Всього книг:

139

Останнє оновлення:

 2012-02-24 10:46:24

 

Реклама

 




 

 

Наші Друзі

rozvAGA!info - Приколи,фото,дівчата,он-лайн ігри,форум,телепрограма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - І. І. Дахно : ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНОЗЕМЦІВ

Електронна бібліотека. Художня та наукова література.

 

 

 

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - І. І. Дахно:ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНОЗЕМЦІВ

 

загрузка...

4.1. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
При вивченні цієї теми користуватимемося такими основними дже¬релами права:
1. Розділ VIIІ "Правоздатність іноземних громадян та осіб без грома¬дянства. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнарод¬них договорів" Цивільного кодексу України. Цивільний кодекс прийня¬тий Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р., набрав чинності з 1 січня 1964 р. До нього неодноразово вносилися зміни та доповнення.
2. Конвенція про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ. Укладена у Мінську 22 січня 1993 р. у межах СНД.
3. Закон України "Про правовий статус іноземців". Прийнятий Вер¬ховною Радою України 4 лютого 1994 р. № 3929-ХІІ.
4. Двосторонні договори України про правову допомогу та правові відносини (у цивільних, сімейних, кримінальних та інших справах).
5. Загальна декларація прав людини. Прийнята Генеральною Асамб¬леєю ООН 10 грудня 1948 р. Ратифікована більшістю держав світу, у тому числі Україною. Принциповою засадою Декларації є визнання рівності правового статусу всіх людей. Щороку цього дня у світі відзна¬чається День прав людини.
6. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (Іпіегпаііопаі Соуепапі оп Есопотіс, Босіаі апй Сиііигаі КщНіз). Прийня¬тий на Генеральній Асамблеї ООН 16 грудня 1966 р.
52
7. Міжнародний пакт про цивільні і політичні права (International Соуепапі оп СІУП апЛ РоШісаі КщНіз). Прийнятий на Генеральній Асамб¬леї ООН 16 грудня 1966 р.
8. Додатковий протокол до міжнародного пакту про цивільні і полі¬тичні права (Орііопаі Ргоіосої Іо Іпе ІШегпаііопаІ Соуепапі оп СІУІІ апа1 РоШісаі Rights). Прийнятий на Генеральній Асамблеї ООН 16 грудня 1966 р.
9. Конвенція про рабство (Slavery Convention). Укладена у Женеві 25 вересня 1926 р. Змінена протоколом, підписаним у штаб-квартирі ООН 7 грудня 1953 р. Її учасниками є понад 90 держав.
10. Додаткова конвенція про скасування рабства, торгівлі рабами та інститутів і практики, схожих з рабством (Supplementary Convention on Ле АЬоііііоп о/ Біауегу, іпе Біауе Тгайе апа1 Іпзіііиііопз апа1 Ргасіісез Біпгііаг to Slavery). Укладена в Європейському офісі ООН у Женеві 7 ве¬ресня 1956 р. Учасницями Конвенції є понад 110 держав світу.
4.2 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВОЗДАТНІСТЬ І ДІЄЗДАТНІСТЬ ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ
Процитуємо статті "Загальної декларації прав людини" від 10 грудня 1948 р., що стосуються цієї теми.
"Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності" (ст. 6).
"Усі люди рівні перед законом і мають право без будь-якої різниці на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації" (ст. 7).
"Кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпе¬чення і на здійснення необхідних для підтримки її гідності і для вільно¬го розвитку її особи прав в економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави" (ст. 22).
"Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені у цій Декларації, можуть бути пов¬ністю здійснені" (ст. 28).
53
Чинна Конституція України містить принаймні дві статті, що стосу¬ються цієї теми, — 21 та 26. Їх було процитовано у підрозділі "Консти¬туційні норми" розділу "Джерела міжнародного приватного права".
Іноземні громадяни та особи без громадянства мають в Україні ци¬вільну правоздатність нарівні з громадянами України. Окремі винят¬ки можуть бути встановлені законодавством України, що зафіксовано у ст. 565 і 566 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р.
Цивільній дієздатності іноземців в Україні присвячено ст. 5661 зазна¬ченого Кодексу. Вона сформульована так:
"Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за зако¬ном країни, громадянином якої він є.
Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за зако¬ном країни, в якій вона має постійне місце проживання.
Цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без громадянства щодо угод, які укладаються в Україні, і зобов'язань, що виникають вна¬слідок заподіяння шкоди в Україні, визначається за українським зако¬ном..."
Дієздатність іноземців, рівна з дієздатністю українських громадян, фіксується майже в кожному законі України. Наведемо конкретні при¬клади.
"Іноземці та особи без громадянства мають такі ж прав, як і передба¬чені цим Законом права громадян України, за винятком тих, що встанов¬лені міжнародними договорами України" (ч. 1 ст. 3 "Права іноземців та осіб без громадянства" Закону України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 5 листопада 1997 р.).
"Іноземні громадяни та особи без громадянства мають рівні з особа¬ми України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності" (ч. 1 ст. 4 "Права іноземних та інших осіб" Закону України "Про охорону прав на винахо¬ди і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р.).
"Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами Ук¬раїни на умовах, передбачених законодавством або міждержавними уго¬дами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому За¬коні, застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами)" (витяг зі ст. 1 "Право сімей з дітьми на державну допомогу" Закону Ук¬раїни "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 р. №2811-ХІІ).
54
Національний режим поширюється на іноземців і у сфері полюван¬ня, про що свідчить ст. 13 "Здійснення полювання іноземцями" Закону України "Про мисливське господарство та полювання" від 22 лютого 2000 р. № 1478-ІІІ. (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 18). У статті зазначається:
"Іноземці можуть здійснювати полювання на території України від¬повідно до цього Закону. Документи на право полювання, видані відпо¬відними органами інших держав, чинні на території України.
Умови організації та здійснення полювання іноземцями, розмір пла¬ти за надані послуги і добуту продукцію полювання визначаються відпо¬відними договорами, що укладаються між іноземцями або юридичними особами, які організовують для них полювання, та користувачами мис¬ливських угідь".
Процитуємо положення вітчизняного закону, що стосується інозем¬ців, хворих на соціально небезпечні інфекційні хвороби:
"...Іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні і хворіють на соціально небезпечні інфекційні хвороби, медична допомога надається в порядку, встановленому цим Законом та міжнародними договорами України.
Дипломатичні представництва та консульські установи України вида¬ють візи на в'їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства за умови пред'явлення документа про відсутність у них туберкульозу в ак¬тивній формі та ВІЛ-інфекції, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України" (витяг зі ст. 24 "Надання медичної допомоги хво¬рим на соціально небезпечні інфекційні хвороби" Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6 квітня 2000 р. № 1645-IІІ. Код нормативного акта 1619/2000 (Відомості Верховної Ради Украї¬ни. — 2000. — № 29).
А тепер звернемося до міжнародних договорів України.
У ст. 1 "Надання правової допомоги" Конвенції про правову допо¬могу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., укладеної в Мінську, зазначено:
"1. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що про¬живають на її території, користуються на територіях всіх інших Договір¬них Сторін щодо своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни даної Договірної Сторони.
2. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, що проживають на її території, мають право вільно і безперешкодно зверта¬тись до судів, прокуратури та інших закладів інших Договірних Сторін,
55
до компетенції яких належать цивільні, сімейні і кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни да¬ної Договірної Сторони.
3. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін".
Цієї теми стосується і ст. 23 зазначеної Конвенції. Процитуємо витяг з цієї статті:
"1. Дієздатність фізичної особи визначається законодавством Дого¬вірної Сторони, громадянином якої є ця особа.
2. Дієздатність особи без громадянства визначається за правом краї¬ни, у якій вона має постійне місце проживання".
Наведемо також дві статті з проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р., що стосуються цієї теми.
"Стаття 1563. Особистий закон фізичної особи
1. Особистим законом фізичної особи вважається право країни, гро¬мадянином якої вона є.
2. За наявністю в особи двох і більше громадянств її особистим зако¬ном вважається право країни, з якою особа має найбільш тісний зв'язок.
3. Особистим законом особи без громадянства вважається право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності — звичайне місце перебування.
4. Особистим законом біженця вважається право країни, в якій ця особа має звичайне місце перебування.
5. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу фізична особа має:
1) своє місце проживання у країні, в якій вона живе з наміром пос¬тійного проживання у цій країні;
2) своє звичайне місце перебування у країні, в якій вона живе певний час, навіть якщо з самого початку цей час був обмежений.
Стаття 1564. Правоздатність та дієздатність фізичної особи
1. Виникнення і припинення правоздатності та дієздатності фізичної особи визначається за її особистим законом. Проте якщо інше не перед¬бачено законом, дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобо¬в'язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатись також за правом країни місця вчинення правочинів або виникнення зобо¬в'язань у зв'язку із завданням шкоди.
2. Іноземні громадяни та особи без громадянства користуються в Ук¬раїні правоздатністю нарівні з громадянами України, крім випадків, пе¬редбачених законом або міжнародними договорами України.
56
3. Здатність фізичної особи, яка займається підприємницькою діяль¬ністю, бути підприємцем і мати пов'язані з цим права та обов'язки ви¬значається за правом країни, де фізична особа зареєстрована як підпри¬ємець. За відсутності факту реєстрації застосовується право країни основного місця заняття підприємництвом..."
4.3. ОБМЕЖЕННЯ ДІЄЗДАТНОСТІ ТА НЕДІЄЗДАТНІСТЬ
Обмеження дієздатності у ст. 5661 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 р. регламентовано так:
"...Іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно прожи¬вають в Україні, може бути визнано недієздатними або обмежено діє¬здатними в порядку, встановленому законодавством України".
У ч. 4 ст. 1564 проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. цей аспект відображено так:
"4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздат¬ною або такою, дієздатність якої є обмеженою, регулюються особистим законом цієї особи".
Ознайомимося зі ст. 24 "Визнання особи обмежено дієздатною або недієздатною. Відновлення дієздатності" Конвенції про правову допо¬могу і правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р.:
"1. У справах про визнання особи обмежено дієздатною чи недіє¬здатною, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 3 цієї статті, є компетентним суд Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа.
2. У випадку, коли суду однієї Договірної Сторони стануть відоми¬ми підстави визнання обмежено дієздатною або недієздатною особи, що проживає на її території, яка є громадянином іншої Договірної Сторони, він повідомить про це суд Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа.
3. Якщо суд Договірної Сторони, якого повідомили про підстави для визнання особи обмежено дієздатною або недієздатною, протягом трьох місяців не розпочне справи чи не повідомить про свою думку, справу про визнання особи обмежено дієздатною або недієздатною роз¬глядатиме суд тієї Договірної Сторони, на території якої цей громадянин має місце проживання. Рішення про визнання особи обмежено дієздат¬ною чи недієздатною надсилається компетентному суду Договірної Сто¬рони, громадянином якої є ця особа.
57
4. Положення пунктів 1-3 цієї статті застосовуються відповідно і до відновлення дієздатності".
Аналогічно, але з певними нюансами цей аспект регламентовано у ст. 22 "Обмеження дієздатності або визнання особи недієздатною (повне і часткове визнання недієздатним)" Договору між Україною і Республі¬кою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 р.
Наводимо текст зазначеної статті:
"1. Якщо цей Договір не передбачає інше, при обмеженні в дієздат¬ності або визнанні особи недієздатною компетентним є суд тієї Договір¬ної Сторони, громадянином якої є особа, яка має бути обмежена в діє¬здатності або визнана недієздатною. Цей суд застосовує законодавство своєї держави.
2. Якщо суд однієї Договірної Сторони встановить, що є підстави для обмеження в дієздатності або визнання недієздатним громадянина іншої Договірної Сторони, місце проживання якого знаходиться на тери¬торії першої Договірної Сторони, він повідомляє про це відповідний суд другої Договірної Сторони.
3. Якщо суд другої Договірної Сторони, повідомлений відповідно до пункту 2, заявить, що надає право виконати подальші дії суду за міс¬цем проживання цієї особи або не висловиться протягом трьох місяців, суд за місцем проживання цієї особи може провести справу про обме¬ження в дієздатності або визнання особи недієздатною відповідно до за¬конодавства своєї держави, якщо причина обмеження в дієздатності або визнання особи недієздатною передбачається також законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа. Рішення про обме¬ження в дієздатності або визнання особи недієздатною пересилається відповідному суду іншої Договірної Сторони.
4. У невідкладних випадках суд, зазначений в пункті 2, може вине¬сти тимчасове розпорядження, необхідне для охорони цієї особи або її майна. Копії цих розпоряджень пересилаються відповідному суду тієї Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа.
5. Положення пунктів 1-4 застосовуються також при скасуванні об¬меження в дієздатності або відновленні громадянина в дієздатності".
58
4.4. ВИЗНАННЯ ІНОЗЕМЦЯ БЕЗВІСНО ВІДСУТНІМ ТА ОГОЛОШЕННЯ ПОМЕРЛИМ
У Цивільному кодексі України від 18 липня 1963 р. прямої згадки про визнання іноземця безвісно відсутнім та оголошення померлим немає. Очевидно, колись радянський законодавець вважав, що це його не сто¬сується. Було передбачено таке визнання і оголошення стосовно грома¬дян України. У нашій державі визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою належить до сфери матеріального права. Англо¬сакси вважають це сферою процесуального права. Французи ніколи не оголошують особу померлою. Таке положення свого часу було закладе¬но у "Кодексі Наполеона" (Цивільному кодексі французів) 1804 р. Напо¬леон у Кодексі передбачив, щоб французький солдат, хоч би як довго він перебував у полоні, на лікуванні після поранення тощо, повернувшись до Франції, нічого не втратив у своєму цивільно-правовому становищі. Запроваджена Наполеоном норма існує дотепер.
Статтю 1565 "Визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її такою, що померла" проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 р. сформульовано так:
"Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно від¬сутньою або оголошення її такою, що померла, регулюються останнім з відомих особистих законів особи, що зникла".
Розглянемо, як зазначене питання регламентовано у двох міжнарод¬них договорах України.
Ознайомимося зі ст. 25 "Визнання особи безвісно відсутньою та ого¬лошення померлою" Конвенції про правову допомогу і правові відноси¬ни з цивільних, сімейних і кримінальних справ від 22 січня 1993 р., ук¬ладеної в Мінську.
"1. У справах про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошен¬ня померлою і у справах про встановлення факту смерті є компетентни¬ми установи юстиції Договірної Сторони, громадянином якої була особа у той час, коли вона за останніми даними була жива, а щодо інших осіб — установи юстиції за останнім місцем проживання особи.
2. Установи юстиції кожної з Договірних Сторін можуть визнати громадянина іншої Договірної Сторони та іншу особу, яка проживала на її території, безвісно відсутньою або померлою, а також встановити факт її смерті за клопотанням зацікавлених осіб, які проживають на її тери-
59
торії, права та інтереси яких засновані на законодавстві цієї Договірної Сторони.
3. При розгляді справ про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою і справ про встановлення факту смерті установи юстиції Договірної Сторони застосовують законодавство своєї держа¬ви".
А тепер вивчимо ст. 23 "Оголошення померлим і встановлення фак¬ту смерті" Договору між Україною і Республікою Польща "Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах" від 27 травня 1993 р.:
"1. Оголошення особи померлою і встановлення факту смерті нале¬жить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, громадянином якої та особа була в той час, коли за останніми відомостями була живою.
2. Суд однієї Договірної Сторони може оголосити громадянина іншої Договірної Сторони померлим або встановити факт його смерті:
1) за заявою особи, яка має намір реалізувати свої права, що вини¬кають з спадкових або майнових відносин між подружжям, відносно нерухомого майна особи, яка померла або загинула, якщо це майно знаходиться на території тієї Договірної Сторони, суд якої має винести рішення;
2) за заявою чоловіка (дружини) особи, яка загинула або померла, що проживає на час подання клопотання на території тієї Дого¬вірної Сторони, суд якої має винести рішення.
3. У справах про оголошення особи померлою і встановлення фак¬ту смерті застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, грома¬дянином якої була та особа на той час, коли за останніми відомостями була живою.
4. Рішення, винесене згідно з пунктом 2, має правові наслідки вик¬лючно на території тієї Договірної Сторони, суд якої виніс рішення".
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Закон, за яким в Україні визначається цивільна дієздатність іноземних грома¬дян та осіб без громадянства.
2. Особистий закон фізичної особи.
60
3. Ваше розуміння поняття "правосуб'єктність" із Загальної декларації прав лю¬дини.
4. Яких іноземних громадян можна визнати в Україні недієздатними або обме¬жено дієздатними?
5. Відмінності між Конвенцією СНД від 22 січня 1993 р. та Договором між Польщею і Україною від 27 травня 1993 р. з питань судового визнання осіб недієздатними та обмежено дієздатними.
6. Чи можна нині іноземця в Україні визнати безвісно відсутнім або оголосити померлим?

Попереднє питання | Змiст | Наступне питання

 

Увага!

1. Всі книги та матеріали належать їх авторам.
2. Призначені для приватного перегляду.
3.Будь-яке комерційне використовування їх категорично заборонене.

 

 


Content-Pro | 2006-2015

Контакти:

317197170