахно:ПРАВО ВЛАСНОСТІ

 

загрузка...

7.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Основні джерела права, що розглядаються у цій темі:
1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 чер¬вня 1996р.
2. Закон України "Про власність". Прийнятий Верховною Радою Ук¬раїнської РСР 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ. До Закону згодом вносилися зміни та доповнення.
3. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р., набрав чинності з 1 січня 1964 р. Неодноразово до ньо¬го вносилися зміни і доповнення.
4. Положення "Про право власності на окремі види майна". Затверд¬жене постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р.
5. Положення "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку та застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речови¬нами сльозоточивої та дратівної дії". Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706.
6. Порядок укладення контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян. Затверджений постановою Кабі¬нету Міністрів України від 27 листопада 1995 р. № 948.
7. Дво- та багатосторонні договори України.
Наприклад, 5 листопада 1996 р. уряди України та Грузії уклали у м. Тбілісі Угоду про взаємне визнання прав та регулювання відно¬син власності. Верховна Рада України Законом від 10 лютого 2000 р. № 1447-ІІІ ратифікувала зазначену Угоду.
86
7.2. КОНСТИТУЦІЙНІ НОРМИ
У чинній Конституції України питанням власності присвячені три статті — 13,14 та 41. Процитуємо їх:
"Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші при¬родні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ре¬сурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Україн¬ського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конститу¬цією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і гос¬подарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом".
Стаття 14 повністю стосується землі:
"Земля є основним національним багатством, що перебуває під особ¬ливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реа¬лізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону".
Процитовані статті містяться у Конституції в розд. І "Загальні заса¬ди". А ст. 41 належить до розд. II Конституції "Права, свободи та обо¬в'язки людини і громадянина". Вона сформульована так:
"Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному зако¬ном.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єкта¬ми права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Пра¬во приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на під¬ставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і по¬вного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів
87
з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну си¬туацію і природні якості землі".
7.3. ВЛАСНІСТЬ У КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
У країнах континентальної системи права питання власності виключ¬но чи переважно регулюються цивільними кодексами. В Україні ситуа¬ція дещо інша, хоч наша держава і належить до зазначеної системи пра¬ва. Цивільного кодексу від 18 липня 1963 р. на початку 90-х років ХХ ст. виявилося замало для регулювання власності. Свого часу він створював¬ся, приймався і набирав чинності у межах соціалістичного ладу. Ринко¬вим відносинам у ньому місця не було. Коли ж Україна почала відходи¬ти від соціалізму і стала на шлях ринкових перетворень, то виникла потреба прийняти більш фундаментальний закон про власність. Саме таким і став Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. Ось що сказано з цього приводу у Законі:
"Стаття 8. Законодавство України про власність
1. Цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні.
2. Відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.
3. Особливості здійснення права власності на національні, культур¬ні та історичні цінності визначаються спеціальним законодавством України.
4. Режим використання спільних природних об'єктів, розташованих на території України та суміжних держав, визначається міжнародними договорами, ратифікованими Україною".
Інакше кажучи, Закон від 7 лютого 1991 р. доповнив Цивільний ко¬декс від 18 липня 1963 р. і перекинув місточок від минулого до сього¬дення.
Законом України від 16 грудня 1993 р. з Цивільного кодексу 1963 р. було виключено такі статті та глави:
Стаття 87. Соціалістична власність.
Стаття 871. Оперативне управління майном.
Стаття 88. Особиста власність.
Глава 7. Державна власність.
Глава 8. Колгоспно-кооперативна власність.
Глава 9. Власність профспілкових та інших громадських організацій.
Стаття 100. Об'єкти права особистої власності громадян.
Стаття 101. Право особистої власності на жилий будинок.
Стаття 102. Розмір жилого будинку, що може бути в особистій власності
громадянина. Стаття 103. Припинення права особистої власності на жилий будинок
понад встановлену норму.
Стаття 104. Наслідки набуття права особистої власності на жилий бу¬динок при наявності квартири в будинку житлово-будівель¬ного кооперативу.
Зазначений перелік наведено для того, щоб констатувати: як раніше, так і згодом у Цивільному кодексі України від 18 липня 1963 р. не було окремої згадки про іноземний елемент у сфері матеріально-правових норм права власності в Україні.
Оскільки Цивільний кодекс мовчав про іноземний елемент, то розгля¬немо, як це питання розроблялося у згаданому спеціальному Законі.
Стаття 2 "Право власності" Закону України "Про власність" сформу¬льована так:
"1. Право власності — це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
2. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забез¬печує стабільність правовідносин власності.
3. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.
4. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колек¬тивна, державна. Всі форми власності є рівноправними.
5. Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту".
Частина третя процитованої статті сформульована не досить вдало. У ній відсутня згадка не лише про іноземців, осіб без громадянства тощо, а й про вітчизняних юридичних осіб. Зазначений недолік законо¬давець виправив у ст. 3 цього Закону. У ній встановлено:
" 1. Суб'єктами права власності в Україні визначаються: народ Украї¬ни, громадяни, юридичні особи та держава.
89
Суб'єктами права власності в Україні відповідно до цього Закону мо¬жуть бути також …. інші держави, їх юридичні особи, спільні підприєм¬ства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без гро¬мадянства.
2. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності юридичним особам і державам.
3. Допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юри¬дичних осіб і держави, та створення на цій основі змішаних форм влас¬ності, в тому числі власності спільних підприємств з участю юридичних осіб і громадян інших держав.
4. Громадяни, юридичні особи та Україна можуть мати у власності майно, розташоване на території інших держав".
У ст. 4 Закону йдеться про те, що власник на свій розсуд володіє, ко¬ристується і розпоряджається належним йому майном. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які не заборонені Законом дії. При здійсненні своїх прав власник зобов'язаний не завдавати шкоди довкіл¬лю, а також не порушувати законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави. Власник зобов'язаний додержувати моральних засад сус¬пільства при здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків. На підставі норм закону діяльність власника може бути обмежена чи припинена. Власника можуть зобов'язати допустити обмежене користування його майном іншими особами.
У ст. 11 Закону серед суб'єктів права приватної власності зазначають¬ся іноземні громадяни та особи без громадянства. У ній зафіксовано, що іноземні громадяни та особи без громадянства мають права і несуть обо¬в'язки щодо належного їм на території України майна нарівні з громадя¬нами України, якщо інше не передбачено законодавчими актами Украї¬ни. У ч. 3 ст. 11 встановлено: "Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не надаються".
Процитуємо кілька статей Закону, що безпосередньо стосуються іно¬земного елемента.
"Стаття 44. Власність інших держав
Інші держави вправі мати на території України у власності майно, не¬обхідне для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжна¬родних відносин, у випадках і порядку, встановлених міжнародними до¬говорами й законодавчими актами України.
Стаття 45. Власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав
90
1. Міжнародні організації та юридичні особи інших держав вправі мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно со¬ціально-культурного та виробничого призначення.
2. Законодавчими актами України може бути встановлено види май¬на, що не може перебувати у власності цих організацій та осіб.
Стаття 46. Власність спільних підприємств
Спільні підприємства з участю юридичних осіб і громадян України та юридичних осіб і громадян інших держав можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визна¬ченої установчими документами, якщо інше не передбачено законодав¬чими актами України.
Стаття 47. Правовий режим майна, що є об'єктом права власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжна¬родних організацій
Правовий режим розташованого в Україні майна, що є об'єктом влас¬ності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжна¬родних організацій, визначається законодавчими актами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами".
Україна як держава теж має різноманітне майно за кордоном. На¬приклад, 18 серпня 1999 р. у Києві між Україною і Республікою Молдо¬вою було підписано Договір та Додатковий протокол до Договору між Україною і Республікою Молдовою про державний кордон щодо пере¬дачі у власність України ділянки автомобільної дороги в районі насе¬леного пункту Паланка Республіки Молдова, а також земельної ділянки, по якій вона проходить, і режим їх експлуатації. Верховна Рада України зазначені акти ратифікувала Законом України від 6 квітня 2000 р. № 1633-ІІІ (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 25).
Глава 23 "Загальні положення про право власності" розд. 1 "Право власності" Книги третьої "Речове право" проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. має таку структуру:
Стаття 314. Поняття приватної власності.
Стаття 315. Зміст приватної власності.
Стаття 316. Здійснення права власності.
Стаття 317. Недоторканність приватної власності.
Стаття 318. Тягар утримання майна.
Стаття 319. Ризик випадкового знищення майна.
Стаття 320. Власність українського народу.
Стаття 321. Право власності фізичних осіб.
91
Стаття 322. Право власності юридичних осіб.
Стаття 323. Право власності держави, Автономної Республіки Крим й адмініст¬ративно-територіальних утворень.
Якщо окремо ознайомитися з переліченими статтями, то важко зрозу¬міти, чи стосуються вони іноземного елемента. Тому проаналізуємо ст. 2 "Учасники цивільних відносин" зазначеного проекту. У ній згадують¬ся такі учасники: фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утворення, іноземні держави. Оскільки стаття не містить згадки ні про громадян Ук¬раїни, ні про іноземних громадян та осіб без громадянства, то можна припустити, що під поняттям "фізична особа" мають на увазі громадян України, громадян іноземних держав, апатридів, біпатридів, а поняття "юридична особа" охоплює як вітчизняні, так і зарубіжні утворення.
Очевидно, у цьому місці проект Цивільного кодексу не завадило б відшліфувати з метою усунення сумнівів і здогадок.
Загалом на іноземців в Україні у питаннях права власності поши¬рюється національний режим. Законодавство України передбачає, що де¬які об'єкти в Україні не можуть належати на праві власності іноземним громадянам та особам без громадянства. На початку цієї теми було про¬цитовано конституційні положення про те, що перебуває у винятковій власності українського народу. Стаття 9 Закону України "Про власність" і ч. 1 ст. 13 Конституції збігаються майже дослівно. Для того щоб у цьо¬му впевнитися, наведемо текст статті із Закону України "Про власність":
"Стаття 9. Об'єкти права виключної власності народу України
Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об'єктами права виключної власності народу України".
Як Конституція України, так і Закон України "Про власність" не доз¬воляють передавати земельні ділянки у власність іноземцям. До речі, та¬кої політики дотримуються багато країн світу, побоюючись, що чужинці захоплять національну територію. Укази Президента України, зокре¬ма "Про приватизацію автозаправних станцій, що реалізують пально-мастильні матеріали виключно населенню" від 29 грудня 1993 р. та "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва" від 14 жовтня 1993 р., встановили, що іноземці можуть мати земельні ділянки, на яких розміщуються відповідні станції та об'єкти.
Законодавство України передбачає надання іноземцям землі у кори¬стування (постійне, довгострокова оренда, тимчасове).
92
Також не передаються іноземцям у власність надра. Але вони можуть надаватися їм у постійне чи тимчасове користування.
У п. 1 "Порядку укладення контрактів на користування надрами за участю іноземних юридичних осіб і громадян" зокрема зазначається:
"Іноземним юридичним особам і громадянам надра у користування, зокрема для геологічного вивчення, у т. ч. дослідно-промислової розроб¬ки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, видобу¬вання корисних копалин, будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, в т. ч. споруд для під¬земного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, надають¬ся на конкурсній основі на підставі угод (контрактів)". Далі у п. 2 цього "Порядку" зафіксовано: " … на підставі контрактів можуть надаватися у користування окремі ділянки надр, у т. ч. континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, родовища або частини родовищ корисних копалин як загальнодержавного, так і місцевого зна¬чення, включаючи техногенні родовища".
Відповідно до зазначеної у підрозділі "Джерела права" постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. як вітчизняні, так і іно¬земні громадяни, юридичні особи, громадські об'єднання, міжнародні організації, особи без громадянства не можуть мати у власності:
"1. Зброю і боєприпаси для неї (окрім мисливської, пневматичної, спортивної), бойову і спеціальну військову техніку, ракетно-космічні комплекси.
2. Вибухові речовини і засоби вибуху, всі види ракетного палива та спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва.
3. Бойові отруйні речовини.
4. Наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком тих, що надаються громадянам за рецептами лікарів).
5. Протиградові установки.
6. Державні еталони одиниць фізичних величин.
7. Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.
8. Електрошокові пристрої та спеціальні засоби правоохоронних органів (окрім газових револьверів та набоїв до них, заряджених речови¬нами сльозоточивої та дратівної дії)".
Іноземці можуть мати вклади в установах Ощадбанку України. Вони можуть також страхуватися в Україні.
Певне майно іноземці можуть мати у власності лише на території Ук¬раїни. Вивозити його за межі митної території України заборонено.
93
На території України іноземці можуть мати у власності художні та культурні цінності. Для вивезення їх за межі України потрібний дозвіл.
Особи без громадянства, фізичні та юридичні особи іноземних дер¬жав, міжнародні організації можуть бути в Україні орендарями приват¬ного, колективного і державного майна. Це передбачено Законом Ук¬раїни "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 14 березня 1995 р.
Трапляються випадки, коли вітчизняний законодавець приймає спе¬ціальні акти, що стосуються відчуження іноземцями свого майна на мит¬ній території України. Прикладом такого акта може бути постанова Ка¬бінету Міністрів України "Про відчуження на митній території України транспортних засобів, що належать іноземним дипломатичним пред¬ставництвам, консульським установам іноземних держав, представниц¬твам міжнародних організацій, їх персоналу та членам сімей персоналу" від 27 серпня 1999 р., № 1569, код нормативного акта 10187/1999 (Офі¬ційний вісник України. — 1999. — № 35). Ось її зміст:
"Кабінет Міністрів постановив:
1. Дозволити відчуження, на правах взаємності, іноземними дипло¬матичними представництвами, консульськими установами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій, їх персоналом та членами сімей персоналу на митній території України транспортних за¬собів, виготовлених після 1 січня 1988 р. і ввезених до 1 квітня 1998 р. на територію України для тимчасового користування.
2. Відчуження на митній території України транспортних засобів, які були ввезені іноземними дипломатичними представництвами, консуль¬ськими установами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій, їх персоналом та членами сімей персоналу на територію Ук¬раїни для тимчасового користування після 1 січня 1998 р. здійснюється згідно з законодавством.
3. Державній митній службі видавати посвідчення на реєстрацію за¬значених у пункті 1 цієї постанови транспортних засобів в підрозділах Управління державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ за поданням Міністерства закордонних справ".
На завершення теми зазначимо, що в Україні у сфері нерухомості ви¬значальним принципом є закон місця знаходження нерухомості (lex хіїш fundi). Правовий режим рухомого майна значно складніший, ніж нерухо¬мого. Праву України відомі колізійні прив'язки, про що, зокрема, йшло¬ся у розділі "Загальні поняття міжнародного приватного права". Зага-
94
лом, колізійні питання права власності — це вказівки на застосування іноземного права до власності, що перебуває поза юрисдикцією відпо¬відної держави.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Чому на початку 1991 р. виникла потреба у прийнятті окремого Закону Ук¬раїни "Про власність"?
2. Іноземний елемент у матеріально-правових нормах власності Цивільного ко¬дексу України від 18 липня 1963 р.
3. Як український законодавець розуміє право власності?
4. Форми власності, що існують в Україні.
5. Іноземні суб'єкти права власності у законодавстві України.
6. Яке майно можуть мати у власності іноземці на території України?
7. Чи є в Україні об'єкти, які іноземці не мають права придбати у власність?
8. Колізійні прив'язки щодо нерухомості та рухомої власності, що відомі віт¬чизняному праву.
95

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170